УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №295/17784/25 Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.
Категорія 60 Доповідач Галацевич О. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Галацевич О. М.,
суддів: Григорусь Н. Й., Панкеєвої В. А.
за участю секретаря судового засідання Нестерчук М. Д.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/17784/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України Житомирської області про стягнення коштів, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Кузнєцова Д. В. в місті Житомирі,
в с т а н о в и в :
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення у порядку спадкування недоотриманої за життя його батька ОСОБА_2 пенсії у розмірі 107 457,61 грн, нарахованої на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року у справі №240/27479/21.
Позов обґрунтовував тим, що зазначеним рішенням адміністративного суду, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та зобов`язано відповідача здійснити з 10 березня 2021 року нарахування і виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживав на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На виконання цього рішення відповідач провів перерахунок пенсії та визначив суму заборгованості за період із 10 березня 2021 року до 30 листопада 2024 року у розмірі 107 457,61 грн, однак за життя ОСОБА_2 її не виплатив.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач є його сином та єдиним спадкоємцем, який у встановлений законом строк прийняв спадщину. Звернення позивача до органу Пенсійного фонду щодо виплати зазначених коштів залишилося без задоволення з посиланням на відсутність бюджетного фінансування.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16 березня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом недоотримане за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 підвищення до пенсії за період із 10 березня 2021 року до 30 листопада 2024 року, згідно з перерахунком за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року у справі №240/27479/21, у розмірі 107 457,61 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що фінансування видатків, пов`язаних із погашенням заборгованості за рішеннями судів, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в межах відповідних бюджетних призначень, а виплата заборгованості проводиться в порядку черговості надходження судових рішень.
Після централізації фінансування пенсійних виплат функції з виплати пенсій покладені безпосередньо на Пенсійний фонд України, а не на його територіальні органи, тому, на думку скаржника, у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відсутні повноваження та кошти для здійснення спірної виплати.
Крім того, вказує, що судове рішення, боржником за яким є державний орган, підлягає виконанню у порядку, встановленому законами України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та «Про виконавче провадження», а позивач мав реалізувати свої права шляхом процесуального правонаступництва і заміни сторони у справі або виконавчому провадженні, а не шляхом пред`явлення нового позову про стягнення коштів.
Також зазначає, що звернення позивача щодо виплати недоотриманої пенсії обліковано в інформаційній системі Пенсійного фонду України, відповідну суму внесено до переліку судових рішень для виплати спадкоємцю, а стягувача у справі №240/27479/21 замінено в системі на ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що право спадкодавця на спірні пенсійні виплати встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, сума заборгованості визначена самим відповідачем, а тому як спадкоємець він набув право на її одержання відповідно до статті 1227 ЦК України. Посилається на правові висновки Верховного Суду щодо переходу до спадкоємців права на отримання нарахованих, але не виплачених за життя спадкодавця сум пенсії та вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2022 року у справі №240/27479/21, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов`язано відповідача здійснити відповідні нарахування і виплату з 10 березня 2021 року.
На виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області проведено перерахунок пенсії та визначено суму невиплаченого підвищення за період із 10 березня 2021 року до 30 листопада 2024 року у розмірі 107 457,61 грн (а.с.32).
Отже, право ОСОБА_2 на відповідні пенсійні виплати було підтверджене судовим рішенням, а їх конкретний розмір визначений відповідачем ще за життя пенсіонера.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5), не отримавши нарахованих йому коштів.
ОСОБА_1 є сином померлого та єдиним спадкоємцем, який своєчасно прийняв спадщину, що підтверджується довідкою державного нотаріуса Овруцької державної нотаріальної контори від 12 грудня 2025 року №2444/02-14 (а.с.8).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що нарахована, але не виплачена за життя спадкодавця сума пенсії належала йому на день смерті, а тому право на її одержання перейшло до позивача як спадкоємця.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положеннями статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що сума пенсії, яка належала пенсіонерові і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю, виплачується членам його сім`ї, які проживали разом із ним, а у разі їх відсутності або незвернення у встановлений законом строк входить до складу спадщини.
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 дійшла висновку, що вирішальним при застосуванні статті 1227 ЦК України є те, чи належало спадкодавцеві за життя право на отримання відповідних грошових сум. Якщо таке право виникло за життя спадкодавця і не припинилося внаслідок його смерті, відповідні суми можуть перейти до членів його сім`ї або увійти до складу спадщини.
Водночас слід розмежовувати право на призначення або перерахунок пенсії, яке нерозривно пов`язане з особою пенсіонера і припиняється з його смертю, та право на одержання вже нарахованих, але не виплачених йому сум.
Право вимагати призначення або перерахунку пенсійних виплат за період, щодо якого відповідне право за життя пенсіонера не було реалізоване та не підтверджене у встановленому порядку, до спадкоємців не переходить. Натомість суми пенсії, право на які встановлено за життя пенсіонера та розмір яких визначено уповноваженим органом, є майновим активом, що може перейти до членів сім`ї або увійти до складу спадщини.
Аналогічний підхід викладено у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №428/6685/19, від 23 лютого 2022 року у справі №428/10113/20, відповідно до яких нараховані, але не виплачені за життя соціальні виплати можуть бути успадковані.
У цій справі позивач не ставить питання про призначення або перерахунок пенсії померлому батькові та не просить встановити право спадкодавця на пенсійну виплату, якого не існувало або яке не було реалізоване за його життя.
Натомість право спадкодавця на отримання відповідних пенсійних виплат уже підтверджене рішенням адміністративного суду, яке набрало законної сили, а сума належного до виплати підвищення визначена самим відповідачем у розмірі 107 457,61 грн.
Отже, після смерті ОСОБА_2 до позивача перейшло не особисте право пенсіонера на перерахунок пенсії, а майнове право на одержання конкретної суми, яка була нарахована та належала спадкодавцеві, проте не була отримана ним за життя.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач мав захищати своє право виключно шляхом заміни сторони у справі або виконавчому провадженні, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Процесуальне правонаступництво є механізмом продовження участі правонаступника у відповідних процесуальних правовідносинах, однак не виключає права спадкоємця на судовий захист належного йому майнового права, якщо присуджені спадкодавцеві кошти фактично не виплачені, а орган, зобов`язаний здійснити виплату, заперечує або не визнає право спадкоємця на їх отримання.
У справі, яка переглядається, предметом позову є не повторне вирішення публічно-правового спору щодо правомірності нарахування пенсії та не повторне покладення на відповідача обов`язку здійснити її перерахунок, а захист спадкового майнового права позивача на конкретну, вже визначену суму пенсійної виплати.
Тому звернення позивача з цим позовом не змінює змісту ухваленого у справі №240/27479/21 рішення та не є повторним вирішенням спору, який уже був предметом розгляду адміністративного суду.
Посилання скаржника на постанови Верховного Суду, в яких вирішувалися питання процесуального правонаступництва у публічно-правових спорах або заміни сторони у виконавчому провадженні, не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки не спростовують права спадкоємця на одержання вже нарахованих, але не виплачених спадкодавцеві за життя сум пенсії та не стосуються захисту такого права в порядку цивільного судочинства.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що звернення позивача щодо виплати недоотриманої пенсії обліковано в інформаційній системі Пенсійного фонду України, суму 107 457,61 грн внесено до відповідного переліку для виплати спадкоємцю, а стягувача у справі №240/27479/21 замінено на ОСОБА_1 .
При цьому відповідач не заперечує, що звернення позивача щодо виплати недоотриманої пенсії ним прийнято до розгляду, а визначена сума заборгованості внесена до відповідного переліку для виплати спадкоємцю.
Доводи апеляційної скарги про те, що з 01 квітня 2021 року фінансування пенсійних виплат централізовано та здійснюється Пенсійним фондом України, а територіальні органи не є розпорядниками відповідних бюджетних коштів, також не є підставою для відмови у позові.
Саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було учасником правовідносин із ОСОБА_2 , допустило протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати йому підвищення до пенсії, було відповідачем у справі №240/27479/21, на виконання судового рішення здійснило перерахунок і визначило конкретну суму заборгованості.
Зміна внутрішнього порядку фінансування, розподілу бюджетних повноважень між Пенсійним фондом України та його територіальними органами, а також установлення черговості виконання судових рішень не припиняють і не обмежують майнового права особи на одержання належних їй коштів.
Відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для невиконання державним органом установленого законом і підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання та не звільняє його від відповідальності за порушення права позивача.
Порядок виконання судового рішення, джерело фінансування та черговість фактичного перерахування коштів стосуються стадії його виконання, але не впливають на існування самого майнового права позивача та не можуть бути підставою для відмови в його судовому захисті.
При цьому задоволення позову не покладає на відповідача нового обов`язку з нарахування пенсійної виплати, оскільки її розмір уже визначений самим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення адміністративного суду.
За таких обставин суд першої інстанції, встановивши, що право ОСОБА_2 на підвищення до пенсії було підтверджене судовим рішенням, розмір заборгованості визначений відповідачем за життя пенсіонера, а позивач є його спадкоємцем і прийняв спадщину, дійшов правильного висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 недоотриманої спадкодавцем суми пенсії.
Доводи апеляційної скарги про можливість подвійного стягнення є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів фактичної виплати спірних коштів ні спадкодавцю, ні позивачу, а відповідач не надав належних та допустимих доказів заміни стягувача у справі.
Суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області необхідно залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 березня 2026 року - без змін.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, підстав для перерозподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 березня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: