КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 759/25344/25 Головуючий у суді І інстанції Кравченко Ю.В.
Провадження № 22-ц/824/5159/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 липня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
в с т а н о в и в:
24 жовтня 2025 року до Святошинського районного суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Луганську Луганської області. Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки смерть діда настала на тимчасово окупованій території України. Установлення факту смерті необхідне заявнику для отримання свідоцтва про смерть для реєстрації смерті діда відповідно до вимог чинного законодавства України.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у заяві ОСОБА_1 зазначив, що факт смерті ОСОБА_3 підтверджується довідкою про смерть № С-03139 та свідоцтвом про смерть, виданим Артемівським відділом запису актів цивільного стану міста Луганська Департаменту запису актів цивільного стану № 99400002, однак вказаних доказів до заяви ОСОБА_1 не долучив, будь-яких інших доказів, які підтверджували б факт смерті ОСОБА_3 матеріали справи також не містять.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, заявник звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким заяву про встановлення факту смерті задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у поданій до суду заяві він просив, що у разі необхідності надати ще якісь документи, яких він не надав, повідомити його про це та повідомити які саме документи потрібно надати до суду. Але суд на доопрацювання заяву не направив, хоча міг вказати, що заявник забув додати документи або вони відсутні (хоча він їх зазначив у заяві, тобто явно мав на меті їх подати), щоб він виправив недоліки у найкоротший термін.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Заінтересована особа у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки не повідомила і право на подання відзиву не скористалась, тому колегія суддів дійшла висновку, що її неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення заявника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України)
Cуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частини третя, четверта статті 49 ЦК України).
Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частини перша - третя статті 294 ЦПК України).
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду (частина друга статті 317 ЦПК України).
У заяві повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (частини перша-друга статті 318 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 569/4466/23 (провадження № 61-6986св23) зроблено висновок, що «законодавець визначив на рівні процесуального закону особливості пов`язані із розглядом справ окремого провадження. Такі особливості проявляються в тому, що при розгляді справ не застосовуються положення щодо змагальності (стаття 12 ЦПК України) та меж судового розгляду (статті 13 ЦПК України). Законодавець в справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази; тільки в окремих випадках законодавець встановив необхідність подання разом із заявою доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини (наприклад, в частині другій статті 318 ЦПК України); у частині третій статті 297 ЦПК не міститься вимоги разом із заявою про визнання фізичної особи недієздатною подати докази, що підтверджують викладені в заяві обставини; з урахуванням того, що законодавець в справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази та у частині третій статті 297 ЦПК не міститься вимоги разом із заявою подати докази, частина друга статті 83 ЦПК України не має застосовуватися до випадків подання заяви про визнання фізичної особи недієздатною. Таким чином, суди зробили помилковий висновок про визнання неподаною та повернення заяви. Тому оскаржені судові рішення слід скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі».
Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_1 просив встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Луганську.
Заявник зазначав, що факт смерті ОСОБА_3 підтверджується довідкою про смерть № С-03139 та свідоцтвом про смерть, виданим «Артемівським відділом запису актів цивільного стану міста Луганська Департаменту запису актів цивільного стану № 99400002. Проте до заяви вказані докази додані не були.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано заявнику в десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали усунути вказаній у ній недоліки, а саме зазначити заінтересовану особу, а також надати докази родинних відносин із померлим (а.с. 20).
04 листопада 2025 року на виконання вимог ухвали суду про залишення заяви без руху від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків разом з додатками, а саме доказами родинних відносин заявника із ОСОБА_3 (а.с. 22-50).
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 знову було залишено без руху та запропоновано заявнику в п`ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали усунути вказаній у ній недоліки, а саме зазначити заінтересовану особу, а також надати докази направлення цієї заяви і додаткових пояснень заінтересованій особі (а.с. 51).
Колегія суддів зауважує, що:
законодавець визначив на рівні процесуального закону особливості пов`язані із розглядом справ окремого провадження. Такі особливості проявляються в тому, що при розгляді справ не застосовуються положення щодо змагальності (стаття 12 ЦПК України) та меж судового розгляду (статті 13 ЦПК України). Законодавець в справах окремого провадження наділив суд можливістю за власною ініціативою витребувати необхідні докази;
тільки в окремих випадках законодавець встановив необхідність подання разом із заявою доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини (наприклад, в частині другій статті 318 ЦПК України).
Суд першої інстанції, залишивши двічі заяву про встановлення факту смерті без руху, у тому числі з підстав ненадання доказів на підтвердження родинних відносин заявника та померлого, разом із тим не зазначив, що до заяви не додано докази смерті ОСОБА_3 , на які заявник безпосередньо посилався у поданій заяві.
Суд також не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 у своїй заяві від 04 листопада 2025 року просив суд повідомити його про необхідність подання інших доказів, які він можливо не додав до заяви.
Водночас суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви з тих підстав, що заявник не додав до заяви доказів смерті ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території України.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками, адже суд першої інстанції не врахував визначений законом порядок розгляду справ окремого провадження, відповідно до якого під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб (частині перша-четверта статті 294 ЦПК України).
Зважаючи, зокрема, на значення факту, який просив встановити заявник, обставини, в яких він опинився, специфіку розгляду справ у порядку окремого провадження та завдання цивільного судочинства, саме суд у цій справі повинен був продемонструвати свою активну роль і спрямувати процес на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, у тому числі повідомити заявника про відсутність у справі доказів смерті ОСОБА_3 із пропозицією надати суду такі докази.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав передбачених законом підстав для ухвалення рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 з підстав ненадання ним доказів смерті ОСОБА_3 , на які заявник посилався у своїй заяві.
Внаслідок такого розгляду справи суд порушив права ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд, який повинен знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив порушення процесуальних норм, не вказавши заявнику про неподання ним доказів, на які він посилався у своїй заяві і відмовивши у задоволенні заяви за недоведеністю заявлених вимог, а саме через відсутність в матеріалах справи доказів смерті особи, є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.
У частинах другій та третій статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Суд може застосувати загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 (провадження № 61-1428св23), від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22 (провадження № 61-1746св23), від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі.
До апеляційної скарги ОСОБА_1 надав довідку про смерть № С-03139 від 19 вересня 2025 року, видану «Артемівським відділом запису актів цивільного стану м. Луганська департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Луганської народної республіки», відповідно до якої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Луганську, причина смерті: ракова інтоксикація, злоякісне новоутворення сліпої кішки (а.с. 109), та свідоцтво про смерть ОСОБА_3 від 19 вересня 2025 року серії НОМЕР_1 , видане «Артемівським відділом запису актів цивільного стану м. Луганська департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Луганської народної республіки», згідно якого ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Луганську (а.с. 104).
Відповідно до наданих документів ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_3 , отже він має право ставити перед судом питання про встановлення факту смерті його діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України в місті Луганську Луганської області.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог заяви про встановлення факту смерті ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 , а саме встановлення факту смерті його діда - ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Луганську Луганської області.
Як передбачено у частині другій статті 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Відповідно до вимог частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 13 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Луганську Луганської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 липня 2026 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: О.В. Борисова
Д.О. Таргоній