ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року справа №200/9585/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 р. у справі № 200/9585/25 (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Донецькій області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням до стажу періоду роботи з 02.09.1988 по 02.11.1998 рр. та з урахуванням до стажу періодів участі в бойових діях з 01.06.2021 по 17.12.2021; з 24.02.2022 по 08.08.2022; 3 17.09.2022 по 10.12.2022; з 18.01.2023 по 27.07.2023; з 07.08.2023 по 10.08.2023 pp. із розрахунку один місяць служби за три місяці стажу з 25.10.2025 року;
- зобов`язати Головне управління ПФУ в Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням до стажу періоду роботи з 02.09.1988 по 02.11.1998, та з урахуванням до стажу періодів участі в бойових діях з 01.06.2021 по 17.12.2021; з 24.02.2022 по 08.08.2022; з 17.09.2022 по 10.12.2022; з 18.01.2023 по 27.07.2023; з 07.08.2023 по 10.08.2023 із розрахунку один місяць служби за три місяці стажу з урахуванням раніше виплачених сум з 25.10.2025 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.10.2025 №05[телефон приховано] про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.10.2025 року про перерахунок його пенсії, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 02.09.1988 по 02.11.1998 та з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що до страхового стажу ОСОБА_1 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.09.1988 не зараховано період роботи з 02.09.1988 по 02.11.1998, оскільки дата наказу про нерозбірлива, запис на звільнення засвідчений нечітким відбитком печатки.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV з 15.03.2023, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
01.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до органів Фонду з заявою № №17604 про перерахунок пенсії ("Допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами"), відповідно до якої просив зарахувати до стажу період роботи з 02.09.1988 по 02.11.1998 роки в Вагонному депо Волноваха Донецької залізниці.
Відповідно до рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 10.10.2025 №05[телефон приховано] вбачається, що до заяви про перерахунок пенсії додані наступні документи:
- заява від 01.10.2025;
- паспорт НОМЕР_2 ;
- довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03.06.2025 №1226- [номер приховано];
- довідка про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки від 17.07.2025 №8940;
- довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України від 17.07.2025 №8938;
- довідка про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки від 17.07.2025 №8939;
- довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру.
В результаті розгляду електронної пенсійної справи гр. ОСОБА_1 встановлено, що заявник являється отримувачем пенсії за віком з 15.03.2023 відповідно Закону №1058.
Страховий стаж та заробітна плата враховані по 30.04.2025.
Враховуючи вищевикладене прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в допризначенні у зв`язку з наданими додатковими документами відповідно Закону №1058, оскільки відсутні законні підстави для його проведення.
Також, листом від 10.10.2025 року відповідач надав відповідь, що до страхового стажу не зараховано всі періоди роботи позивача відповідно трудової книжки, оскільки було порушено п. 2.23 Постанови Правління ПФУ 22-1 від 25.11.2005 року "Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсії), а саме: до заяви про призначення пенсії було додано скановану копію трудової книжки, а не її сканований оригінал.
25.10.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із урахуванням періодів участі в бойових діях до стажу в кратності 1 місяць служби за 3 місяці стажу.
Листом від 05.11.2025 року відповідач повідомив, що Законом №1058 не передбачено зарахування часу проходження військової служби в особливий період в кратному розмірі.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 (в частині спірних періодів) позивач працював:
- з 02.09.1988 по 02.11.1998 в Донецькій станції "Вагонне депо Волноваха" (запис 3-8).
Відповідно до довідки про участь позивача у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації від 17.07.2025 року № 3940, якою підтверджено період участі в бойових діях з 01.07.2021 року по 17.12.2021 року.
Відповідно до довідки про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України від 17.07.2025 року №8938 та довідки форми 12 від 17.07.2025 року №8939, якими підтверджено період участі в бойових діях з 24.02.2022 по 08.08.2022; з 17.09.2022 по 10.12.2022; з 18.01.2023 по 27.07.2023; з 07.08.2023 по 10.08.2023.
Відповідно до розрахунку стажу РС-право (в частині спірних періодів) зараховано до страхового стажу:
періоди участі в бойових діях з 01.06.2021 по 17.12.2021; з 24.02.2022 по 08.08.2022; з 17.09.2022 по 10.12.2022; з 18.01.2023 по 27.07.2023; з 07.08.2023 по 10.08.2023 в одинарному розмірі. Кратне обчислення (один місяць служби за три місяці) не застосовано.
Спірний період роботи позивача з 02.09.1988 по 02.11.1998 не зараховано до страхового стажу.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.
Щодо доводів апелянта, що до страхового стажу ОСОБА_1 відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.09.1988 не зараховано період роботи з 02.09.1988 по 02.11.1998, оскільки дата наказу про нерозбірлива, запис на звільнення засвідчений нечітким відбитком печатки, суд зазначає наступне.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 (в частині спірних періодів) позивач працював:
- з 02.09.1988 по 02.11.1998 в Донецькій станції "Вагонне депо Волноваха" (запис 3-8).
Всі перелічені записи в трудовій книжці позивача внесені на підставі наказів з зазначенням їх номеру та дати, а також засвідчені печаткою.
Суд зазначає, що до 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (в період внесення спірних періодів роботи до трудової книжки позивача).
Згідно з п. 2.3. Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 162, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (п. 8.1. Інструкції).
Згідно пункту 18. постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Крім того, згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Самі по собі виявлені суб`єктом владних повноважень недоліки в оформленні трудової книжки не обумовлюють недійсність трудової книжки, не призводять до суттєвого чи істотного впливу на зміст відомостей про трудову діяльність позивача, а тому трудова книжка позивача, що містить записи про періоди роботи на відповідних посадах і у зазначені періоди часу, є належним доказом роботи позивача.
Невірно здійснений запис в трудову книжку, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Наведене в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Враховуючи вище викладене, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу і на переконання суду є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.10.2025 року про перерахунок його пенсії, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 02.09.1988 по 02.11.1998 та з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 р. у справі №200/9585/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2026р. у справі №200/9585/25 - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 30 липня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко