Справа № 185/4759/26
Провадження № 2/185/6180/26
З А О Ч Н Е
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 липня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Садової К.О., розглянувши у судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання батьківства, суд -
В С Т А Н О В И В
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання батьківства у якому просив суд: визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Польща, батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю якого є ОСОБА_3 . Внести зміни до актового запису № 2862011/00/AU/2025/292703 від 28.07.2025 року, вчиненого Вармінсько-Мазурським воєводством Управління цивільного стану м. Ольштин Республіки Польща, про народження ОСОБА_4 : записати батьком дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Польща; виключити відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як батька дитини; змінити прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».
У обґрунтування позову позивач посилається на те, що ОСОБА_3 з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.07.2013 року. Шлюб розірвано рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2025 року по справі № 185/12712/24. Після повномасштабного вторгнення РФ 24.02.2022, ОСОБА_3 виїхала до Республіки Польщі, відповідач залишився в Україні, що і стало причиною фактичного припинення шлюбних відносин між ними. З моменту виїзду за межі України ОСОБА_3 постійно проживає в республіці Польща, назад до України не поверталася. Він та ОСОБА_3 , перебуваючи в Польщі, почали спільно проживати та вести спільне господарство, перебуваючи у фактичних шлюбних стосунках, без реєстрації шлюбу. Від цих стосунків 23.07.2025 року в Республіці Польща була народжена спільна дитина його та ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження, виданим 28.07.2025 року Вармінсько-Мазурським воєводством управління цивільного стану м. Ольштин Республіки Польща, Номер свідоцтва: НОМЕР_1 . Оскільки після набрання рішенням про розірвання шлюбу між відповідачем та ОСОБА_3 пройшло менше місяця до народження дитини, тому інформація про батька дитини була записана за правилами польського законодавства, тобто у свідоцтві про народження ОСОБА_4 батьком дитини було вказано відповідача - ОСОБА_2 , в той час, як біологічним батьком дитини є позивач - ОСОБА_8 . Сімейним кодексом України передбачені аналогічні умови реєстрації народження дитини. Враховуючи, що він є біологічним батьком дитини, необхідно визнати його батьком дитини та внести відповідні зміни до актового запису, а саме відомості про батька, а також прізвище дитини.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, посилаючись на доводи наведені в позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, про причину неявки суд не повідомив. Відзив на позов не надав.
Третя особа - ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, надала суду письму заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Зі згоди представника позивача на підставі наявних у справі доказів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Суд зауважує, що позивач у даній справі, є громадянином Республіки Польща.
З урахуванням наведеного, суд під час вирішення вищевказаної справи повинен керуватися положеннями Закону України «Про міжнародне приватне право».
Пунктом 2 ч. 1 ст.1 Закону встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 Закону вибір права - право учасників правовідносин визначити право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в Республіці Польща народився ОСОБА_7 , згідно актового запису про народження якого, його матір`ю є ОСОБА_3 , батьком ОСОБА_9 .
Відповідач з матір`ю дитини перебували в шлюбі з 18 липня 2013 року, шлюб між ними розірванийрішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2025 року по справі № 185/12712/24 (рішення набрало законної сили 18.07.2025 року).
Як зазначає позивач, починаючи з 2022 року він з третьою особою ОСОБА_3 проживали однією сім`єю в Республіці Польща, та він є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 15 ЦК України об`єктом захисту називає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив у справі "Йевремович проти Сербії", що у відповідності до статті 8 Конвенції під час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини ("Jevremovic v. Serbia", заява № 3150/05, пункт 109 рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2007 року).
Законодавством передбачено певні обов`язки батьків щодо їх дитини, а також вимогу ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року).
Отже, при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі.
Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 Сімейного кодексу України (далі - СК України) (частина перша статті 121 СК України).
Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК України).
Згідно ч. 2 ст. 122 СК України дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
Таким чином, законодавством встановлена презумпція батьківства щодо дитини, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народжений до спливу десяти місяців після припинення шлюбу.
На підтвердження факту постійного перебування в Республіці Польща третя особа надала довідку від 02.10.2024 року (переклад на українську мову від 16.10.2024 року), про отримання соціальних виплат з 01.03.2022 року по 31.08.2024 року та декларацію (річна інформація) з місця роботи за 2024 рік.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 СК України подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства.
Відповідно до ст.129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
Державна реєстрація народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проводилася в Республіці Польща Вармінсько-Мазурським воєводством Управління цивільного стану м. Ольштин, номер свідоцтва: НОМЕР_1 .
Як встановлено судом, державна реєстрація народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органом державної реєстрації проведена за правилами польського законодавства, які аналогічні положенням Сімейного кодексу України, тобто батьком дитини вказано ОСОБА_2 .
Аналізом ДНК на батьківство № 77132901/2/2 від 17.12.2025 року підтверджено, що ймовірність того, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - дорівнює 99,9999 %.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року за № 3 питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Доказами походження дитини від певної особи можуть бути будь-які фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, визнання особою батьківства, а також інші обставини, що засвідчують походження дитини від певної особи. Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).
Батьківство може бути визнано особою як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Вказані обставини та інші обставини, що стосуються справи, можуть бути підтверджені поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Зокрема, доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07.05.2009 року).
Крім того, Верховний Суд у постановах від 31.01.2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13.09.2023 року у справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23) вказував, що висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є достатньою підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.
Відповідно до ст. 7 СК України, ст. 3 Конвенції про права дитини регулювання сімейних відносин, зокрема судами, має здійснюватися з максимально можливим та першочерговим урахуванням і забезпеченням інтересів дитини.
За змістом ст.ст. 7, 9 Конвенції про права дитини, ст.ст. 11, 14 Закону України «Про охорону дитинства» дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування, проживати разом з батьками. Дитина та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятками, передбаченими законом.
Суд зауважує, що при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, спір про визнання батьківства за рішенням суду, розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто міра, спрямована на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини. Визначення батьківства дитини є підставою виникнення батьківських обов`язків, зокрема обов`язку з утримання дитини.
Відповідно до положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
Батьківство позивача ОСОБА_1 щодо дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 доведено сукупністю доказів, та аналізом ДНК на батьківство. Крім того позивач наполягав на батьківстві щодо дитини.
Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, доходить висновку про доведеність позивачем свого батьківства стосовно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
У статті 147 СК України зазначено, що по батькові дитини визначається за іменем батька. Відповідно до ст. 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків.
Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою.
Пунктом 2.13.1. «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року № 96/5, передбачено, що підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є, в тому числі, рішення суду про визнання батьківства, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п. 2.16.4 Розділу ІІ «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
У разі, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства розглядаються одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини (пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
Враховуючи доведеність факту відсутності біологічного батьківства ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також позовної вимоги про визнання батьківства ОСОБА_1 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, необхідність їх задоволення.
Керуючись керуючись, ст. ст. 12, 13, 263, 264, 265, 273, 280-282 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання батьківства - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Польща, батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю якого є ОСОБА_3 .
Внести зміни до актового запису № 2862011/00/AU/2025/292703 від 28.07.2025 року, вчиненого Вармінсько-Мазурським воєводством Управління цивільного стану м. Ольштин Республіки Польща, про народження ОСОБА_4 :
- записати батьком дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Польща;
- виключити відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як батька дитини;
- змінити прізвище дитини з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 .
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Суддя С. Г. Юдіна