ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року місто Київ
Справа № 758/1266/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10493/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02 квітня 2026 року про залишення скарги без розгляду (у складі судді Гребенюка В.В.)
у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошея Дмитра Станіславовича, стягувач: ОСОБА_2
ВСТАНОВИВ
У червні 2025 року боржник звернувся до суду зі вказаною скаргою.
Подільський районний суд міста Києва ухвалою від 12 січня 2026 року скаргу залишив без руху та надав скаржнику 10-денний строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Подільський районний суд міста Києва ухвалою від 02 квітня 2026 року скаргу залишив без розгляду.
Не погодившись із такою ухвалою, боржник ОСОБА_1 13 квітня 2026 року звернувся до Київського апеляційного суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновок суду про отримання представником скаржника копії зазначеної ухвали 26 лютого 2026 року не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки скарга подавалася ним особисто, відомостей про представника не містила, а відповідна ухвала станом на 05 березня 2026 року була відсутня у його електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд». Про існування ухвали скаржник дізнався лише 05 березня 2026 року після її розміщення в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Посилається на те, що 26 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» він подав заяву про надання судового рішення у справі, оскільки відомості про ухвалене рішення та відповідний процесуальний документ у системі були відсутні. Цю заяву суд зареєстрував лише 04 березня 2026 року та фактично не розглянув. Крім того, 05 березня 2026 року він звернувся до суду через канцелярію із заявою про надання інформації та видачу копії судового рішення, а тому дата формування заяви від 26 лютого 2026 року не могла бути ототожнена з датою вручення ухвали про залишення скарги без руху.
Стверджує, що після фактичного ознайомлення з ухвалою 05 березня 2026 року він усунув установлені судом недоліки та подав виправлену скаргу 16 березня 2026 року, тобто в межах наданого десятиденного строку, оскільки останній день такого строку припадав на вихідний день.
Вважає, що суд першої інстанції не перевірив наведені обставини та подані на їх підтвердження докази, допустив надмірний формалізм і фактично позбавив його можливості домогтися судового розгляду скарги на дії державного виконавця.
Київський апеляційний суд ухвалою від 30 квітня 2026 року відкрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.
08 червня 2026 року на підставі розпорядження керівника апарату Київського апеляційного суду призначено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до протоколу визначено колегію суддів у складі: Желепи О.В. (головуючий суддя), судді: Поліщук Н.В., Соколова В.В.
Київський апеляційний суд ухвалою від 11 червня 2026 року призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином (а. с. 185-189).
З урахуванням викладеного та приписів ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам ухвала суду першої інстанції про залишення скарги без розгляду не відповідає з огляду на таке.
Постановляючи ухвалу про залишення скарги без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що скаржник не усунув недоліки, визначені ухвалою від 12 січня 2026 року у встановлений судом строк. Зокрема, таку ухвалу він отримав 26 лютого 2026 року, проте заяву про усунення недоліків (нову скаргу), до якої додано клопотання про поновлення строку на звернення з первісною скаргою, подав лише 16 березня 2026 року.
Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Щодо встановленого законом порядку прийняття та розгляду скарги
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права.
Статтею 448 ЦПК України встановлено спеціальний порядок подання такої скарги та прийняття її до розгляду.
Частинами третьою та четвертою цієї статті визначено вимоги до змісту скарги та документів, які мають бути до неї додані.
Відповідно до частини п`ятої статті 448 ЦПК України, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, суд повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження.
Згідно із частиною шостою статті 448 ЦПК України про прийняття скарги до розгляду суд постановляє ухвалу та не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Таким чином, на час надходження скарги ОСОБА_1 процесуальний закон не передбачав можливості залишення скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця без руху з наданням строку для усунення недоліків.
За наявності недоліків, передбачених частинами третьою або четвертою статті 448 ЦПК України, суд мав вирішити питання про повернення скарги без розгляду в чотириденний строк після її надходження. Якщо ж визначені законом підстави для її повернення були відсутні, суд мав постановити ухвалу про прийняття скарги до розгляду та розглянути її у порядку статей 450, 451 ЦПК України.
Оскільки стаття 448 ЦПК України безпосередньо і вичерпно врегульовує наслідки недодержання вимог до форми, змісту та додатків до скарги, підстав для застосування до неї за аналогією положень статті 185 ЦПК України про залишення позовної заяви без руху не було.
Залишення без розгляду скарги у межах судового контролю за виконанням судових рішень допускається, зокрема, у випадку, встановленому частиною другою статті 449 ЦПК України - коли скаргу подано з пропуском строку, відсутнє клопотання про його поновлення або суд не встановив поважних причин пропуску. Однак оскаржувана ухвала постановлена не з цієї підстави, а через не усунення недоліків після залишення скарги без руху, тобто із застосуванням процесуального наслідку, не передбаченого розділом VII ЦПК України.
Щодо фактичного прийняття скарги до розгляду та її розгляду по суті
Матеріалами справи підтверджується, що після автоматизованого розподілу справи 30 червня 2025 року, про що свідчить протокол розподілу (а. с. 78), суд першої інстанції 11 липня 2025 року викликав учасників справи у судове засідання на 18 липня 2025 року (а. с. 79-84).
Згідно з довідкою, учасники справи у це судове засідання не з`явилися (а. с. 89).
У матеріалах справи також міститься довідка про неявку учасників справи 05 серпня 2025 року (а. с. 86), хоча відомостей про направлення учасникам справи судових повісток на цю дату матеріали справи не містять.
Надалі суд викликав учасників справи у судове засідання на 26 серпня 2025 року (а. с. 87-96). У довідці на а. с. 98 зазначено про неявку учасників справи, водночас до матеріалів справи приєднано розписку представника скаржника - адвоката Радкевича С.О. (а. с. 99).
Так само учасників справи було викликано на 16 жовтня 2025 року (а. с. 100-104), за результатами якого складено довідку про їх неявку (а. с. 106). Водночас саме 16 жовтня 2025 року стягувач ОСОБА_2 ознайомилася з матеріалами справи (а. с. 105), а представник скаржника Радкевич С.О. особисто розписався у розписці (а. с. 107).
Учасників справи було також викликано у судове засідання на 02 грудня 2025 року (а. с. 108-113).
Відповідно до протоколу судового засідання 02 грудня 2025 року участь у ньому брали представник скаржника Радкевич С.О. та стягувач ОСОБА_2 . Суд розглядав скаргу по суті, після чого оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та визначив орієнтовний час його проголошення - 14 год 15 хв 08 грудня 2025 року (а. с. 115-116).
Таким чином, незалежно від того, що окрема ухвала про прийняття скарги до розгляду, передбачена частиною шостою статті 448 ЦПК України, у матеріалах справи відсутня, фактичні процесуальні дії суду свідчать про прийняття скарги до розгляду, оскільки суд неодноразово викликав учасників справи, провів судове засідання 02 грудня 2025 року, розглянув скаргу за участю сторін та перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Невиконання судом власного процесуального обов`язку постановити окрему ухвалу про прийняття скарги до розгляду не може покладати негативні наслідки на скаржника та не свідчить про те, що впродовж більш як п`яти місяців скарга продовжувала перебувати на стадії вирішення питання про її прийнятність.
Відповідно до частини першої статті 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення. У виняткових випадках суд може відкласти ухвалення і проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів.
Якщо під час ухвалення рішення виникає необхідність з`ясувати додаткові обставини або вчинити певну процесуальну дію, суд відповідно до частини другої статті 244 ЦПК України повинен постановити ухвалу про поновлення судового розгляду.
Матеріали справи не містять ані судового рішення, проголошення якого було призначено на 08 грудня 2025 року, ані ухвали про поновлення судового розгляду.
Натомість 12 січня 2026 року, тобто більш як через місяць після переходу до стадії ухвалення судового рішення, суд склав довідку про неявку учасників справи (а. с. 117) та постановив ухвалу про залишення скарги без руху (а. с. 118-119).
Такий порядок процесуальних дій не відповідає статті 244 ЦПК України, оскільки після розгляду скарги по суті та оголошення про перехід до стадії ухвалення рішення суд мав постановити передбачену статтею 451 ЦПК України ухвалу за результатами розгляду скарги або, за наявності необхідності додаткового з`ясування обставин, поновити судовий розгляд у встановленому законом порядку.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення, визнає відповідні дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язує усунути порушення. Якщо рішення, дії чи бездіяльність відповідали закону і права заявника порушено не було, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Отже, постановлення після завершення розгляду скарги по суті ухвали про її залишення без руху означало безпідставне повернення суду до стадії перевірки відповідності скарги формальним вимогам, яка на той час уже була завершена.
Суд першої інстанції фактично ухилився від постановлення судового рішення за результатами розгляду скарги по суті, хоча саме такого рішення після судового засідання 02 грудня 2025 року вправі були очікувати учасники справи.
Щодо порядку вручення ухвали від 12 січня 2026 року
Відповідно до частини п`ятої статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, повістки та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів із застосуванням ЄСІТС або її окремої підсистеми, яка забезпечує обмін документами.
Пунктом 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС передбачено, що особам, які зареєстрували електронний кабінет, суд вручає документи у справах, у яких вони беруть участь, в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету. Підсистема «Електронний суд» забезпечує обмін процесуальними документами між судом та учасниками процесу, а до електронних кабінетів надсилаються також відомості про реєстрацію документів та зміну стану розгляду справи.
Частиною п`ятою статті 272 ЦПК України визначено, що учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, або якщо судове рішення постановлено поза межами судового засідання, його копія протягом двох днів із дня складення надсилається в електронній формі, а за відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Днем вручення електронної копії судового рішення є день отримання судом повідомлення про її доставлення до електронного кабінету особи. Водночас за частиною сьомою статті 272 ЦПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.
Колегія суддів враховує, що матеріали справи містять відомості про доставлення 26 лютого 2026 року ухвали від 12 січня 2026 року до електронного кабінету адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни, яка була зазначена представником скаржника на стадії подання скарги.
Водночас суд першої інстанції не надав належної оцінки усій сукупності обставин щодо представництва інтересів скаржника і фактичного отримання ним інформації про постановлену ухвалу.
У подальшому розгляді скарги інтереси ОСОБА_1 фактично представляв адвокат Радкевич С.О., який отримував судові повідомлення, особисто розписувався у матеріалах справи та брав участь у судовому засіданні 02 грудня 2025 року, під час якого скаргу було розглянуто по суті. Доказів направлення ухвали від 12 січня 2026 року цьому представникові матеріали справи не містять.
Не містять матеріали справи й відомостей про доставлення цієї ухвали до власного електронного кабінету ОСОБА_1 , хоча наявність у нього такого кабінету підтверджується, зокрема, поданням через підсистему «Електронний суд» заяви від 26 лютого 2026 року про надіслання копії судового рішення та повідомлення інформації про стан розгляду справи (а. с. 121).
Зміст цієї заяви свідчить не про обізнаність скаржника з ухвалою від 12 січня 2026 року, а, навпаки, про те, що станом на 26 лютого 2026 року він намагався отримати від суду інформацію про результат розгляду скарги та копію процесуального рішення, проголошення якого очікувалося ще 08 грудня 2025 року.
Заяву скаржника було зареєстровано судом лише 04 березня 2026 року. Відомостей про надання відповіді на неї або про направлення на її виконання копії судового рішення матеріали справи не містять.
Крім того, 05 березня 2026 року інший представник скаржника - Мушта Ю.А. - звернулася із заявою про надання інформації та видачу копії судового рішення (а. с. 122). З відомостей підсистеми «Електронний суд» убачається, що ухвалу від 12 січня 2026 року вона отримала 07 березня 2026 року.
За змістом частини четвертої статті 64 ЦПК України про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю суд має бути повідомлений шляхом подання письмової заяви. Тому сама лише неучасть адвоката Зачепіло З.Я. у подальших судових засіданнях не є безумовним доказом припинення її повноважень, а вручення судового рішення уповноваженому представникові за загальним правилом вважається врученням особі, яку він представляє.
Однак навіть за умови визнання доставлення ухвали адвокату Зачепіло З.Я. належним способом її вручення ОСОБА_1 ця обставина не усуває основного порушення, допущеного судом, а саме того, що ухвала про залишення скарги без руху не була передбачена нормами розділу VII ЦПК України та була постановлена вже після фактичного прийняття скарги, її тривалого судового розгляду і переходу суду до стадії ухвалення рішення по суті.
Окрім того, встановлюючи процесуальні наслідки невиконання своєї ухвали, суд мав оцінити поведінку скаржника, його звернення від 26 лютого 2026 року, заяву його представника від 05 березня 2026 року, відсутність відомостей про доставлення ухвали до власного електронного кабінету скаржника та електронного кабінету представника, який безпосередньо брав участь у розгляді скарги по суті.
Зосередившись виключно на технічному повідомленні про доставлення ухвали одному з представників та залишивши наведені обставини без оцінки, суд першої інстанції формально застосував процесуальні наслідки, які взагалі не були передбачені законом для відповідної скарги.
Колегія суддів також враховує, що після фактичного ознайомлення з ухвалою 05 березня 2026 року скаржник 16 березня 2026 року подав виправлену скаргу.
За статтями 123, 124 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної дати, а якщо останній день строку припадає на вихідний день, останнім днем є перший після нього робочий день. Отже, якщо обчислювати встановлений судом десятиденний строк із наступного дня після 05 березня 2026 року, його останній день припадав на 15 березня 2026 року, який був вихідним, а тому останнім днем строку було 16 березня 2026 року.
Таким чином, після фактичного ознайомлення зі змістом ухвали скаржник без невиправданої затримки виконав зазначені у ній вимоги.
Отримання відомостей про ухвалу з Автоматизованої системи виконавчого провадження саме по собі не є передбаченим статтею 272 ЦПК України способом її офіційного вручення. Водночас ця обставина у сукупності із заявами від 26 лютого та 05 березня 2026 року підтверджує послідовність доводів скаржника про те, коли саме він фактично дізнався про постановлення ухвали та зміг ознайомитися з її змістом.
Європейський суд з прав людини наголошує, що процесуальні правила мають забезпечувати належне здійснення правосуддя та юридичну визначеність, однак їх застосування не повинно перетворюватися на надмірний формалізм, який непропорційно обмежує практичне й ефективне право особи на доступ до суду.
У цій справі скарга була фактично прийнята до розгляду, учасники справи протягом тривалого часу викликалися до суду, судове засідання по суті відбулося, а суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення. За таких обставин залишення скарги без розгляду через невиконання ухвали про усунення її формальних недоліків, постановленої більш як через шість місяців після надходження скарги, створило для скаржника непропорційну та не передбачену законом процесуальну перешкоду в реалізації права на судовий контроль за виконанням судового рішення.
Наведені порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставою для скасування такої ухвали є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала Подільського районного суду міста Києва від 02 квітня 2026 року - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду скарги по суті.
Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 02 квітня 2026 року про залишення скарги без розгляду - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова