ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 р. Справа № 480/9165/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 (головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал) у справі №480/9165/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу період навчання з 01.01.1992 по 26.09.1992 та роботи з 18.05.1992 по 03.12.1993 на території російської федерації;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до страхового стажу період його навчання з 01.01.1992 по 26.09.1992 та період роботи з 18.05.1992 по 03.12.1993 на території російської федерації;
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу у пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці: період безпосередньої участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 01.07.2017 по 02.11.2017 та з 12.11.2017 по 26.02.2018; період безпосередньої участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення з 09.10.2019 по 13.06.2020; період безпосередньої участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 31.10.2022 по 31.12.2022;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до стажу у пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці: період безпосередньої участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 01.07.2017 по 02.11.2017 та з 12.11.2017 по 26.02.2018; період безпосередньої участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення з 09.10.2019 по 13.06.2020; період безпосередньої участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 31.10.2022 по 31.12.2022;
- визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області про відмову у призначенні пенсії від 01 вересня 2025 року №184050008504;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву від 16.07.2025 про призначення пенсії на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 01 вересня 2025 року №184050008504
Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.01.1992 по 26.09.1992 та період роботи з 18.05.1992 по 03.12.1993 на території російської федерації.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 у пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці: період безпосередньої участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 01.07.2017 року по 02.11.2017 року та з 12.11.2017 року по 26.02.2018 року; період безпосередньої участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення з 09.10.2019 по 13.06.2020; період безпосередньої участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 31.10.2022 по 31.12.2022.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.07.2025 про призначення пенсії на підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
ГУ ПФУ в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставини, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило скасувати останнє та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог скарги посилається на правомірне не врахування до страхового стажу періоду роботи в російській федерації з 18.05.1992 по 03.12.1993 та навчання в російській федерації з 01.01.1992 по 26.09.1992 , оскільки з 01.01.2023 російською федерацією та з 19.06.2023 Україною припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Відтак, вважає, що відсутні правові підстави для зарахування вищевказаних періодів навчання та роботи позивача.
Окрім того, зазначає про необґрунтованість висновків суду в частині зарахування позивачу періодів проходження військової служби в особливий період із розрахунку один місяць за три місяці, оскільки вони суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах останнього в подібних правовідносинах.
Також посилається на дискреційність повноважень пенсійного органу в спірних правовідносинах.
Вважає, що відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, не порушивши прав позивача.
Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач 16.07.2025 звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Харківській області, яке 24.07.2025 прийняло рішення №184050008504 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого п.4 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
01.09.2025 ГУ ПФУ в Харківській області прийняло рішення №184050008504 на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 24.07.2025, яким відмовило ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого п.4 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Згідно вказаного рішення страховий стаж позивача - 20 років 01 місяць 26 днів.
До загального страхового стажу згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 22.10.1990 не враховано період роботи в російській федерації з 18.05.1992 по 03.12.1993 та період навчання в російській федерації з 01.01.1992 по 26.09.1992 згідно диплому від 28.09.1992 №136, оскільки періоди роботи на території російської федерації, починаючи з 01.01.1992 не зараховується до стажу у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 російською федерацією та з 19.06.2023 Україною участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Позивач, вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню вищевказане рішення пенсійного органу, звернувся з позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оспорюваного рішення пенсійного органу та необхідності у зв`язку з цим зарахувати до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.01.1992 по 26.09.1992 та періоду роботи з 18.05.1992 по 03.12.1993 на території російської федерації.
Також суд виходив з обґрунтованості вимог позивача щодо зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу останнього періодів проходження ним військової служби в особливий період із розрахунку один місяць за три місяці.
Окрім того, суд вважав, що необхідно зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.07.2025 про призначення пенсії на підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року.(далі Закон №1058-IV)
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
При цьому, страховий стаж обчислюється в місяцях. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Право на призначення дострокової пенсії за віком передбачене ст.115 розділу XIV-1 ("Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян") Закону №1058-IV .
Відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини першої статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, пункту 5 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зокрема навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п.1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 (далі по тексту - Порядок №637)
Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, підтвердження трудового стажу необхідне в разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.
Судом встановлено, що згідно із записами трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 в період з 18.05.1992 по 03.12.1993 останній працював на території російської федерації (а.с.12).
Окрім того, в період з 01.01.1992 по 26.09.1992 позивач проходив навчання в російській федерації, що підтверджується дипломом (атестатом) від 28.09.1992 №136 (а.с.60).
Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки відповідних організацій (установ) та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Судом встановлено, що підставою відмови в призначені пенсії та не врахування періоду навчання та роботи позивача в російській федерації до страхового стажу, зазначено припинення з 01.01.2023 російської федерації та з 19.06.2023 України участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
В контексті наведеного вище, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Приписами ч.2 ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі по тексту - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст.5 Угоди).
Відповідно до ст.1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно із абз.2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Отже, з аналізу наведеного слідує, що обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Зазначена постанова набрала чинності 02.12.2022.
Остаточно Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1328 з 19.06.2023 року.
Отже, до набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди, виконувала зобов`язання, взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
З огляду на зазначене стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу.
Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про необхідність зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.01.1992 по 26.09.1992 та період роботи з 18.05.1992 по 03.12.1993 на території російської федерації.
Враховуючи викладене вище, оскільки рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 01 вересня 2025 року №184050008504 позивачу протиправно не враховано періоди його навчання та роботи на території російської федерації, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що останнє не відповідає критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 16.07.2025 про призначення пенсії на підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Доводи апеляційної скарги про втручання суду в дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів вважає помилковими, оскільки судом таких дій не вчинено.
Щодо зарахування до стажу періодів військової служби у пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці
Згідно зі ст.57 Закону №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Відповідно до п.11 ст.11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов`язок і військову службу".
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абз.5 ст.1 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі по тексту - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною другою ст.1-2 цього Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абз.2 п.1 ст.8 Закону №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 17-1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) також передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України 17.07.1992 прийняв постанову №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" (далі по тексту - Порядок №393), п.3 якого встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:
а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.
При цьому, п.3 Порядку №393 до 19.02.2022 був викладений у такій редакції: до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.
Однак, Кабінет Міністрів України постановою від 16.02.2022 №119 (набрала чинності 19.02.2022) вніс зміни до згаданого пункту, внаслідок чого пільгове обчислення календарної вислуги можливе тільки для визначення розміру пенсії, а не її призначення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії подано до пенсійного органу наступні документи:
- довідку Військової частини НОМЕР_2 від 02.03.2018 №288 про те, що ОСОБА_1 дійсно в період з 01.07.2017 по 02.11.2017 та з 12.11.2017 по 26.02.2018 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.21);
- довідку Військової частини НОМЕР_2 від 23.07.2020 про те, що ОСОБА_1 дійсно в період з 09.10.2019 по 13.06.2020 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (а.с.22);
- довідку Військової частини НОМЕР_3 від 16.06.2024 №306 про те, що ОСОБА_1 дійсно в період з 31.10.2022 по 31.12.2022 брав участь у заходах, необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи с. Перемога Сумської області (а.с.23).
Колегія суддів зазначає, що оскільки на момент звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (16.07.2025) положення п.3 Порядку №393 діяли у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №119 спірні періоди проходження позивачем військової служби з 01.07.2017 по 02.11.2017 ; з 12.11.2017 по 26.02.2018 ; з 09.10.2019 по 13.06.2020; з 31.10.2022 по 31.12.2022 підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в календарному обчисленні, тобто повної кількості календарних днів.
Згідно з розрахунком стажу позивача (а.с.40-41), пенсійним органом зараховано до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, вказані періоди проходження військової служби позивача із застосуванням кратності - 1.
Покладаючи на відповідача зобов`язання зарахувати спірні періоди військової служби з розрахунку один місяць служби за три, суд першої інстанції посилався на п.2.3 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 за №530 (далі по тексту - Положення №530).
Разом з тим, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції необґрунтованими, оскільки Положення №530, яке прийняте на виконання Закону №2262-ХІІ, регулює порядок обчислення вислуги років і не поширює свою дію на правовідносини щодо призначення пенсії із врахуванням страхового стажу відповідно до Закону №1058-IV.
Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі №200/8094/24 зауважив, що п.2.3 Положення №530 прямо встановлює застосування пільгового порядку обчислення вислуги років для відповідних пенсій, проте "крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу". Отже, сам підзаконний нормативний акт, на який покликається скаржник, містить пряму вказівку на неможливість поширення механізму кратного обчислення на пенсії, що призначаються відповідно до Закону №1058-IV. Ігнорування цього застереження призвело б до застосування норми всупереч її буквальному змісту та законодавчому призначенню. Таким чином, довід скаржника про необхідність застосування п.2.3 Положення №530 до спірних правовідносин є суперечливим та не відповідає буквальному змісту і системному аналізу відповідного нормативного регулювання.
Водночас колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 19.06.2025 у справі №360/665/24 звертав увагу, що Кабінет Міністрів України постановою від 16.02.2022 №119 (яка набрала чинності 19.02.2022) вніс зміни до п.3 Порядку №393 від 17.07.1992 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей", внаслідок чого пільгове обчислення календарної вислуги можливе тільки для визначення розміру пенсії, а не її призначення.
Як вже зазначалось вище, відповідно до ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку та має вичерпне нормативне регулювання, що виключає застосування механізмів, не передбачених цим Законом.
Абзац третій частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV встановлює, що пільгове (кратне) обчислення стажу після 01.01.2004 застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Отже, наведені норми не встановлюють і не можуть встановлювати правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV.
Застосування кратного обчислення без прямої норми Закону №1058-IV фактично означало б штучне збільшення страхового стажу без відповідної сплати страхових внесків, що суперечить його правовій природі.
Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зарахування позивачу спірних періодів військової служби у кратному обчисленні для цілей ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, у зв`язку з чим в цій частині судове рішення підлягає скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити .
При цьому таке правозастосування не позбавляє позивача права на пенсійне забезпечення, оскільки зазначені періоди враховані до його страхового стажу у фактичній тривалості відповідно до Закону №1058-IV.
Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає помилковими та необґрунтованими висновки суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій та зобов`язання відповідача зарахувати до стажу позивача у пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці: період безпосередньої участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 01.07.2017 по 02.11.2017 та з 12.11.2017 по 26.02.2018; період безпосередньої участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення з 09.10.2019 по 13.06.2020; період безпосередньої участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 31.10.2022 по 31.12.2022, а тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нового рішення (постанови) про відмову у задоволенні позовних вимог.
З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Згідно з частинами 1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків про задоволення позову в частині зобов`язання відповідача зарахувати до стажу позивача у пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці відповідні періоди, дійшов помилкових висновків, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №480/9165/25 скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 у пільговому обчисленні, з розрахунку один місяць служби за три місяці: період безпосередньої участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України з 01.07.2017 по 02.11.2017 та з 12.11.2017 по 26.02.2018; період безпосередньої участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення з 09.10.2019 по 13.06.2020; період безпосередньої участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 31.10.2022 по 31.12.2022.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у справі №480/9165/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц