ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відкриття провадження у справі
29 липня 2026 року м. Житомир
справа № 240/23236/26
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Горовенко А.В., перевіривши виконання вимог законодавства при поданні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (вул. Юлії Здановської, 81, м. Київ, 03189) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка яка полягає у не застосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні в період з 13.12.2023 року по 18.12.2025 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, - вказаної постанови;
- зобов`язати Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка провести перерахунок та доплатити за рахунок коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» за період з 13.12.2023 по 18.12.2025 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції чинній з 29.01.2020 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого, Законом України від 03.11.2022 року №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, законом України про Державний бюджет України на 2024 рік від 9 листопада 2023 року №3460-IX на 01.01.2024 року, законом України про Державний бюджет України на 2025 рік від 19 листопада 2024 року №4059-IX на 01.01.2025 на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни при проведенні такого перерахунку попередньо встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з одночасною виплатою рівноцінної грошової компенсації утриманого податку на доходи фізичних осіб.
Позивач, посилаючись на порушення його прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
У встановлений судом строк представник позивача усунув недоліки адміністративного позову шляхом подання заяви за вх.№53239/26 про поновлення строку звернення до суду.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що предметом позовних вимог у межах даної справи є перерахунок грошового забезпечення, що мало бути виплачене позивачу до дня його звільнення.
Наголошує, що позовні вимови охоплюють період проходження військової служби з 19.07.2022 по 18.12.2025, а тому до спірного періоду служби строк позовної давності не застосовується, адже цей спірний період є триваючим в межах безпосереднього несення служби та регулюється ч. 1 ст. 233 КЗПП, що визнана неконституційною.
Зазначає, що після звільнення, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Вказує, що в червні 2026 року до відповідача було подано адвокатський запит в якому зазначено, зокрема, надати інформацію про виплачені позивачу суми, проте у відповідь листом від 24.06.2026 №508/3348 отримав відмову, а доплату позивачу грошового забезпечення відповідач не здійснив.
Саме тому наголошує, що інформацію про виплачені суми позивачу та його представнику надали лише в червні 2026 року, а тому вважає, що день отримання позивачем вказаної відповіді є днем початку відліку тримісячного строку звернення до суду із даним позовом.
Окремо вказує, що в наказі про звільнення позивача з військової служби відсутня будь-яка інформація про складові грошового забезпечення позивач та розрахункові коефіцієнти взяті для їх обрахунку, а тому позивач не знав і не міг знати у день звільнення про порушення його права на виплату грошового забезпечення.
Крім цього зауважує, що у грошовому атестаті не вказано порядок обрахунку виплачених позивачу основних і додаткових видів грошового забезпечення, а саме не зазначено який прожитковий мінімум був застосований для обрахунку грошового забезпечення, що у свою чергу унеможливлювало встановити у день виключення зі списків особового складу порушення права позивача на виплату грошового забезпечення обчисленого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
У зв`язку з цим просить поновити строк звернення до суду.
Суд, розглянувши подану заяву, зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини перша та друга ст.233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції:
- працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1).
При цьому, з огляду на правову позицію Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічна правова позиція міститься в рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов`язаних з виплатою всіх сум, що належать працівникові при звільненні та інші виплати, пов`язані з проходженням публічної служби, встановлюється тримісячний строк.
Велика Палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про неконституційність частини першої статті 233 КЗпП та ухвалила Рішення №1-р/2025, в якому виснувала, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України, частина перша статті 233 КЗпП визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
Отже, частина перша статті 233 КЗпП визнана неконституційною в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, а частина друга залишилась діючою.
Висновок Конституційного Суду України стосувався строку звернення до суду працівника під час виконання трудових обов`язків, у тому числі і тих, які проходять військову службу.
Судом встановлено, що відповідно до витягу із наказу начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (по стройовій частині) від 18.12.2025 №362, полковника ОСОБА_1 вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби - місто Київ.
Отже, станом на дату подання цього позову до суду позивач проходить військову службу, тобто є діючим військовослужбовцем, а тому строк звернення до суду на заявлені ним позовні вимоги, що стосуються оплати праці (перерахунку та виплати грошового забезпечення), відповідно до статті 233 КЗпП України з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025 не поширюється.
Розглянувши подану заяву, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про поважність вказаних представником позивача підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Зазначений спір згідно зі статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовна заява подана у порядку передбаченому статтею 168 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 19, 20, 160, 161, 168, 171, 243, 248, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
ухвалив:
1. Заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити.
2. Визнати поважними, вказані представником позивача підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
3. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (вул. Юлії Здановської, 81, м. Київ, 03189) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
4. Адміністративна справа розглядатиметься Житомирським окружним адміністративним судом у складі судді Горовенко А.В. одноособово за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
5. Встановити відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
6. Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається в мережі Інтернет за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud0670/.
7. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Горовенко