МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ
Справа № 210/2781/26
Провадження № 2/210/1834/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
23 липня 2026 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання Балкаєвої О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду 28 квітня 2026 року з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 12 лютого 2000 року ОСОБА_2 укладено шлюб, який розірвано 28 квітня 2010 року. Від шлюбу сторони у справи мають неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку - ОСОБА_4 . 27 квітня 2021 р. рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в справі № 214/5393/20 розмір аліментів, які згідно судового наказу від 10.07.2018 року, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, стягуються зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця.
З часу ухвалення цього рішення матеріальне становище відповідача змінилося, зокрема відповідач отримує доходи з трьох джерел у вигляді заробітної плати: ПрАТ «Запорізький металургійний комбінат «ЗАПОРІЖСТАЛЬ»; ТОВ «Дніпропромсінтез»; ТОВ «Метінвест-Шіпінг»
Тому позивачка просить змінити спосіб присуджених аліментів, встановлений рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27 квітня 2021 р. у справі 214/5393/20 та стягнути із з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення нею повноліття, починаючи стягнення з дня набрання даним рішенням суду законної сили.
Аргументи сторін
Позивачем надано на адресу суду заяву від 01.06.2026 р про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на задоволенні позову.
Відповідач в судові засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву не подавав. Причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за наявності всіх наступних умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечував проти такого вирішення справи.
Фактичні обставини встановлені судом
Сторони у справі перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 дютого 2000 року. Згідно з свідоцтва про розірвання шлюбу виданого Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №173 від 28.04.2010 року, шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
Від шлюбу мають трьох дітей: сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на даний час досяг повноліття, неповнолітніх доньку та сина: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 (прізвище ОСОБА_6 було змінене за згодою батьків 30.11.2022 р.), та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Неповнолітня дитина ОСОБА_3 мешкає разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру Криворізької територіальної громади про проживання особи від 23.04.2026 року.
Згідно з судового наказу від 10.07.2018 року, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за заявою ОСОБА_1 , з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 12 червня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття
На підставі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 27.04.2021 року в справі 214/5393/20 збільшено розмір аліментів, які згідно судового наказу від 10.07.2018 року, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, стягуються зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця. Стягувати аліменти у збільшеному розмірі від дня набрання цим рішенням суду законної сили і до досягнення ОСОБА_3 повноліття.
08 червня 2021 року державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження №65724620. щодо виконання рішення суду про збільшення розміру алімеентів, які стягуються на утримання неповнолітнього сина з відповідача.
Крім того, з відповідача на користь позивача за рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу по справі № 214/4574/18 від 16 квітня 2019 р. стягуються аліменти на неповнолітню ОСОБА_4 (прізвище ОСОБА_6 було змінене за згодою батьків ІНФОРМАЦІЯ_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_9 у розмірі з 1/6 частин від усіх видів доходу щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму
На виконання вимог ст. 183 Сімейного кодексу України позивачка просить суд встановити розмір аліментів на рівні 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача.
З відповіді державної податкової служби на запит Саксаганського відділу державної виконавчої служби № 330670061 від 20.04.2026 р. вбачається, що відповідач з 4 кварталу 2025 року має три джерела доходу у вигляді заробітної плати, та отримав дохід за цей період:
- ПрАТ «Запорізький металургійний комбінат «ЗАПОРІЖСТАЛЬ» сума нарахованого доходу 21700,00 гривень;
ТОВ «Дніпропромсінтез» сума нарахованого доходу 13686,82 гривень;
ТОВ «Метінвест-Шіпінг» сума нарахованого доходу 77267,06 гривень.
Згідно з наданої відповіді з пенсійного фонду України на запит № 330669977 від 20.04.2026 Саксаганського відділу державної виконавчої служби, встановлено, що відповідач отримує заробітну плату від ПрАТ «Запорізький металургійний комбінат «ЗАПОРІЖСТАЛЬ»; ТОВ «Дніпропромсінтез»; ТОВ «Метінвест-Шіпінг».
Мотиви суду та застосовані норми права
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Отже, враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Таким чином, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).
Аналіз положень статті 192 СК України свідчить про те, що зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 і ця судова практика неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Отже, сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини, і законом не передбачено право на стягнення аліментів чи зміну розміру та способу присудження аліментів тим із батьків, з яким не проживає дитина.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальнийрозмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку".
Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.
Згідно роз`яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Разом з тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів, як і не може бути підставою для відмови в перерахунку розміру аліментів.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила змінити спосіб присуджених аліментів, та стягнути із ОСОБА_2 , аліменти в розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення нею повноліття, починаючи стягнення з дня набрання даним рішенням суду законної сили Тобто, позивач визначила способом стягнення аліментів - їх присудження у відсотковій формі.
Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів визначені статтею 182 СК України.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 на теперішній час офіційно працевлаштований та отримує стабільний дохід із трьох джерел у вигляді заробітної плати, що свідчить про його достатнє матеріальне становища та наявність реальної можливості брати участь у забезпеченні дитини у більшому розмірі, ніж це було визначено попереднім судовим рішенням. Водночас судом встановлено, що неповнолітня дитина проживає разом із позивачем, перебуває на її утриманні та вихованні. Саме позивач забезпечує повсякденні потреби дитини, пов`язані з її харчуванням, одягом, лікуванням, навчанням, розвитком та іншими необхідними витратами. Із віком потреби дитини збільшуються, що також потребує більших матеріальних витрат на її належне утримання.
Доказів протилежного стороною відповідача суду не представлено.
Отже потреби на спільну дитину у Позивача із Відповідачем зросли, відтак збільшилися видатки на проживання, харчування, одяг, що зумовлено фізіологічними процесами розвитку, що виключає можливість Позивачу забезпечувати належне та повноцінне утримання дитини з розміру аліментів, визначеному у рішенні суду від 27 квітня 2021 року.
При цьому, суд зауважує, що відповідачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено того, що він не в змозі сплачувати аліменти у визначеному розмірі.
Отже, суд, враховуючи рівність обов`язку батьків щодо утримання дитини, мінімальний розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, матеріальне становище сторін, вважає що позовні вимоги про збільшення розміру аліментів, що стягуються з відповідача на користь позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 282, 289 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити.
Змінити розмір та спосіб стягнення аліментів шляхом збільшення розміру аліментів, які стягуються відповідно до рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 квітня 2021 року з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця - на 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення нею повноліття.
Стягнення аліментів у зазначеному розмірі розпочати з дня набрання рішенням законної сили і проводити до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття.
Виконавчий лист виданий 02.06.2021 року по справі 214/5393/20 Саксаганським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України після набрання даним рішенням суду законної сили - відкликати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).
Відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 27 липня 2026 року
Відомості про учасників справи згідно із п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя: О. В. Чайкіна