ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Номер провадження 22-ц/821/1162/26 Головуючий по 1 інстанції
Справа № 703/3861/25 Категорія: 304090000 Волосовський В.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Сіренка Ю.В., Фетісова Т.Л., Карпенко О.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 березня 2026 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
У червні 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 340666910 на суму 16 500,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV33J6Z.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, перерахувавши відповідачці грошові кошти в сумі 16500,00 грн на її банківську карту.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 340666910.
ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» не здійснювали нарахувань за кредитним договором.
Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором № 340666910 від 12.08.2021 не виконала, відтак в останньої утворилася заборгованість в загальному розмірі 63 562,72 грн, яка складається з: 14 365,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 49 197,72 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 0 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
На підставі викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 березня 2026 року позов ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 340666910 від 12 серпня 2021 року у розмірі 63 562 грн 72 коп., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати за надання правничої допомоги в розмірі 3 000 грн, а всього - 68 985 грн 12 коп.
Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що факт отримання та користування кредитними коштами відповідачем не заперечувався. Нарахування процентів було здійснено на підставі положень договору, відповідач до укладення кредитного договору була належним чином ознайомлена з усіма його істотними умовами, у тому числі, з порядком та розміром нарахованих відсотків, умовами пролонгації строку дії договору. Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідач взятих на себе зобов`язань у строки, передбачені кредитним договором, належним чином не виконала, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 березня 2026 року, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не перевірив належним чином електронні докази укладення спірного кредитного договору. Сам факт введення одноразового ідентифікатора не є беззаперечним доказом укладення договору конкретною особою.
Судом першої інстанції також не було перевірено, чи було дотримано вимоги належного, повного і зрозумілого інформування споживача про реальну вартість кредиту до моменту укладення договору.
Суд першої інстанції погодився з доводами позивача про пролонгацію кредитного договору, хоча сам договір встановлює спеціальний порядок такої пролонгації, і доказів активації відповідачем такої функції позивач не надав.
Позивач не обґрунтував розрахунок заборгованості, зміну процентної ставки, безпідставно здійснив нарахування після спливу строку кредитування та після відступлення права вимоги.
27.04.2026 до Черкаського апеляційного суду через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «ФК «ЕЙС» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Згідно з частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі становить 63 562,72 грн та не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 12 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір кредитної лінії № 340666910 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV33J6Z (а.с.34-зворот - 37).
Згідно з п. 1.1 вказаного договору кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 16500 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» кредитодавця.
Відповідно до п. 1.3 вказаного договору кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 16500 грн 00 коп одразу після укладення договору, який має бути повернено до 23.08.2021.
Згідно з п. 1.4 вказаного договору позичальник в будь-який час, протягом дисконтного періоду дії договору, може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. Повернення кредиту в повному обсязі позбавляє права позичальника отримати нові транші, а договір вважається припиненим шляхом його повного виконання.
Відповідно до п. 1.7 вказаного договору кредитна лінія надається строком на 11 днів від дати отримання Кредиту Позичальником («Дисконтний період»), а саме до 23.08.2021.
Згідно з п. 1.8 вказаного договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно до п. 1.9 вказаного договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
п.п. 1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 584,00 процентів річних, що становить 1,60 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;
п.п. 1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 585,10 процентів річних, що становить 1,60 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті;
п.п. 1.9.3. якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору.
Згідно з п. 1.10 вказаного договору позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня Дисконтного періоду (в Термін платежу), з врахуванням усіх продовжень строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. цього договору, оплатити всі фактично нараховані на Термін платежу проценти за користування кредитом протягом Дисконтного періоду.
Відповідно до п. 1.12 вказаного договору сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових Траншів за договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:
п.п. 1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;
п.п. 1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Згідно з п. 1.13. вказаного договору проценти, в розмірі, визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником.
Відповідно до п. 3.3 договору за порушення позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені договором, кредитодавець має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15 % від суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення позичальником зобов`язань за даним договором, не може перевищувати половину суми кредиту, одержаної позичальником за даним договором.
Відповідно до п. 4.3. договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Пунктом 4.1 договору визначено, що невід`ємною частиною цього договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті кредитодавця: www.moneyveo.ua.
Згідно з п. 4.4 договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до п. 4.15 договору цей договір є електронним документом створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачка по справі ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в розмірі 16 500,00 грн за договором № 340666910 від 12 серпня 2021 року.
Так, з копії платіжного доручення від 12 серпня 2021 року вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів у сумі 16 500 грн на користь ОСОБА_3 згідно з договором № 340666910 від 12 серпня 2021 року для зарахування на платіжну картку НОМЕР_1 (а.с.10).
Із повідомлення АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/6296 від 25.07.2025, наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів від 09 липня 2025 року, вбачається, що на ім`я ОСОБА_3 банком емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 . На вказаний картковий рахунок 12 серпня 2021 року був зарахований платіж у сумі 16 500 грн, та надано виписку по вказаному рахунку за вказаний в ухвалі суду про витребування доказів період, якою також підтверджено факт зарахування 12 серпня 2021 року грошових коштів в сумі 16500 грн на платіжну картку, що належить відповідачу. Окрім того, підтверджено інформацію, що номер телефону НОМЕР_3 знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 та у вказаний період був фінансовим номером телефону за вказаним картковим рахунком (а.с. 156-161).
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року, у подальшому сторони погодили продовжити строк дії Договору рядом Додаткових угод до 31.12.2024. Тож договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, що діє протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024.
Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, передбачено, що згідно з умовами Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до реєстру прав вимоги № 161 від 23.11.2021, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржників, у тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 340666910 від 12 серпня 2021 року в загальному розмірі 39 162,16 грн, з яких: 14 365,00 грн - тіло кредиту, 24797,16 грн - проценти за користування кредитними коштами.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору.
Додатковими угодами строк дії договору факторингу № 05/0820-01 було продовжено до 30.12.2024 включно.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 340666910 від 12 серпня 2021 року в загальному розмірі 63 562,72 грн, з яких: 14 365,00 грн - тіло кредиту, 49197,72 грн - проценти за користування кредитними коштами.
29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. За цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані Зазначені в Реєстрі Боржників.
Відповідно до реєстру боржників за Договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 63562,72 грн, з яких 14365,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 49197,72 грн - заборгованість по відсоткам.
Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі наведених вище фактичних обставин щодо стягнення кредитної заборгованості, регламентуються такими правовими нормами.
Частина третьої статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено , що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно зі статями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За приписами пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що кредитний договір № 340666910 від 12.08.2021 підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання спірного правочину, про що правомірно зазначено судом першої інстанції.
Факт отримання 12.08.2021 кредитних коштів у розмірі 16 500,00 грн підтверджується листом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/6296 від 25.07.2025. Доказів на спростовання вказаної інформації матеріали справи не містять.
Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором, колегія суддів зазначає, що надані копії договорів факторингу, додаткових угод до договорів факторингу, актів прийому-передачі реєстру боржників, витягів з реєстру боржників, платіжних інструкцій про сплату грошових коштів за відступлення права вимоги в сукупності свідчать про фактичне виконання сторонами (за договорами факторингів) умов договорів та відсутність між ними спору щодо обсягу та характеру взаємних зобов`язань. Таким чином, колегія суддів вважає, що ТОВ «ФК «ЕЙС» підтвердило свій процесуальний статус позивача щодо права вимоги за кредитним договором № 340666910 від 12.08.2021. Крім того, вказані вище договори факторингу та додаткові угоди до них, внаслідок укладення яких позивач набув права вимоги до відповідача у справі, є чинними та перед судом заінтересованими особами питання про визнання їх недійсним не порушувалося.
Щодо розміру заборгованості за кредитним договором, колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається з умов кредитного договору № 340666910 від 12.08.2021, строк дисконтного періоду користування складає 11 днів від дати отримання позичальником кредитних коштів. Сторони погодили, що встановлений 11-денний строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником на 30 днів, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кільеість продовжень Дисконтного періоду не обмежена.
Позичальником кредитні кошти в сумі 16500 грн отримано 23.08.2021, відтак, з вказаної дати розпочався 11-денний строк дисконтного періоду.
У зв`язку з повною оплатою 23.08.2021 фактично нарахованих процентів за кредитним договором за період з 12.08.2021 до 23.08.2021, позичальнику ОСОБА_3 було продовжено строк дисконтного періоду на 30 днів відповідно до п. 1.9.2, п. 1.8 договору з нарахуванням процентів за ставкою 1,60 % в день від суми кредиту.
22.09.2021 ОСОБА_3 повністю сплачено проценти за користування кредитними кошами за період з 24.08.2021 до 22.09.2021 в сумі 7920,00 грн та 2135,00 грн тіла кредиту, у зв`язку з чим, відповідно до умов договору, Дисконтний період продовжено ще на 30 днів, тобто до 22.10.2021 із нарахування процентів за ставкою 1,60 % в день.
Оскільки по закінченню 30-денного строку Дисконтного періоду, а саме 22.10.2021, ОСОБА_3 проценти за користування кредитними коштами за період з 23.09.2021 до 22.10.2021 сплачені не були, Дисконтний період завершився і позичальник, відповідно до п. 1.9.3 договору, здійснив перерахунок процентів за користування кредитними коштами, починаючи з дня надання кредиту, за базовою процентною ставкою 1,98 %.
Відповідно до п. 1.12.1 договір кредитної лінії було припинено 19.01.2022, тобто через 90 днів після закінчення дисконтного періоду (22.10.2021). У період з 23.10.2021 до 19.01.2022 проценти за користування кредитом нараховувалися за ставкою 2,98 %, що узгоджується з п. 1.12.2 договору.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено нарахування відповідачці ОСОБА_1 процентів за користування кредитом в розмірі 49 197,72 грн та заборгованість за тілом кредиту в сумі 14 365,00 грн за кредитним договором № 340666910 від 12.08.2021.
Контррозрахунку розміру заборгованості за кредитним договором відповідач суду не надав.
Посилання скаржника на те, що після укладення договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) новий кредитор був позбавлений права нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом, є помилковим.
Аналіз умов договору факторингу № 28/11/18-01 від 28 листопада 2018 року свідчить, що сторони договору передбачили відступлення фактору всіх прав вимоги за кредитними договорами, у тому числі, прав щодо майбутніх грошових вимог (пункти 1.3, 1.4, договору).
Оскільки на момент укладення вказаного договору факторингу строк кредитування за кредитним договором не закінчився, право первісного кредитора на нарахування передбачених договором процентів не припинилося, а відтак таке право в межах переданого обсягу перейшло до фактора.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, не виявлено.
Аргументи скаржника, у даній справі, свого підтвердження при апеляційному перегляді не знайшли.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 березня 2026 року є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування скаржником не доведено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 березня 2026 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню в порядку і строках, визначених ЦПК України.
Судді Ю.В. Сіренко
Т.Л. Фетісова
О.В. Карпенко