Справа № 587/2814/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,
В С Т А Н О В И В:
07 липня 2026 року до Сумського районного суду Сумської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
29 липня 2026 року до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП - до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 587/2814/26 та заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 (в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а також органам, підрозділам та патрулям Національної поліції України вчиняти дії щодо затримання, примусового доставлення чи обмеження свободи пересування ОСОБА_1 на підставі оскаржуваної постанови та внесеного щодо нього даних «В розшуку».Заява обґрунтована тим, що оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності за неявку за повісткою. На підставі цієї постанови ТЦК та СП ініціював внесення стосовно нього статусу «В розшуку» до Єдиного державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів (ІТС «Оберіг»), що підтверджується відомостями із мобільного застосунку «Резерв+». Наявність у базі даних «Оберіг» статусу «В розшуку» створює реальну, безпосередню та пряму загрозу безпідставного затримання органами Національної поліції України та примусового доставлення до ТЦК та СП у порядку статей 259, 262 КУпАП. Це повністю унеможливлює відвідування медичних закладів та отримання життєво необхідної невідкладної і планової медичної допомоги, що є прямим порушенням права на життя та охорону здоров`я.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
Позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення дії постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП - до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 587/2814/26.
За загальним правилом згідно з ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
У той же час відповідно до ч. 1 ст. 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. ч. 2-3 ст. 299 КУпАП при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву, а також за адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Таким чином, норми ст. ст. 291, 299, 307 КУпАП є спеціальними по відношенню до норми ч. 4 ст. 150 КАС України. Враховуючи факт оскарження позивачем постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, а також відкриття провадження у справі за вказаним адміністративним позовом, відповідно оскаржувана постанова є такою, що не набрала законної сили, та не підлягає виконанню до моменту ухвалення остаточного рішення у справі, в силу прямого припису ч. ч. 2-3 ст. 299 КУпАП.
Така імперативна норма встановлює, що своєчасне звернення особи до суду з позовом про оскарження постанови ТЦК та СП автоматично зупиняє набрання нею законної сили до моменту вирішення спору по суті судом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 січня 2021 року у справі №813/3441/17 (провадження № К/9901/29085/18), де суд зазначив: «У період оскарження постанова у справі про адміністративне правопорушення законної сили не набирає, а відтак - підстави для її примусового виконання відсутні».
Проте, з наданого представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 відзиву вбачається, що за даними ЄДРПВР та «Журналу обліку адміністративних протоколів ІНФОРМАЦІЯ_4 » уповноваженими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно ОСОБА_1 не складались адміністративні матеріали (протоколи про адміністративне правопорушення), а також начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно позивача не виносилося жодних постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.
Крім того, ОСОБА_1 до заяви не долучено доказів того, що оскаржувана постанова була передана відповідачем на примусове виконання та наразі відкрите виконавче провадження й здійснюється стягнення коштів чи накладено арешт на майно позивача, щоб надавало підстави суду для зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, тобто вжиття заходу забезпечення позову, яке прямо передбачено чинним законодавством.
Суд вважає, що позивачем не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тим більше, що така постанова не приймалась.
Щодо вимоги в частині заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 (в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а також органам, підрозділам та патрулям Національної поліції України вчиняти дії щодо затримання, примусового доставлення чи обмеження свободи пересування ОСОБА_1 на підставі оскаржуваної постанови та застосування до нього статусу «В розшуку», суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви у цій частині, оскільки ч. 2 ст. 150 КАС України передбачає, що забезпечення позову допускається лише, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.
Заявником не надано беззаперечних і належних доказів того, що стосовно нього на цей час здійснюються реальні заходи щодо примусового доставлення чи затримання. Сама лише наявність у базах даних статусу «В розшуку» свідчить про наявність правових відносин, але не доводить неминучість протиправного затримання.
Крім того, повноваження органів Національної поліції та ТЦК щодо доставлення осіб чітко регламентовані ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та ЗУ «Про Національну поліцію». Суд не може в порядку забезпечення позову зупиняти дію норм законів або превентивно забороняти державним органам вчиняти дії, які входять до їхніх законних повноважень.
Отже, оскільки позивачем не доведено наявність обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви.
Керуючись нормами ст. 150, 151, 160, 161, 171 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І. Г. Вортоломей