ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року справа №200/9838/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги Верченко Ольги Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 р. у справі №200/9838/25 (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом Верченко Ольги Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення 09.12.2025 № 047050031800 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 з 25.11.2025;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1981 по 16.07.1984, та період роботи з 28.07.2003 по 30.09.2004, з 01.11.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.05.2006 по 30.06.2006, з 01.03.2022 по 30.09.2023, з 01.01.2024 по 04.05.2024;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 25.11.2025.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09.12.2025 № 047050031800 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 2 грудня 2025 року про призначення пенсії, із зарахуванням до її страхового стажу періодів з 01.09.1981 по 16.07.1984, з вересня 2003 року по квітень 2004 року, липень 2004 року та вересень 2004 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Представник позивача не погодилась з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування доводів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу спірних періодів, а саме: з 28.07.2003 по 31.07.2003, травня, червня, серпня, листопада та грудня 2004 року, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.05.2006 по 30.06.2006.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині, суд фактично ототожнив право на зарахування страхового стажу виключно з фактом сплати єдиного внеску, що не відповідає змісту та системному тлумаченню законодавства, яке регулює як порядок формування страхового стажу, так і механізми контролю за сплатою страхових внесків.
Відсутність або неповнота відомостей у Реєстрі застрахованих осіб не може покладатися на позивачку як негативний правовий наслідок, оскільки вона не має жодних повноважень впливати на формування чи коригування відповідних облікових даних. Невнесення або неналежне внесення відомостей до реєстру не спростовує факту перебування позивачки у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та здійснення нею підприємницької діяльності.
Підстави для зарахування до страхового стажу періодів з 01.03.2022 по 30.09.2023 та з 01.01.2024 по 04.05.2024 у період дії пільги, передбаченої пунктом 9-19 розділу VIII Закону № 2464-VI.
Пунктом 9-19 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2464-VI прямо передбачено, що з 1 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану та протягом дванадцяти місяців після цього фізичні особи - підприємці мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. Зазначене право є законодавчою пільгою, запровадженою державою у відповідь на форс-мажорні обставини, пов`язані з військовою агресією та різким погіршенням соціально-економічних умов.
Несплата єдиного внеску у цей період не є проявом недобросовісної поведінки чи ухилення від виконання обов`язків, а є реалізацією наданого державою права, що прямо виключає можливість негативних правових наслідків, не передбачених самим Законом. Інакше кажучи, держава, запроваджуючи пільгу, не могла мати на меті автоматичне позбавлення особи страхового стажу та майбутнього пенсійного забезпечення.
Факт здійснення позивачкою підприємницької діяльності у спірні періоди підтверджується об`єктивними та належними обставинами, зокрема систематичною сплатою інших обов`язкових платежів (податків та військового збору), поданням податкової звітності та перебуванням на обліку як фізичної особи - підприємця. Це свідчить про реальну трудову (страхову) активність та виконання інших публічних обов`язків.
Відповідач також не погодився з рішеннями суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів зазначає, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період навчання з 01.09.1981 по 16.07.1984 згідно диплома № НОМЕР_1 , оскільки дошлюбне прізвище яке вказано у документі про освіту не відповідає згідно долученого свідоцтва про шлюб;
- періоди ведення підприємницької діяльності згідно Витяга з ЄДР з 28.07.2003 по 30.09.2004, з 01.11.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2006, по 31.01.2006, з 01.05.2006 по 30.06.2006, з 01.03.2022 по 30.09.2023, з 01.01.2024 по 04.05.2024, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про сплату страхових внесків.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційних скарг, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України № НОМЕР_2 , виданого 25.06.2024.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 02.12.2025 про призначення пенсії за віком ГУ ПФУ прийняло оскаржуване рішення №047050031800 від 09.12.2025 про відмову в призначенні пенсії згідно зі статтею 26 Закону №1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
У вказаному рішенні зазначено, що вік позивачки 60 років 07 днів. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 10 місяців 09 днів. Стаж для визначення права згідно п.3.1 ПП ЗУ №1058 становить 26 років 10 місяців 27 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період навчання з 01.09.1981 по 16.07.1984 згідно диплома № НОМЕР_1 , оскільки дошлюбне прізвище яке вказано у документі про освіту не відповідає згідно долученого свідоцтва про шлюб; - періоди ведення підприємницької діяльності згідно Витяга з ЄДР з 28.07.2003 по 30.09.2004, з 01.11.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2006, по 31.01.2006, з 01.05.2006 по 30.06.2006, з 01.03.2022 по 30.09.2023, з 01.01.2024 по 04.05.2024, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні дані про сплату страхових внесків.
До суду надана копія виданого ОСОБА_2 диплому № НОМЕР_1 від 25.07.1984, за яким вона з 01.09.1981 по 16.07.1984 навчалася в Макіївському середньому кооперативному професійно-технічному училищі та закінчила повний курс за професією продавець продовольчих товарів (з умінням торгувати непродовольчими товарами - за видами товарів).
У свідоцтві про шлюб (повторне) серія НОМЕР_3 від 07.02.2007 зазначено, що 28.07.1984 ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_4 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 .
У трудовій книжці позивачки НОМЕР_4 , яка заповнена 05.01.1985, зазначено, що до працевлаштування вона навчалася в Макіївському кооперативному училищі з 01.09.1981 по 16.07.1984 (диплом № НОМЕР_1 ). Водночас відповідно до записів трудової книжки № 1 і № 2 позивачка з 05.12.1984 по 15.07.1985 працювала молодшим продавцем у райунівермазі.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 40[телефон приховано], 22.06.2024, копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В00 № 641279 від 28.07.2003 та копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В03 № 663128 від 14.12.2009 позивачка з 28.07.2003 по 04.05.2024 була зареєстрована як фізична особа-підприємець.
З наданої форма РС-право щодо стажу позивачки випливає, що спірні періоди з 01.09.1981 по 16.07.1984, з 28.07.2003 по 30.09.2004, з 01.11.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.05.2006 по 30.06.2006, з 01.03.2022 по 30.09.2023, з 01.01.2024 по 04.05.2024 не зараховані до страхового стажу позивачки.
Позивачка надала до суду:
- копію звіту суб`єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку від 01.04.2004 за перший квартал 2004 року без доказів прийняття його контролюючим органом;
- копію свідоцтва про сплату єдиного податку серія Д № 605751 від 20.12.2006 з терміном його дії - 2007 рік;
- копію свідоцтва про сплату єдиного податку серія Ж № 926630 від 21.12.2009 з терміном його дії - 2010 рік;
- копію свідоцтва платника єдиного податку серія Б № 280132 від 28.05.2012, дата обрання спрощеної системи оподаткування 01.01.2012, з відміткою про додання нового виду діяльності з 31.03.2016.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2028 року по 31 грудня 2028 року - від 15 до 25 років.
Страховий стаж Позивача становить: 23 роки 10 місяців 09 днів.
Згідно з пп. 1 п. 3-1 розділу XV Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Також пунктом 4 Порядку № 637 передбачено, що періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Щодо зарахування до страхового стажу спірних періодів, а саме: з 28.07.2003 по 31.07.2003, травня, червня, серпня, листопада та грудня 2004 року, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.05.2006 по 30.06.2006, суд зазначає наступне.
За частинами 1, 2 ст. 21 Закону №1058-ІV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державною демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
На кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
За пунктом 1 ч. 2 ст. 22 Закону №1058-ІV відомості, які містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій; надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду; обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Аналіз вказаних вище нормативно-правових норм дає підстави для висновку про те, що сам по собі статус підприємця та перебування на відповідній системі оподаткування не означає фактичне провадження підприємницької діяльності особою та автоматичну сплату страхових внесків.
До стажу зараховується лише той період (строк), за який особа сплатила страхові внески. При цьому, страховий стаж обчислюється в місяцях. З дня набрання чинності Законом №1058-IV, а саме з 01.01.2014, повний місяць роботи зараховується в повному обсязі за умови, якщо сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою за мінімально встановлений розмір. Якщо сума сплачених внесків є меншою, то лише за умови здійснення доплати до мінімального розміру цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць.
Разом з тим, 11.10.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 03.10.2017 №2148-VIII, яким розділі XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV доповнено пунктом 3-1 в наступній редакції: До страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються в періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;
- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Отже, з 01.07.2000 по 31.12.2017 періоди перебування на єдиному/фіксованому податках зараховується в повному обсязі до страхового стажу особи, яка здійснювала підприємницьку діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Відповідно до абзацу 2 та 3 пункту 4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), а за період роботи починаючи з 01.01.2004 - за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Відповідно до абзацу 4 підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку 22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01.01.2004 можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Таким чином, належними доказами, якими фізична особа-підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме: до 01.07.2000 - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01.07.2000 (для загальної системи оподаткування) та після 01.01.2004 (для спрощеної системи оподаткування) - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а.
Отже, до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності за умови підтвердження сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
При цьому до страхового стажу зараховуються періоди здійснення підприємницької діяльності:
до 01.05.1993 - час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;
з 01.01.1998 по 31.12.2003 - періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування;
з 01.01.2004 по 31.12.2017 - періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою ОК-5).
У даному випадку спірним є період підприємницької діяльності позивача з 28.07.2003 по 31.07.2003, травня, червня, серпня, листопада та грудня 2004 року, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.05.2006 по 30.06.2006.
Позивачка надала до суду копії квитанції:
- від 26.08.2003 щодо сплати єдиного податку за вересень 2003 року;
- від 24.09.2003 щодо сплати єдиного податку за жовтень 2003 року;
- від 16.10.2003 щодо сплати єдиного податку за листопад 2003 року;
- від 17.11.2003 щодо сплати єдиного податку за грудень 2003 року;
- від 18.12.2003 щодо сплати єдиного податку за січень 2004 року;
- від 19.01.2004 щодо сплати єдиного податку за лютий 2004 року;
- від 16.02.2004 щодо сплати єдиного податку за березень 2004 року;
- від 19.03.2004 щодо сплати єдиного податку за квітень 2004 року;
- від 19.03.2004 щодо сплати єдиного податку за липень 2004 року;
- від 19.08.2004 щодо сплати єдиного податку за вересень 2004 року;
Інші надані позивачкою копії платіжних документів підтверджують сплату єдиного внеску за періоди, які не є спірними в межах цієї справи.
Суд зауважує, що довідка за формою ОК-5 - це сформовані індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, (автоматизованого банку відомостей, створеного для ведення обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, ведення якого забезпечує Пенсійний фонд України). Довідка за формою ОК-5 формується за будь-який період, починаючи з 2000 року, та містить, зокрема, щомісячні дані щодо суми заробітку та відомості щодо сплати страхових внесків.
В індивідуальних відомостях про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) відсутні відомості щодо позивачки про нарахування доходу і сплату страхових внесків за спірні періоди з 28.07.2003 по 30.09.2004, з 01.11.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.05.2006 по 30.06.2006, з 01.03.2022 по 30.09.2023, з 01.01.2024 по 04.05.2024.
З січня 2005 року до страхового стажу позивачки зараховані всі періоди (не спірні в межах цієї справи) щодо яких вона надала до суду платіжні документи.
Тому у суду відсутні обґрунтовані підстави вважати, що до Реєстру застрахованих осіб помилково не внесено інформацію про сплату позивачкою страхових внесків (окрім періодів вересень 2003 року - квітень 2004 року, липень 2004 року та вересень 2004 року).
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання зарахування до страхового стажу періодів з 28.07.2003 по 31.07.2003, травень 2004, червень 2004, серпень 2004, листопад 2004, грудень 2004, з 01.01.2006 по 31.01.2006, з 01.05.2006 по 30.06.2006.
Щодо періодів з 01.03.2022 по 30.09.2023, з 01.01.2024 по 04.05.2024, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 9-19 розділу VIII Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) передбачено, що тимчасово, з 1 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовується.
При цьому такими особами розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього пункту єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).
Отже, позивачка з 1 березня 2022 року і до моменту виникнення спірних у цій справі правовідносин має право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе.
Тому, на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, до позивачки не повинні застосовуватися заходи впливу та стягнення, зокрема передбачені ст. 25 Закону № 2464-VI, за не нараховування, не обчислення та не сплату єдиного внеску за себе з 1 березня 2022 року.
Проте Закон № 2464-VI і Закон № 1058-IV не передбачають того, що на час використання передбаченого п. 9-19 розділу VIII Закону № 2464-VI права, зокрема не сплачувати єдиний внесок, відповідний період зараховується до страхового стажу особи.
Саме особа у цьому випадку вирішує доцільність реалізації вказаного права.
Суд вважає помилковим посилання апелянта, що в спірних правовідносинах п. 9-19 розділу VIII Закону № 2464-VI є спеціальним, оскільки питання заходів впливу та стягнень не є спірним у цій справі.
Відтак відсутні підстави вважати наявність «конфлікту норм» і недодержання принципу «Verba volant, scripta manent».
Реалізація позивачкою на власний розсуд передбаченого п. 9-19 розділу VIII Закону № 2464-VI права (можливості) тимчасово не сплачувати єдиний внесок не створює для неї інших наслідків, окрім обумовлених саме цим Законом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині періодів з 01.03.2022 по 30.09.2023, з 01.01.2024 по 04.05.2024.
Щодо доводів відповідача, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1981 по 16.07.1984 згідно диплома № НОМЕР_1 , оскільки дошлюбне прізвище яке вказано у документі про освіту не відповідає згідно долученого свідоцтва про шлюб, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі (пункт "д" частини третьої цієї статті).
Згідно з п. 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Як було встановлено, у дипломі № НОМЕР_1 від 25.07.1984 вказано, що він виданий ОСОБА_6 . Водночас у свідоцтві про шлюб (повторне) серія НОМЕР_3 від 07.02.2007 зазначено, що 28.07.1984 ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_4 .
Суд звертає увагу на те, що в цьому випадку застосовані різні правила транслітерації з російської мови на українську мову.
При цьому, у трудовій книжці позивачки є посилання на те, що вона навчалася в Макіївському кооперативному училищі з 01.09.1981 по 16.07.1984 (диплом № НОМЕР_1 ). Отже, записами трудової книжки підтверджуються належність вказаного диплому саме позивачці.
Відтак, період 01.09.1981 по 16.07.1984 має бути зарахований до її страхового стажу.
На підставі наведеного суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09.12.2025 № 047050031800 про відмову в призначенні пенсії.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 2 грудня 2025 року про призначення пенсії, із зарахуванням до її страхового стажу періодів з 01.09.1981 по 16.07.1984, з вересня 2003 року по квітень 2004 року, липень 2004 року та вересень 2004 року.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування рішень суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Верченко Ольги Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 р. у справі №200/9838/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2026 р. у справі №200/9838/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 30 липня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді А.А. Блохін
І.В. Сіваченко