ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
29 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/25857/26
категорія 109020000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О.Г., розглядаючи позовну заяву Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу до Народицької селищної ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу, до Народицької селищної ради, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо оформлення документів на земельну ділянку, розташовану за 2 км від с. Закусили Народицької територіальної громади Коростенського району в південно-західному напрямку, площею 0,2 га для розміщення на ній сміттєзвалища;
- зобов`язати відповідача вчинити дії та забезпечити виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за 2 км від с. Закусили Народицької територіальної громади Коростенського району в південно-західному напрямку, площею 0,2 га для розміщення на ній сміттєзвалища, винесення в натурі та встановлення на місцевості меж земельної ділянки, а також здійснення державної реєстрації прав на дану земельну ділянку;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо оформлення документів на земельну ділянку, розташовану за 0,5 км від с. Новий Дорогинь Народицької територіальної громади Коростенського району на північ урочище "Гори", площею 3,0 га для розміщення на ній сміттєзвалища;
- зобов`язати відповідача вчинити дії та забезпечити виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за 0,5 км від с. Новий Дорогинь Народицької територіальної громади Коростенського району на північ урочище "Гори", площею 3,0 га для розміщення на ній сміттєзвалища, винесення в натурі та встановлення на місцевості меж земельної ділянки, а також здійснення державної реєстрації прав на дану земельну ділянку.
Перевіряючи матеріали позовної заяви на відповідність вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам цієї норми Кодексу з таких підстав.
Згідно з частиною сьомою статті 160 КАС України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ "Про прокуратуру" (надалі - Закон № 1697-VІІ) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За положеннями частин першої, третьої цієї статті прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких повноважень обґрунтовуються прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.
Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді зазначила, що з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Приписами частини першої статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" встановлено, що Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Пунктом "й" частини першої статті 20-2 Закону України від 25 червня 1991 року № 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" (надалі - Закон № 1264-XII) передбачено, що до компетенції Центрального органу у сфері охорони навколишнього природного середовища належить вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, участь у статусі позивача чи відповідача при розгляді справ у судах.
Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 є Державна екологічна інспекція України (надалі - Положення № 275).
Згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення № 275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах. А пунктом 7 Положення № 275 передбачено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Верховний Суд у постановах від 31 січня 2024 року у справі № 340/5950/21, від 22 травня 2024 року у справі № 340/5972/21, з посиланням на сформовані Верховним Судом висновки у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 120/11496/21-а, зазначив про те, що саме Державна екологічна інспекція уповноважена звертатися до суду з позовом, зокрема, про визнання протиправними дії чи бездіяльність органів місцевого самоврядування їх посадових осіб. Відтак, реалізація прокурором права на звернення до суду з позовом у справі, що розглядається, невід`ємно пов`язана із необхідністю доведення невиконання або неналежного виконання уповноваженим органом своїх повноважень щодо захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища.
У позовній заяві позивач вказує на те, що Державна екологічна інспекція Поліського округу є уповноваженим органом щодо реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та відповідно до покладених на неї завдань уповноважена звертатись до суду з позовом про визнання протиправними дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Проте зазначений орган до суду з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у неоформленні документів на земельні ділянки для розміщення сміттєзвалищ, не звертався, що свідчить про бездіяльність Державної екологічної інспекції Поліського округу та утворює, як стверджує позивач, підстави для звернення до суду з цим позовом прокурора.
Тому суд враховує, що в обґрунтування підстав для звернення до суду з цим позовом позивач зазначає, що відповідно до інформації Державної екологічної інспекції Поліського округу від 23 липня 2026 року № 4350/11-05 заходи позовного характеру з метою усунення порушень, зазначених у повідомленні окружної прокуратури, у сфері поводження з відходами на земельних ділянках, що розташовані за 2 км від с. Закусили Народицької територіальної громади Коростенського району в південно-західному напрямку, площею 0,2 га та за 0,5 км від с. Новий Дорогинь Народицької територіальної громади Коростенського району на північ урочище "Гори", площею 3,0 га щодо виготовлення документації на земельні ділянки під існуючим сміттєзвалищем не вживались.
Й у цьому аспекті слід узяти до уваги, що у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 560/9211/24 за подібних зі спірними правовідносин Верховний Суд вказав на те, що судам належить перевіряти доводи позивача (прокурора) щодо бездіяльності Державної екологічної інспекції України чи її територіального органу щодо реагування на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом подання позову, чи неспроможності такого органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених інтересів. З цією метою суди повинні першочергово перевірити доводи прокурора щодо наявності порушення законних інтересів держави або загрози порушення цих інтересів, а також перевірити чи вказаний прокурором орган є уповноваженими здійснювати захист таких інтересів та чи була з боку цього органу бездіяльність щодо реагування на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом подання позову, чи неспроможності такого органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених інтересів.
Як резюмував Верховний Суд, без з`ясування усіх цих обставин і їх доказування у порядку, визначеному процесуальним законом, неможливо встановити, чи наявні у прокурора підстави для звернення до суду з позовом відповідно до статті 23 Закону №1697-VІІ та статті 53 КАС України.
Тому варто врахувати, що у листі Державної екологічної інспекції Поліського округу від 23 липня 2026 року № 4350/11-05 йдеться про те, що "Інспекцією не вжито заходів представницького характеру шляхом звернення до суду з позовом за фактами, викладеними у листі, у зв`язку з відсутністю достатніх коштів для сплати судового збору". Проте такі обставини, на переконання суду, достатньо не підтверджують вчинення державним органом належних дій щодо забезпечення реалізації повноважень щодо звернення до суду з цим позовом та не доводять жодним чином безрезультатність вжитих заходів на підтвердження неспроможності цього органу самостійно звернутися до суду за захистом порушених інтересів держави.
Суд зважає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 дійшла висновків, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Висновки про право прокурора з вищезазначених підстав звертатися до суду для захисту інтересів держави в суді саме в особі Держекоінспекції у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням цим органом своїх повноважень, у тому числі, з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору, містяться у постановах Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 920/821/18, від 30 березня 2021 року у справі № 920/266/19, від 31 березня 2021 року у справі № 805/430/18-а, від 06 липня 2021 року у справі № 922/3025/20, від 04 листопада 2022 року у справі № 420/18905/21 та від 01 грудня 2022 року у справі № 360/4969/21.
Проте, на переконання суду та з урахуванням висновків Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 560/9211/24, неможливість/неспроможність звернення Державної екологічної інспекції Поліського округу слід обґрунтовувати вжитими заходами щодо забезпечення реалізації відповідного повноваження щодо звернення до суду (як-то звернення щодо виділення коштів для цілей сплати судового збору, відсутності у кошторисі виділених асигнувань для цілей сплати судового збору тощо) з підтвердженням належними доказами їх безрезультативності, а не констатацією відсутності такої змоги на момент скерування звернення прокуратури щодо порушення інтересів держави.
Відповідно до частини першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позивачу належить подати суду належні та достатні докази на підтвердження обставин, які унеможливлюють звернення Державної екологічної інспекції Поліського округу до суду з цим позовом.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву Коростенської окружної прокуратури залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява буде повернута позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя О.Г. Приходько