Справа № 420/1415/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за вказані періоди: 17.06.2024 - 26.06.2024; 26.06.2024 - 26.07.2024; 10.10.2024 - 31.10.2024; 14.11.2024 - 28.11.2024; 02.12.2024 - 08.01.2025; 24.02.2025 - 14.03.2025;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн за вказані періоди;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він внаслідок отримання (контузії, травми, каліцтва, захворювання або інших ушкоджень) у періоди з 17.06.2024 - 26.06.2024; 26.06.2024 - 26.07.2024; 10.10.2024 - 31.10.2024; 14.11.2024 - 28.11.2024; 02.12.2024 - 08.01.2025; 24.02.2025 - 14.03.2025 перебував на стаціонарному лікуванні. Вказує, що відповідачем за вказані періоди не виплачено збільшену до 100000 грн додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та за періоди перебування у відпустці для лікування.
Відповідач подав відзив, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав, що позовні вимоги задоволенню не підлягають задоволенню, так як являються необґрунтованими та таким, що суперечить спеціальним нормативно-правовим актам.
У відповідь на відзив позивач не погодився з доводами викладеними у відзиві та просив задовольнити позовні вимоги.
Суд встановив наступне.
Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 під час якої отримав поранення.
Відповідно до довідки про обставини травми від 14.03.2025 року, травма позивача отримана 06.06.2023 року при виконані завдань з захисту Батьківщини.
Позивач перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування:
- з 17.06.2024 року по 26.06.2024 року відповідно до виписки №8142/868 із медичної карти стаціонарного хворого;
- з 26.06.2024 року по 26.07.2024 року відповідно до виписки епікризи із медичної картки стаціонарного хворого №724.
- з 10.10.2024 року по 31.10.2024 року відповідно до відпускного квитка від 09.10.2024 року №2808;
- з 14.11.2024 року по 28.11.2024 року відповідно до відпускного квитка від 13.11.2024 року №2935;
- з 02.12.2024 року по 08.01.2025 року відповідно до відпускного від 02.12.2024 року №3038;
З 24.02.2025 року по 14.03.2025 року відповідно до відпускного квитка від 04.02.2025 року №168.
Крім, того позивачу не виплачена компенсацію за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби, що не заперечується відповідачем.
Позивачем подано рапорти про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі, збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, позивач звернувся до суд з цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон України № 2011-XII).
Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону України № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07.11.2007 № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
- ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
- військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
У подальшому строк правового режиму воєнного стану та загальної мобілізації неодноразового продовжувався та станом на час існування спірних правовідносин не закінчився.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні та від 24.02.2022 № 69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України прийняв постанову Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану від 28.02.2022 № 168 (далі Постанова №168).
Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З наведеного слідує висновок, що для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, необхідна, зокрема, наявність пов`язаності поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого.
Окремою підставою для виплати додаткової винагороди є період перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
При цьому, суд зауважує, що вказана постанова не містить обмежень щодо режиму стаціонарного лікування, періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), одержаним при захисті Батьківщини або перебувань у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 грн винагорода.
Як встановлено судом, травма позивача пов`язане із захистом Батьківщини.
Отже, щодо зазначеної травми обидві вказані вище умови у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються довідкою військово-лікарської комісії, а також виписками та виписними епікризами із медичних карт стаціонарного хворого.
Суд вихляє доводи відповідача щодо не на надходження рапорту військовослужбовця про надання йому відпустки для лікування до військової частини, оскілок позивачем до справи долучено рапорти про виплату додаткової винагороди, з вичерпним переліком документів, які дають підстави для виплати такої допомоги.
Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що період лікування з 17.06.2024 по 26.07.2024 буде внесене до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди у лютому 2026 року, однак доказів станом на день розгляд справи щодо нарахування додаткової винагороди за вказаний період до суду не надійшло.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має прорво на виплату додаткової винагороди, збільшеному до 100 000 гривень за періоди 17.06.2024 року по 26.06.2024 року, 26.06.2024 року по 26.07.2024 року, 10.10.2024 року по 31.10.2024 року, 14.11.2024 року по 28.11.2024 року, 02.12.2024 року по 08.01.2025 року, 02.03.2025 року по 14.03.2025 року.
Водночас, позовні вимоги в частині виплати додаткової винагороди за період з 24.02.2025 по 01.03.2025, задоволенню не підлягають, оскільки відповідно довідки від 30.01.2026 року №193/674, додаткова винагорода у вказаний період виплачена позивачу.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині виплатити позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно у зв`язку зі звільненням з військової служби, суд завчає наступне.
Згідно зі ст.9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначено Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (далі Порядок №178).
Пунктом 3 Порядку № 178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема, у разі звільнення з військової служби.
Згідно з пунктами 4-5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Організація та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу у військових частинах, установах та організаціях Збройних Сил України, резервістів, військовослужбовців призваних по мобілізації, визначаються Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період затверджено наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року № 232 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту» (далі Інструкція № 232).
Згідно з п.2 розділу І Інструкції № 232, основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили) в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.
Так, у відповідності до п. 17 розділу ІІІ Інструкції № 232, мобілізовані звільняються в запас у тій формі одягу, що знаходилася в їх особистому користуванні, при цьому предмети речового майна, які не були видані (незалежно від причини), під час звільнення не видаються. За бажанням вони можуть звільнятися в запас у власному цивільному одязі.
Пунктом 1 розділу V Інструкції № 232 передбачено, що основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.
Відповідно до абзаців 10-11 п.29 розділу V Інструкції № 232 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби у запас або відставку в особливий період, у їх власність дозволяється залишати видані предмети речового майна особистого користування та інвентарне майно, вказані у відповідних примітках до Норм забезпечення. Інше інвентарне майно здається на речовий склад військової частини.
У разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Так, за приписами п. 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.
В свою чергу, п. 29 розділу V Інструкції № 232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Аналіз змісту вказаних положень свідчить, що норма п. 29 розділу V Інструкції № 232 не суперечить праву військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке передбачено Порядком № 178, натомість встановлює лише неможливість видачі предметів речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.
Тобто, п. 29 розділу V Інструкції №232 передбачає лише обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період під час звільнення на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте, жодним чином не позбавляє їх права на отримання компенсації за неотримане речове майно, право на яку вони мають у відповідності до Закону № 2011-ХІІ.
Таким чином, посилання відповідача на п. 29 розділу V Інструкції № 232, як на підставу для відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно є безпідставним.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що позивач , має право на отримання грошової компенсації вартості такого майна.
З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що не виплата позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно є протиправною бездіяльністю відповідача, а тому належить зобов`язати відповідача провести виплату компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі позивача станом на 18.10.2025 року.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судовий збір розподілу не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за період з 17.06.2024 року по 26.06.2024 року, 26.06.2024 року по 26.07.2024 року, 10.10.2024 року по 31.10.2024 року, 14.11.2024 року по 28.11.2024 року, 02.12.2024 року по 08.01.2025 року, 02.03.2025 року по 14.03.2025 року.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за період з 17.06.2024 року по 26.06.2024 року, 26.06.2024 року по 26.07.2024 року, 10.10.2024 року по 31.10.2024 року, 14.11.2024 року по 28.11.2024 року, 02.12.2024 року по 08.01.2025 року, 02.03.2025 року по 14.03.2025 року, з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести виплату компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) станом на 18.10.2025 року.
У задоволені іншої частини позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов