Провадження № 6/470/37/26
Справа № 470/919/25
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року с-ще Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Орлової С.Ф.,
секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні 28 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення від 23 червня 2026 року у цивільній справі №470/919/25, провадження № 2/470/24/26 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
28 липня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду через систему «Електронний суд» з відповідно заявою, яка підписана її представником - адвокатом Грінченко І.В., у якій зазначила, що рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2026 року було задоволено позовну заяву ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, та стягнуто з неї на його користь грошову компенсацію частини вартості легкового автомобіля марки «SKODA OCTAVIA A5», номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 150 100 грн 45 коп, а також 1879 грн 28 коп судового збору та 5000 грн на правову допомогу, а всього 156979 грн 73 коп. Однак її матеріальне становище є скрутним, що унеможливлює одноразове виконання рішення суду. Вона офіційно працевлаштована у р.Польща, її дохід з 01 січня по 30 червня 2026 року склав 25905 злотих брутто, однак усі отриманні кошти витрачаються виключно на забезпечення її потреб та проживання, крім цього, на її утриманні перебуває донька ОСОБА_3 , яка навчається за денною формою навчання, за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб, та не має самостійного доходу, а батько доньки ОСОБА_2 добровільно матеріальної допомоги на утримання доньки не надає. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд розстрочити виконання рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2026 року по справі №470/919/25 строком на один рік, шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 13081 грн 64 коп.
Заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Грінченко І.В. в судове засідання не з`явились, до суду направили заяву про розгляд справи за їх відсутності, вимоги заяви підтримали у повному обсязі, просили суд її задовольнити.
ОСОБА_2 та його представник - адвокат Терлецька Т.О. в судове засідання не з`явились, до суду направили заперечення, у яких просили суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , посилаючись на те, що вона не надала доказів наявності виняткових обставин для розстрочення рішення суду, крім цього має у власності земельну ділянку, автомобіль, отримує стабільний дохід. Також просили суд врахувати, що набуте під час шлюбу спільне майно залишилось у відповідачки, в той час як позивач проживає на орендованій квартирі, через що не має можливості вести підсобне господарство, земельної ділянки та транспортних засобів не має, а також сплачує аліменти на навчання повнолітньої доньки.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши заяву ОСОБА_1 суд доходить наступного.
Розділом VI Цивільного процесуального кодексу України передбачено порядок вирішення питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Відповідно до ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця ( у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Судом встановлено, що рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2026 року по справі №470/919/25, провадження №2/470/24/26 у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. В порядку поділу спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 : стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію частини вартості легкового автомобіля марки «SKODA OCTAVIA A5», номер кузова НОМЕР_1 , 2012 року виготовлення, реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 150 100 (сто п`ятдесят тисяч сто) грн 45 коп, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1879 грн 28 коп судового збору та 5000 (п`ять тисяч) грн витрат на правову допомогу.
24 липня 2026 року рішення суду набрало законної сили та апеляційному порядку не оскаржувалось.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.
У розумінні практики Європейського суду ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
В силу положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення визначеному законом порядку. Контроль за виконанням рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Також в цьому рішенні зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Згідно з ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами.
У відповідності до змісту ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду шляхом сплати загальної суми боргу частинами, що не може перевищувати одного року з дня ухвалення спірного рішення.
Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду.
Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Розстрочення або відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі № 2а-25767/10/0570 зазначено правову позицію про те, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.
Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 910/1180/19).
Згідно з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. ст. 78, 81, 435 ЦПК України, саме заявник зобов`язаний довести зазначений предмет доказування, тобто виняткові підстави для відстрочки виконання судового рішення.
Суд оцінює надані заявником докази у сукупності як такі, що підтверджують обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, та які є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними, тобто такими, які не залежать від волі відповідача, а отже, мають виключний характер.
Заявник просила розстрочити виконання рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2026 року по справі №470/919/25 терміном на один рік рівними частинами по 13081 грн 64 коп.
В обґрунтування заяви зазначила, що виконати дане рішення суду у повному обсязі не має змоги, оскільки її заробітної плати вистачає виключно на забезпечення базових потреб і проживання та утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання і не має самостійного доходу. На підтвердження підстав для розстрочення виконання вказаного рішення суду заявниця надала копію довідки про заробітну плату, яку вона отримує у р.Польща, відповідно до якої за період з 01.01.2026 року по 30.06.2026 року її дохід склав 25905 злотих, копію свідоцтва про народження і паспорту громадянина України доньки ОСОБА_4 , копію довідки ОСОБА_5 про навчання ОСОБА_6 у навчальному закладі з 01.09.2025 року по 30.06.2029 року за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб та копії квитанцій про здійснення грошових переказів (т.2 а.с.82-103).
Проте вказані обставини не є достатньою підставою для розстрочення виконання судового рішення, оскільки не надають можливість встановити дійсний майновий стан заявника. Належних доказів на підтвердження свого майнового стану, а саме про відсутність іншого доходу, та рухомого або нерухомого майна, заявниця не надала.
Відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Частинами 3, 4 ст. 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що заявником не наведено у заяві про розстрочення виконання рішення суду обставин, які мають характер особливих або виняткових. Оскільки обставини, на які посилається заявник, такого характеру не носять, то вони не можуть бути взяті судом до уваги для розстрочення виконання рішення суду.
Таким чином, оскільки судом не встановлено виняткових обставин, які б перешкоджали належному виконанню боржником рішення суду, ускладнювали б його виконання або робили виконання неможливим, суд доходить висновку, що заява заявниці задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.260, 435 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення від 23 червня 2026 року у цивільній справі №470/919/25, провадження № 2/470/24/26 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя С. Ф. Орлова