СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/12276/25
пр. № 2-а/759/170/26
30 липня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження, -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови № 2471 від 24.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 24.12.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 було винесено постанову № 2471, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме за те, що ОСОБА_1 не з`явився до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначені в повістці дату та час для уточнення військово-облікових даних.
Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вважає протиправною та необґрунтованою, оскільки: 1) положення абз. 3 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» не містять обов`язку громадян з`являтися до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення військово-облікових даних, а тому виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 з цією метою не відповідає вимогам законодавства про військовий обов`язок та військову службу і не може бути підставою для притягнення його до відповідальності; 2) у спірній постанові не зазначено, що саме порушив ОСОБА_1 та якими саме діями вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; 3) ОСОБА_1 не повідомляли про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саму постанову № 2471 від 24.12.2024 було винесено за його відсутності, оскільки з 17.12.2024 ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією; 4) у діях ОСОБА_1 відсутні об`єктивна та суб`єкта сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
З урахуванням вищевикладеного, ОСОБА_1 просив скасувати постанову № 2471 від 24.12.2024 про притягнення його до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року ухвалу суду від 09.06.2025 скасовано, а справу направлено до Святошинського районного суду міста Києва для продовження судового розгляду.
У відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.05.2026 судову справу передано судді Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у відповідача копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та доказів, на підставі яких було винесено постанову № 2471 від 24.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
16.06.2026 ІНФОРМАЦІЯ_5 подано відзив на позовну заяву, в якому викладено клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. У відзиві відповідачем також наголошено на неможливості покладення на нього понесених позивачем судових витрат, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 є органом військового управління та не отримує достатніх коштів для здійснення платежів зі сплати судового збору.
Разом з відзивом на позовну заяву стороною відповідача було надано копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, у межах якої було винесено спірну постанову № 2471 від 24.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 13 липня 2026 року клопотання ІНФОРМАЦІЯ_2 про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору було залишено без задоволення.
14.07.2026 стороною позивача подано додаткові письмові пояснення, в яких підтримано позовні вимоги у повному обсязі, наголошено на необхідності скасування постанови № 2471 від 24.12.2024 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Враховуючи відсутність клопотань сторін про проведення судового розгляду з повідомленням (викликом) учасників справи, як і відсутність заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, суд доходить висновку про можливість розгляду справи без повідомлення сторін та проведення судового засідання за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи у порядку письмового провадження, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши наявні матеріали справи, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в межах даної справи суду належить здійснити перевірку рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).
Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
Зі змісту ст. 284 КУпАП вбачається, що одним з можливих наслідків розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
При цьому суд звертає увагу, що винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є одним з найсуворіших наслідків вирішення справи про адміністративне правопорушення, оскільки внаслідок накладення стягнення особа зазнає негативних наслідків особистого, майнового чи організаційного характеру, що безумовно призводить до втручання у сферу її особистих прав, свобод та законних інтересів. Внаслідок цього рішення суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має бути достатнім чином обґрунтованим для забезпечення правомірності та пропорційності втручання у сферу особистих прав особи, якого вона зазнає внаслідок накладення на неї стягнення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.
Зі змісту постанови № 2471 від 24.12.2024 вбачається, що 28.10.2024 ОСОБА_1 був оповіщений про необхідність з`явитися 06.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових даних шляхом надсилання повістки засобами поштового зв`язку. Однак у зазначені в повістці дату та час ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не з`явився, підтверджуючих документів щодо причин неявки за повісткою не надав. Тим самим ОСОБА_1 порушив законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію у частині обов`язку громадян з`являтися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними мобілізаційних розпорядженнях, повістках.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
У частині 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. У свою чергу, частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлено посилену відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
При цьому згідно з приміткою до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Сторонами справи не заперечувалося, що ОСОБА_1 на момент винесення спірної постанови мав правовий статус військовозобов`язаного. У зв`язку з цим на ОСОБА_1 поширювалися вимоги законодавства про військовий обов`язок та військову службу, про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Аналіз змісту постанови № 2471 від 24.12.2024 дає можливість констатувати, що суть інкримінованого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зводиться до твердження про порушення військовозобов`язаним законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію шляхом невиконання обов`язку з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначені в отриманій повістці дату та час для уточнення військово-облікових даних.
Оцінюючи обґрунтованість такого твердження та його доведеність належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, суд зазначає наступне.
Згідно з абз. 8 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
Відповідно до п. 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 26.05.2024, під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Вищевикладені положення законодавства спростовують доводи сторони позивача про неможливість виклику військовозобов`язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення військово-облікових даних, оскільки під час мобілізації громадяни можуть викликатися до органів військового управління з цією метою. Більше того, положення абз. 8 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлюють обов`язок громадян у разі отримання повістки з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки незалежно від мети виклику.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 було оголошено проведення загальної мобілізації. У подальшому строк проведення мобілізації неодноразово продовжувався, востаннє такий строк було продовжено Указом Президента України № 343/2026 від 27.04.2026 з 04 травня 2026 року на 90 діб.
Отже, як на момент обставин інкримінованого правопорушення, що описані у постанові № 2471 від 24.12.2024, так і на момент винесення самої постанови в Україні було оголошено проведення мобілізації.
З урахуванням цього слід констатувати, що ОСОБА_1 станом на жовтень-листопад 2024 року міг бути викликаний ІНФОРМАЦІЯ_5 для уточнення військово-облікових даних.
Разом з тим, для виконання свого обов`язку щодо явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин має бути належним чином оповіщений про виклик до відповідного органу військового управління. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 оповіщався про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом направлення повістки № 846595 від 28.10.2024 засобами поштового зв`язку.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 26.05.2024, належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Зі змісту повістки № 846595 вбачається, що вона була сформована 28.10.2024 керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім`я ОСОБА_1 з метою виклику останнього до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення даних на 06.11.2024 о 09 год. 00 хв. Цю повістку засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням з повідомленням про вручення та описом вкладення було надіслано ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Сторона позивача не стверджувала, що ця адреса не є адресою, повідомленою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 під час уточнення своїх облікових даних, або адресою задекларованого чи зареєстрованого місця його проживання, а судом з відомостей Єдиного державного демографічного реєстру встановлено, що ця адреса є зареєстрованою адресою місця проживання ОСОБА_1 .
Отже, повістка № 846595 від 28.10.2024 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 06.11.2024 на 09 год. 00 хв. для уточнення даних була надіслана за належною адресою - зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання ОСОБА_1 .
У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважався б таким, що належним чином оповіщений про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у випадку отримання ним поштового відправлення з повісткою/відмови від отримання такого відправлення за зареєстрованим місцем проживання або проставлення відмітки про відсутність ОСОБА_1 за адресою зареєстрованого місця проживання.
З довідки Ф.20 від 14.11.2024, виданої поштовим оператором АТ «Укрпошта», вбачається, що поштове відправлення з повісткою № 846595 від 28.10.2024 не було вручено ОСОБА_1 у зв`язку з його відсутністю за зареєстрованим місцем проживання.
Враховуючи вищевикладене, слід констатувати, що днем отримання ОСОБА_1 (днем його оповіщення) повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 є 14 листопада 2024 року (день проставлення відмітки про відсутність ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем проживання). Оскільки згідно з повісткою № 846595 від 28.10.2024 ОСОБА_1 викликався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 06.11.2024, а отримав цю повістку лише 14.11.2024, то суд констатує, що ОСОБА_1 не був завчасно сповіщений про виклик до відповідного органу військового управління.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 був оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 06.11.2024 в інший передбачений законодавством спосіб.
З урахуванням зазначеного суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 порушень законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію у вигляді стверджуваного в постанові № 2471 від 24.12.2024 невиконання ним обов`язку з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначені в повістці дату та час, оскільки ОСОБА_1 не був належним чином оповіщений про необхідність такої явки.
Зазначений висновок також дає можливість констатувати відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та протиправність і необґрунтованість постанови № 2471 від 24.12.2024.
Вищевикладене дає достатні та самостійні підстави для задоволення позовних вимог. Водночас суд звертає увагу на необґрунтованість доводів сторони позивача щодо неповідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення і неправомірне винесення постанови за його відсутності.
Матеріали справи містять протокол № 2709 від 16.12.2024, яким зафіксовано вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Цей же протокол містить повідомлення про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за цим протоколом відбудеться о 09 год. 00 хв. 24.12.2024 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2.
ОСОБА_1 був особисто ознайомлений зі змістом складеного протоколу та отримав його примірник, про що свідчать його підписи у відповідних графах. Більше того, ОСОБА_1 власноручно написав свої зауваження у цьому протоколі.
Таким чином, ОСОБА_1 був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, у межах якої було винесено спірну постанову № 2471 від 24.12.2024.
Приписами ст. 268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. А тому оскільки ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, клопотань про відкладення розгляду не подав, то ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснювати розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 . Стороною позивача не доведено, яким саме чином обставини мобілізації ОСОБА_1 та проходження ним військової служби перешкоджали явці до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення або поданню клопотання про відкладення цього розгляду чи письмових пояснень з приводу обставин цієї справи.
Водночас, дотримання процесуального порядку винесення постанови № 2471 від 24.12.2024 не спростовує порушення матеріального законодавства (відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення), що було встановлено судом вище.
Таким чином, з наявних матеріалів справи підтверджується, що постанова № 2471 від 24.12.2024 винесена з суттєвими порушеннями матеріального законодавства. Встановлення цього порушення є достатнім для констатації протиправності та необґрунтованості спірної постанови, що має наслідком її скасування.
При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов`язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб`єкта владних повноважень. Однак, відповідач, маючи достатньо процесуального часу, можливостей та засобів для реакції на позовні вимоги, зазначену презумпцію не спростував.
За результатами розгляду справи та дослідження матеріалів справи суд вважає інкриміноване обвинувачення необґрунтованим. Тобто як факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, так і його вина у вчиненні правопорушення не доведені.
Відповідно за результатами перевірки рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, судом встановлено необґрунтованість та неправомірність такого рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності підлягає скасуванню, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю. Тому позовні вимоги слід задовольнити.
Щодо стягнення судових витрат, то суд зазначає наступне.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною 1, 5, 7 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому згідно з ч. 6 ст. 134 КАС України розмір судових витрат на професійну правничу допомогу може бути зменшений судом лише за клопотанням іншої сторони, в якому має бути обґрунтовано невідповідність понесених витрат вимогам ч. 5 ст. 134 КАС України.
Судом встановлено, що судові витрати сторони позивача складаються з витрат на сплату судового збору (605 грн 60 коп.).
Враховуючи вищевикладене та необхідність задоволення позовних вимог, суд доходить висновку про те, що понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 77, 78, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження - задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2471 від 24 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за фактом вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.
Стягнути з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ; адреса знаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено 30 липня 2026 року.
Суддя Н.О.Горбенко