ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/3773/26
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення повного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 18.06.2022року по 31.12.2022року (включно) за виключенням вже виплаченої індексації;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати йому індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 18.06.2022року по 31.12.2022року (включно) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - жовтень 2020року з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, та виплатити її недоотриману частину;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому щомісячного грошового забезпечення за період проходження військової служби з 18.06.2022року по 19.05.2023року (включно), а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2022-2023роки з порушеннями вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити йому перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення за період служби з 18.06.2022 по 19.05.2023 (включно) а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2022-2023роки в сторону збільшення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) за періоди: з 18.06.2022 по 31.12.2022 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; з 01.01.2023 по 19.05.2023 - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що під час проходження військової служби в період з 18.06.2022 року по 20.05.2023 року Відповідач невірно, без урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 та без врахування збільшення показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та на 01.01.2023року, встановив йому розмір посадового окладу та окладу за військове звання, що призвело до виплати грошового забезпечення в значно меншому розмірі.
Крім того, за період проходження військової служби Відповідачем не здійснено повного нарахування та виплати Позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 18.06.2022року по 31.12.2022року (включно) відповідно до вимог абзаців 3-,6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Ухвалою суду від 09.02.2026 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
До суду надійшов відзив на адміністративний позов, у якому Відповідач проти позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову. У відзиві Відповідач вказує, що не повинен був застосовувати первісну редакцію пункту 4 Постанови №704, тому Відповідач вважає, що грошове забезпечення було обчислене правомірно із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі станом на 01.01.2018. Вважає, що позов заявлено з порушенням строків, передбачених статтею КАС України, для звернення до суду.
На думку представника Відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , Позивачу за період проходження військової служби з 18.06.2022року по 31.12.2022року індексація його грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася у повній відповідності до вимог чинного законодавства у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних груп.
Одночасно представником Відповідача заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов матеріального, грошового та інших видів забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в Збройних силах України, в тому числі щодо порядку нарахування грошового забезпечення, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), в редакції що були чинні на день виникнення спору.
Суть спору між сторонами в даній справі в першій частині позовних вимог зведена виключно до наявності чи відсутності права Позивача на перерахунок з 18.06.2022 по 19.05.2023 (включно) грошового забезпечення у зв`язку із збільшенням з 01 січня відповідного календарного року розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідні роки (2022-2023 роки).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Представником Позивача зазначено, що під час проходження служби Відповідач невірно виплачував Позивачу грошове забезпечення за такий період.
Позивач та його представник вважають, що Позивач має право на перерахунок та доплату належного Позивачу за 2022-2023 роки грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Безспірно, за приписами статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова № 704) було підвищено грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та закладено механізм щорічного збільшення його розміру у подальшому.
Так, відповідно до пункту 4 цієї постанови у редакції, що була чинною до 24.02.2018, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
З 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 (далі - постанова №103), пунктом 6 якої пункт 4 постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018.
Разом з тим, суд погоджується із доводами Позивача та його представника, що Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та нечинним пункт 6 постанови № 103.
Відтак, починаючи з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.
Суд також ураховує, що згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон України №1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01.01.2017) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Під час розгляду і вирішення цієї справи суд виходить із того, що положення пункту 4 постанови № 704 та пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1774-VIII підлягають солідарному застосуванню.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704.
Сторонами не заперечується, що Відповідач в період з 18.06.2022 року по 19.05.2023 року нараховував Позивачу грошове забезпечення, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01.01.2018 року. Отже, Відповідачем застосовувався розмір прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року, а не встановлений законом на 01 січня календарного року, зокрема у 2022-2023 роках.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що дії Відповідача, які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні Позивачу в період з 04.10.2022 року по 19.05.2023 року розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до вказаної постанови, є протиправними.
З метою належного захисту порушеного права Позивача суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок сум грошового забезпечення Позивача, в тому числі щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів, за період з 18.06.2022 по 19.05.2023, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 у редакції, чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме визначеного Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести виплату належних сум з урахуванням раніше виплачених.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі в іншій частині позовних вимог щодо порядку та підстав для проведення індексації грошових доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, регулюються правовими нормами Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII) , в редакції що були чинні на день виникнення спору.
Як вже зазначалося судом, Позивач з 18.06.2022 по 11.12.2023 проходив військовому службу у складі Військової частини НОМЕР_1 .
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивачу нарахована та виплачена індексація його грошового забезпечення за період з липня 2022 року по грудень 2022 року у відповідних розмірах, зазначених в довідці від 21.01.2026року, копія якої долучена до справи та досліджена судом.
Суть спору між сторонами в даній справі зведена виключно до наявності у Позивача права на індексацію грошового забезпечення за спірний період з 18.06.2022року по 31.12.2022року (включно) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - жовтень 2020року з урахуванням абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, (надалі - Порядок №1078).
Суд враховує, що індексація заробітної плати - це механізм її підвищення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст.1 Закону №1282-XII).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 (надалі - Порядок № 1078).
Розрахунок самої індексації, оскільки вона покликана захистити доходи населення від інфляції, ґрунтується на індексі споживчих цін (індексі інфляції), який щомісяця публікується Держстатом України.
Безспірно, в розумінні вимог Закону №1282-XII та Порядку № 1078 для індексації заробітної плати необхідно визначити два показники: базовий місяць та коефіцієнт індексації. Базовий місяць - це місяць останнього підвищення окладів.
Коефіцієнт індексації обчислюється на базі щомісячних індексів інфляції. Розрахунок ведеться зростаючим підсумком шляхом перемноження індексів інфляції (поділених на 100), починаючи з місяця, наступного за базовим - до перевищення порогу індексації.
Згідно з пунктом 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Суд частково погоджується із доводами Позивача, наведеними у позові, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення Позивача слід врахувати вимоги абзаців 4,5,6 пункту 5 Порядку № 1078.
Безспірно, відповідно до вимог абзацу четвертого п.5 Порядку № 1078, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру (абзац п`ятий пункту 5 Порядку № 1078).
Разом з тим, як вже зазначалося, відповідно до вимог ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до вимог ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-III (надалі - Закон № 2017-III) індексацію доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін віднесено до державних соціальних гарантій.
В розумінні вимог ст.1 цього ж Закону № 2017-III прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Позивач не врахував, що за приписами ст.6 Закону №1282-XII грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Системний аналіз положень Закону № 2017-III та Закону N1282-XII свідчить, що індексація грошових доходів населення, в тому числі грошового забезпечення Позивача, є державною соціальною гарантією, що здійснюється з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін та в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Така індексація не здійснюється та не має на меті перегляд посадових окладів, заробітної плати громадян, пенсії, тощо з метою їх збільшення.
Як зазначено в довідці від 21.01.2026 року, Відповідачем проведена та виплачена Позивачу індексація грошового забезпечення за період з липня 2022 року по грудень 2022 року. Відповідно до доводів Відповідача така індексація проводилася із з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу та в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Одночасно суд враховує, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 400/6254/24 зроблено правовий висновок, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що перерахунок пенсії, як доходу, з підвищеного розміру грошового забезпечення у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на 1 січня 2021 року, на 1 січня 2022 року та на 1 січня 2023 року, виключає підстави для індексації такого доходу. Велика Палата Верховного Суду констатувала, що перерахунок пенсії у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу), є підставою для припинення виплати індексації.
Таким чином, перерахунок доходу (грошового забезпечення) Позивача за спірний період у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, та індексація такого доходу (грошового забезпечення) є самостійними видами державних соціальних гарантій і не можуть застосовуватися одночасно (подвійно).
Зазначене свідчить, що підтвердження судовим рішенням права Позивача на перерахунок його грошового забезпечення у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, виключає право на індексацію такого грошового забезпечення, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що Позивачем по даній справі згідно долучених доказів понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00грн.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частини 6 статті 134 КАС у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У відповідності до вказаних вимог представником Відповідача до суду подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Суд враховує таке клопотання та незначну складність справи, обсяг наданих Позивачу послуг з правничої допомоги у вигляді лише складання та подання позову, наявність численної право застосовної практики зі спірних питань, що не потребувало надмірних затрат часу та зусиль на складання позову, часткове задоволення позовних вимог, а тому зменшує розмір таких витрат до 3000,00грн., які підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача.
Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період з 18.06.2022 року по 19.05.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 в період з 18.06.2022 року по 19.05.2023 року сум грошового забезпечення, в тому числі основних та додаткових видів, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
29.07.26