ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про забезпечення позову
"29" липня 2026 р. Справа № 300/5416/26
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову по справі за позовною заявою Приватного Івано-Франківського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Івано-Франківськтурист" до Державного агентства України ПлейСіті про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
Приватне Івано-Франківське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Івано-Франківськтурист" (надалі, також - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного агентства України ПлейСіті (надалі, також - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними та скасувати рішення Державного агентства України ПлейСіті від 20.07.2026 № 275-Р.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову в даній адміністративній справі шляхом:
- зупинення дії рішення Державного агентства України ПлейСіті від 20.07.2026 № 275-Р до набрання законної сили судовим рішенням у справі за адміністративним позовом ПрАТ "Івано-Франківськтурист" до Державного агентства України ПлейСіті про визнання протиправним та скасування цього рішення.
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Водночас, оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтуванні для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін.
Відтак, розгляд поданої заяви про забезпечення позову проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши подані докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, зазначає наступне.
Частина 1 статті 150 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Так, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.
Стаття 151 КАС України визначає види забезпечення позову.
Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 23.01.2014 року, №19336/04 Справа/West Alliance Limited проти України вказав на те, що межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (див., серед інших джерел, вищезазначене рішення у справі "Аксой проти Туреччини", п. 95, та рішення у справі "Кудла проти Польщі" [ВП], заява N 30210/96, п. 157, ECHR 2000-XI) (пункт 227).
Таким чином, під час вирішення питання про забезпечення позову, слід врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.
Відтак, суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову.
У своїй заяві позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення Державного агентства України ПлейСіті від 20.07.2026 № 275-Р до набрання законної сили судовим рішенням у справі за адміністративним позовом ПрАТ "Івано-Франківськтурист" до Державного агентства України ПлейСіті про визнання протиправним та скасування цього рішення. Свою заяву позивач мотивує тим, що в результаті прийняття рішення відповідач відобразив відповідні зміни у своїх інформаційних ресурсах, з огляду на що, рішення набуло для позивача безпосередніх зовнішніх наслідків. Вказує, що в результаті прийняття оскаржуваного рішення було змінено правовий статус належного позивачу дозволу, що вказує на реальне, а не гіпотетичний вплив на права позивача. Звертає увагу суду на взаємовиключність доказів, та зауважує, що за висновком інженера-землевпорядника ВСП коледж розташований на відстані 502,47 м, натомість контролюючий орган дійшов протилежних висновків. Зазначає, що дозвіл № 100 було видано позивачу більше 4 роки, а тому такі дії відповідача порушують законну довіру позивача часу, який сплинув після видачі дозволу. Поряд з цим, зауважує, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до негативних наслідків, а саме втрати стабільного доходу від орендної плати, неможливості своєчасно сплачувати податки, комунальні платежі, затримку виплати заробітної плати та утримання майна; витрат на пошук нового орендаря, неможливість використання приміщення за цільовим призначенням та ризик розірвання чинних договорів та сплати штрафів.
Так, статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, яка встановлює види забезпечення позову, передбачено такі види забезпечення позову як: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта та заборона відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.
Разом з цим, обґрунтування вимог заявника щодо невідповідності оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства становить предмет доказування і має досліджуватись під час розгляду справи по суті.
Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Таким чином, сам собою факт прийняття суб`єктом владних повноважень рішень, які стосуються прав та інтересів заявника, та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Аналогічний висновок містяться у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 640/10883/22.
Суд зауважує, що позивачем до позовної заяви долучено висновок інженера-землевпорядника щодо розташованості закладу освіти на більшій відстані, ніж нормативно визначена для можливості отримання дозволу, а саме на відстані 502,47 м.
Відповідно до частини 1 статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Суд зауважує, що висновок експерта, долучений до матеріалів справи, свідчить про дотримання позивачем вимог законодавства щодо відстані розташування приміщення для організації та проведення азартних ігор у закладі від навколишніх навчальних закладів (за висновком експерта відстань становить більше 500 метрів).
З огляду на це, позивачем долучено до матеріалів справи докази дотримання вимог законодавства, що у свою чергу вказує на обґрунтовану протиправність прийнятого відповідачем рішення.
Щодо доводів позивача про можливий ризик блокування господарської діяльності, втрату орендарів та стабільного доходу, неможливості використання приміщення за цільовим призначенням та інші можливі негативні наслідки, суд виходить із такого.
Верховний Суд у постанові від 01.06.2022 у справі № 380/4273/21 зазначив, що сам по собі факт негативного впливу рішення суб`єкта владних повноважень на господарську діяльність особи не є безумовною підставою для забезпечення позову, а заявник повинен довести існування реальної загрози істотного ускладнення чи неможливості ефективного захисту його прав у разі невжиття відповідних заходів.
Однак, в кожній конкретній справі суд надає оцінку відповідним доводам заявника та перевіряє, чи можливе настання відповідних негативних наслідків, та які наслідки можуть настати у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову.
Аналізуючи долучені матеріали справи, суд зауважує, що дозвіл про підтвердження відповідності приміщення для організації та проведення азартних ігор був наявний у позивача протягом 4 років з 2022 року. Водночас, рішення про припинення дії відповідного дозволу було прийнято тільки у 2026 році.
Суд зауважує, що кожен учасник суспільних відносин має право на передбачуваність його правового статусу, та, у випадку наявності підстав для зміни наявних правомочностей - обґрунтовану та вмотивовану зміну наявного у суб`єкта правового статусу на підставі положень Закону.
Суд зазначає, що позивач на правомірній основі, маючи належні дозвільні документи здійснював відповідну діяльність.
З огляду на це, раптове припинення дії відповідного дозволу беззаперечно призведе до негативних наслідків для позивача, оскільки, діяльність відповідного закладу з організації азартних ігор, у випадку втрати чинності дозволу на його діяльність невідворотно призведе до настання негативних наслідків.
Відтак, суд вважає обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи доводи позивача в частині того, що оскаржуване рішення може призвести до настання негативних наслідків, а невжиття заходів забезпечення позову, у випадку задоволення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Вказане, з огляду на положення пункту 1 частини 2 статті 150 КАС України, є підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Окрім того, суд враховує, що заходи забезпечення позову в заявлений позивачем спосіб відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що існують підстави для вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішення Державного агентства України ПлейСіті № 275-Р від 20.07.2026 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 300/5416/26.
На підставі наведеного, керуючись статтями 150, 151, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
П О С Т А Н О В И В:
Заяву Приватного Івано-Франківського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Івано-Франківськтурист" про забезпечення позову у справі за позовом Приватного Івано-Франківського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Івано-Франківськтурист" до Державного агентства України ПлейСіті про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Зупинити дію рішення Державного агентства України ПлейСіті № 275-Р від 20.07.2026 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 300/5416/26.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Главач І.А.