КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
29 липня 2026 року м. Київ № 320/30486/26
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., ознайомившись з заявою і доданими до неї матеріалами про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним та скасування рішення про опис майна,
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним та скасування рішення про опис майна, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17.06.2026 №[номер приховано] про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій (пені) у розмірі 63 699 (шістдесят три тисячі шістсот дев`яносто дев`ять) грн 22 коп;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 14.07.2026 № 0[телефон приховано]-2615 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Відділом документообігу (канцелярією) Київського окружного адміністративного суду 29.07.2026 зареєстровано та передано до розгляду судді заяву позивача про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії рішення Головного управління ДПС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 14.07.2026 №0[телефон приховано]-2615 до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;
- заборони Головному управлінню ДПС у м. Києві та його посадовим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу, внесення записів про податкову заставу/обтяження до державних реєстрів та вживати заходів з примусового стягнення за податковим повідомленням-рішенням від 17.06.2026 № [номер приховано] до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено про необхідність вжиття відповідних заходів з огляду на те, що реалізація відповідачем повноважень щодо опису майна позивача у податкову заставу створює безпосередню загрозу обмеження та/або позбавлення права власності позивача. На думку позивача, якщо до ухвалення рішення по суті справи відповідачем буде заблоковано її майно або вжито заходів щодо його примусового вилучення чи звернення стягнення, захист прав та інтересів позивача стане істотно ускладненим або неможливим, а для поновлення порушених прав знадобляться тривалі процесуальні дії та значні матеріальні витрати.
Окрім того, позивачем вказано про очевидну протиправність оскаржуваного рішення та податкового повідомлення-рішення, оскільки останнє прийнято за відсутності складу правопорушення, а похідне рішення про опис майна у податкову заставу є очевидно протиправним та прийнятим без урахування статусу неузгодженості грошового зобов`язання.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведених положень КАС України, розгляд заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову здійснюється без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.03.2024 у справі №640/273/22.
Разом з тим, суд звертає увагу, що наявність ознак правомірності/протиправності рішень відповідача, що є предметом оскарження у даній справі, може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
До матеріалах заяви про забезпечення позову не додано доказів на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Посилання на те, що не вжиття обраного заходу забезпечення позову призведе до негативних наслідків для заявника, нічим не підтверджене, а відтак не є достатнім обґрунтуванням такої заяви, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в майбутньому може призвести до неможливості поновлення прав позивача.
На переконання суду, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами, позаяк зупинення дії оскаржуваних рішень означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому, наведені позивачами обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених статтею 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх. від 29.07.2026 №27799) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.
Суддя Перепелиця А.М.