КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відвід (самовідвід) судді
30 липня 2026 року 320/29715/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши заяву судді Щавінського В.Р. про самовідвід в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
В провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 з позовом до Київської міської державної адміністрації з вимогами:
- визнати протиправною відмову Київської міської державної адміністрації, викладену у листі Голосіївської районної в місті Києві Державної адміністрації № 100 11230 від 20.07.2026 щодо ненадання інформації на запит про доступ до публічної інформації від 15.07.2026;
- визнати протиправними дії Київської міської державної адміністрації щодо застосування до мого запиту законодавства, яке не регулює правовідносини у сфері доступу до публічної інформації;
- визнати протиправною бездіяльність Київської міської державної адміністрації, яка полягала у неналежному розгляді запиту про доступ до публічно;
- зобов`язати Київську міську державну адміністрацію повторно розглянути мої запити від 15.07.2026, від 20.08.2025 та від 09.09.2025 відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
- зобов`язати Київську міську державну адміністрацію надати інформацію про наявність або відсутність документів щодо встановлення, погодження, експлуатації, технічного обслуговування, реконструкції, електроживлення, балансоутримання, користування та іншого правового статусу обладнання, розташованого на даху київського будинку по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 25;
- у разі наявності таких документів - зобов`язати Київськe міськe державну адміністрацію надати позивачу їх копії або витяги в частині, що не містить інформації з обмеженим доступом, із застосуванням вимог статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
- зобов`язати Київську міську державну адміністрацію надати належним чином засвідчену копію рішення Київської міської ради від 19.05.2017 № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», а також повідомити позивачу, яким установам були виділені приміщення у будинку по вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 25, де саме вони розташовані та яке їх функціонально-цільове призначення;
24.07.2026 через систему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Щавінського В.Р. Вказана заява зареєстрована Київським окружним адміністративним судом 24.07.2026.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 відвід заявлений судді Щавінському В.Р. у справі №320/29715/26 визнано необґрунтованим та передано матеріали справи до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями визначено суддю Лисенко В.І. для розгляду заяви Бевзюка В.М. про відвід судді в адміністративній справі №320/2971/26.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. від участі у розгляді адміністративної справи №320/29715/26 - відмовлено.
Адміністративну справу №320/29715/26 передано судді Щавінському В.Р. для продовження розгляду.
29.07.2026 суддя Щавінський В.Р. подав заяву про самовідвід, яка обґрунтувана тим, що зокрема, із заяви ОСОБА_1 про відвід судді Щавінського В.Р. вбачається, що суддя Щавінський В.Р. не може брати участь у розгляді даної справи тому, що повторне визначення для розгляду даної справи того самого судді, якому вже заявлявся відвід і щодо якого між суддею та позивачем уже виник процесуальний конфлікт, на думку позивача, об`єктивно породжує сумніви щодо забезпечення принципу безсторонності судового розгляду.
При вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді, суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.
Згідно з ч. 1 ст. 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Як вбачається зі змісту заяви про відвід судді Щавінського В.Р., що передумовою для виникнення у позивача сумнівів у неупередженості судді слугувало те, що за результатами розгляду попередньої справи у нього сформувалося переконання про відсутність належної неупередженості при оцінці його доводів та доказів, а предмет нинішньої справи пов`язаний із захистом його права на доступ до публічної інформації. Тому він вважає, що повторний розгляд справи суддею Щавінським В.Р. не забезпечить необхідного рівня довіри до судового процесу.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відтак, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді, та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).
Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Le , Van Leuveni De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.
У справі «П`єрсак проти Бельгії» (Piersac vs Belgium) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.
У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.
Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.
Стосовно об`єктивної неупередженості у справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорі викликати в учасників процесу.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58).
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
Такі ж самі висновки містяться в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).
Зокрема у рішенні у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", яким Європейський суд з прав людини вказав те, що у кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.
Вимога "безсторонності", згідно з прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Білуха проти України", "Салов проти України", "Мироненко проти України", "Фельдман проти України") характеризується двома критеріями: по-перше, суд (суддя) повинні бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи; по-друге, бути об`єктивно безстороннім тобто, суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.
Пунктом 2 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року зазначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігачів могли б виникнути сумніви в його неупередженості.
Виходячи з цих принципів, суддя зобов`язаний заявити самовідвід для забезпечення принципу безсторонності судді, а не сприяти складенню протоколу про адміністративне правопорушення щодо заявника за неповагу до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Так як позивачем у справі №320/29715/26 ОСОБА_1 умисно створені підстави та обставини за яких, у випадку розгляду справи головуючим суддею Щавінським В.Р., може виникнути обґрунтований сумнів у безсторонності та неупередженості судді при розгляді вказаної справи, зокрема, що суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р. за створених позивачем ОСОБА_1 обставин, зможе ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення у даній справі, хоча і не існує доказів в упередженості та зацікавленості судді, а тому, задля виключення сумнівів, суд дійшов висновку про задоволення самовідводу головуючого судді у даній справі.
Керуючись статтями 36, 39-41, 241-243, 248, 256, 294 КАС України, суд
у х в а л и в:
Заяву судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. про самовідвід у справі №320/29715/26 - задовольнити.
Матеріали адміністративної справи №320/29715/26 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - передати до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Щавінський В.Р.