ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року справа №200/10078/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 р. у справі № 200/10078/25 (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:
- рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 10 грудня 2025 року №104650024584 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) за Списком №2 визнати неправомірним та скасувати;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2002 по 31.12.2002, з 01.01.2003 по 31.12.2004 та з 01.10.2005 по 10.07.2008 в ТОВ ТК "Кристал" та період роботи з 14.09.1993 по 02.09.1994 в СШ №9;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 02.09.1994 по 31.12.2000 на посаді "дробильника-розмелювача" в Костянтинівському заводі Скловиробів ім.13-ти Розстріляних робітників та з 01.11.2000 по 10.07.2008 на посаді "дробильника-розмелювача" в Товаристві з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Кристал";
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за Списком №2 в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) від 04 грудня 2025 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 10.12.2025 №104650024584 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) від 04.12.2025, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи: з 02.09.1994 по 31.10.2000, з 01.11.2000 по 31.12.2001, з 05.10.2002 по 30.09.2005 та до страхового стажу періоди: з 14.09.1993 по 02.09.1994, з 05.10.2002 по 31.12.2004, з 01.10.2005 по 04.10.2005.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування зазначено, що суд І інстанції дійшов до помилкових висновків щодо наявності підстав для зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу:
- періодів роботи з 02.09.1994 по 31.10.2000, з 01.11.2000 по 31.12.2001, з 05.10.2002 по 30.09.2005, оскільки довідок, уточнюючих пільговий характер роботи, та наказів про результати атестації робочих місць заявницею не надано;
до страхового стажу:
- період роботи з 14.09.1993 по 02.09.1994 згідно вкладиша в трудову книжку від 14.09.1993 НОМЕР_1 , оскільки наявне виправлення в даті наказу про прийняття на роботу, яке не завірене належним чином;
- періодів догляду за дитиною до трьох років 05.10.2002 по 31.12.2004, з 01.10.2005 по 04.10.2005 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) оскільки заявниця надала ксерокопію свідоцтва про народження;
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянки України серії НОМЕР_2 .
04.12.2025 ОСОБА_1 звернулась до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області для розгляду заяви позивача.
Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 10.12.2025 №104650024584 відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років та відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років.
При цьому, згідно з вказаним рішенням, вік заявниці 52 роки 3 місяці 17 днів, страховий стаж роботи становить 26 років 8 місяців 27 днів.
При цьому зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- період роботи з 14.09.1993 по 02.09.1994 згідно вкладиша в трудову книжку від 14.09.1993 НОМЕР_3 , оскільки наявне виправлення в даті наказу про прийняття на роботу, яке не завірене належним чином;
- періоду догляду за дитиною до трьох років ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), оскільки заявниця надала ксерокопію свідоцтва про народження;
Пільговий стаж відсутній, оскільки довідок, уточнюючих пільговий характер роботи, та наказів про результати атестації робочих місць заявницею не надано.
Вказано, що зарахувати період роботи за 1998-2001 роки згідно інформації по спеціальному стажу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування немає можливості, оскільки в Реєстрі не зазначено кількість місяців та днів для зарахування до пільгового стажу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
03.10.2017 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (Закон №2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-ІV) розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.»
Відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше встановлений пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Крім того, згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення суду конституційної юрисдикції застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, рішенням №1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-XII, у зв`язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (пункт 2 резолютивної частини). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
На момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, справа №560/12743/21 щодо якої є типовою, дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, всупереч доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у цій справі слід застосувати саме норми Закону №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону №1058-ІV.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачці відповідач не застосував підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахував висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 02.09.1994 по 31.10.2000, з 01.11.2000 по 31.12.2001, з 05.10.2002 по 30.09.2005, оскільки довідок, уточнюючих пільговий характер роботи, та наказів про результати атестації робочих місць заявницею не надано, суд зазначає наступне.
У трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 року наявні такі записи щодо спірних періодів:
Костянтинівський завод Скловиробів ім.13-ти Розстріляних робітників
- 02.09.1994 прийнята у цех №4 виробництва приготовлення шихти дробільником - розмелювачем (наказ №745 від 01.09.1994, запис №1);
- 31.10.2000 - звільнена по переводу у ТОВ ТК «Кристал» (наказ №698к від 30.10.2000, запис №3).
ТОВ Торгівельна компанія "Кристал"
- 01.11.2000 прийнята по переводу з ОП Костянтинівський завод скловиробів ім. 13-ти розстріляних робітників у цех №4 приготовлення шихти дробільником - розмелювачем (наказ №12 від 01.11.2000, запис №4);
- 10.07.2008 - звільнена за погодженням сторін (наказ 442 від 10.07.2008, запис №5).
Довідки про підтвердження пільгового стажу позивачем разом із заявою про призначення пенсії не надавалися.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у
ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Разом з тим, пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року N 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 Професія «дробильника-розмелювача» віднесена до Списку №2 Розділ ХVІІІ Пункт 1 підпункт «а» код посади 2190100а-11918 відповідно до Постанови КМУ №162 від 11.03.1994 р та до Списку №2 Розділ ХVІІІ Пункт 2 підпункт 18.1а, відповідно до Постанови КМУ №36 від 16.01.2003.
При цьому, згідно з наказами ОП «Костянтинівський завод Скловиробів» про результати атестації робочих місць №304-к від 08.06.1994 року, №582-к від 25.11.1999 та наказом ТОВ ТК «Кристал» та №648/к від 28.12.2004, що містяться в матеріалах справи, посада позивача атестована за Списком №2.
Разом з тим, у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) за період з 1998 по 2007 рік за кодом «ЗПЗО13Б1» обліковуються періоди 1998 рік - 12 міс., 1999 рік - 12 міс., 2000 рік - 12 міс., 2001 рік - 12 міс., 2002 рік - відсутній, 2003 рік - 11 міс - ЗПЗО56Ж1 (декрет), 2004 рік - 12 міс - ЗПЗ056Ж1 (декрет), 2005 рік - відсутній, 2006 рік - відсутній, 2007 рік - відсутній, 2008 рік - відсутній.
Отже, наявні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоду роботи на підставі записів трудової книжки з 02.09.1994 по 31.12.1999 та за даними по спецстажу з 01.01.1998 по 10.07.2008.
При цьому, суд зазначає, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 26.11.2002 ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що, зокрема, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Отже, час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з підприємством на посаді, робота на якій зараховується до пільгового стажу, тобто має бути зарахований до пільгового стажу позивача за Списком №2.
Таким чином, ураховуючи відсутність уточнюючих довідок про пільговий стаж позивача, з урахуванням індивідуальних відомостей по застрахованій особі, до пільгового стажу позивача за Списком №2 має бути зарахований період з 02.09.1994 по 31.10.2000, з 01.11.2000 по 31.12.2001, з 05.10.2002 по 30.09.2005.
Щодо доводів апелянта, що не підлягає зарахуванню до страхового стажу:
- період роботи з 14.09.1993 по 02.09.1994 згідно вкладиша в трудову книжку від 14.09.1993 НОМЕР_1 , оскільки наявне виправлення в даті наказу про прийняття на роботу, яке не завірене належним чином;
- періодів догляду за дитиною до трьох років 05.10.2002 по 31.12.2004, з 01.10.2005 по 04.10.2005 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) оскільки заявниця надала ксерокопію свідоцтва про народження, суд зазначає наступне.
У вкладиші в трудову книжку від 14.09.1993 НОМЕР_3 наявні наступні записи:
- 14.09.1993 прийнята в СШ №9 прибиральницею службових приміщень (наказ №194 від 14.09.1993, запис №1);
- 02.09.1994 звільнена за власним бажанням (наказ №117 від 01.09.1994, запис №2).
Будь-які виправлення у записах судом не встановлено. У записі №1 щодо дати наказу виправлень не виявлено. При цьому інакше написання цифри не може вважатися виправленням.
Також слід зазначити, що у період оформлення трудової книжки позивача порядок ведення трудових книжок визначала постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», наказ Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Недотримання правил при оформленні трудової книжки та неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача в момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Суд зазначає, що виправлення в даті наказу не є тим недоліком, який може мати наслідком порушення конституційного права позивача на пенсійне забезпечення.
Також, як встановлено судом вище, згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 26.11.2002 ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що, зокрема, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Отже, час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Суд не приймає до уваги доводи апелянта щодо подання ксерокопії свідоцтва про народження, оскільки розписка-повідомлення до заяви про призначення пенсії свідчить про подання оригіналу свідоцтва про народження дітей, що засвідчено відповідальною особою територіального управління Пенсійного фонду України Тетяною Шалабай.
Отже, періоди з 05.10.2002 по 31.12.2004 та з 01.10.2005 по 04.10.2005 мають бути зараховані до страхового стажу позивача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 10.12.2025 №104650024584 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) від 04.12.2025, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи: з 02.09.1994 по 31.10.2000, з 01.11.2000 по 31.12.2001, з 05.10.2002 по 30.09.2005 та до страхового стажу періоди: з 14.09.1993 по 02.09.1994, з 05.10.2002 по 31.12.2004, з 01.10.2005 по 04.10.2005.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 р. у справі №200/10078/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 р. у справі №200/10078/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 30 липня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.В. Сіваченко