ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
27 липня 2026 року Справа №160/18478/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового проводжання клопотання відповідача - Військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження в адміністративній справі № 160/18478/26,
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває вищезазначена адміністративна справа за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач заявляє наступні позовні вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення за період з 01.10.2022 року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 року за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 року за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з 01.01.2024 року по 09.12.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 року за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", включаючи щомісячні основні (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), щомісячні додаткові (надбавка за особливості проходження служби, премія) види грошового забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 01.10.2022 року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 року за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 року за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з 01.01.2024 року по 09.12.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 року за статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", включаючи щомісячні основні (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), щомісячні додаткові (надбавка за особливості проходження служби, премія) види грошового забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
На адресу суду 20.07.2026 року від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі №240/401/26.
В обґрунтування клопотання відповідачем зазначено, що ухвалою Верховного Суду від 22.05.2026 року передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу №240/401/26 з обґрунтуванням необхідності вирішення окремих колізій правових норм та різну практику палат КАС ВС у справах, пов`язаних зі скасуванням постанови КМУ № 481. З урахуванням викладених обставин, зважаючи на предмет позову у вищевказаній справі № 240/401/26 та справі № 520/15503/26, а також на підстави виникнення спору у правовідносинах, які стосуються порядку обчислення складових грошового забезпечення із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що адміністративна справа № 520/15503/26 відповідає ознакам справи, переданої Верховним Судом на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. На думку відповідача правовідносини, які розглядаються Верховним Судом у справі № 240/401/26, є подібними правовідносинам, які розглядаються у цій справі № 160/18478/26 за позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.
Позивач до теперішнього часу не надав до суду пояснень стосовно заявленого клопотання.
Розглянувши заявлене клопотання, суд зазначає наступне.
Так, пунктом 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд зупиняє провадження у справі в разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Суд має право зупинити провадження у справі в разі: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції (пункт 5 частини 2 статті 236 КАС України).
Так, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.04.2026 року відкрито провадження за касаційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі №240/401/26. Предметом касаційного оскарження є бездіяльність В/ч НОМЕР_2, яка полягає в незастосуванні пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) у редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні щодо нарахування та виплати позивачу з 29.01.2020 по 15.06.2021 та з 03.10.2022 по 10.12.2025 основних та додаткових видів грошового забезпечення.
Разом з тим суд вказує, що правові висновки щодо розв`язання колізії норм права - п.3 розділу II Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII та пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11.12.2019 року у справі №240/4946/18.
Крім того Верховним Судом у постановах від 11 лютого 2021 року у справі №200/3757/20-а, у справі № 240/11952/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 240/12309/20, від 10 вересня 2021 року у справі № 480/5496/20 та від 08 червня 2022 року у справі №1.380.2019.004323 висловлено правову позицію про те, що згідно з постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції, та відповідно для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.236, 243, 248, 256 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання відповідача - Військової частини НОМЕР_1 про зупинення провадження у справі №160/18478/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя К.С. Кучма