ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 р. Справа № 520/3433/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 року (ухвалене суддею Кухар М.Д.) по справі № 520/3433/26
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просила: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення недостовірних та застарілих відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 про перебування її на військовому обліку; зобов`язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 внести в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів зміни, а саме актуальні відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку як таку, що визнана військово-лікарською комісією непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 та оголошення останньої в розшук ТЦК та СП; зобов`язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та оголошення її в розшук ТЦК та СП.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 р. відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо: визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення недостовірних та застарілих відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку; зобов`язання внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку як особи, визнаної непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, ухвалити в цій частині нове рішення, яким: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів недостовірних відомостей про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку як особи, визнаної непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтка посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивачка вважає, що її представником до ІНФОРМАЦІЯ_4 неодноразово направлялись заяви, зокрема із доданою нотаріально завіреною копією свідоцтва про хворобу №47, виданого госпітальною військово-лікарською комісією ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області», яке затверджене постановою штатної військово-лікарської комісії за протоколом №8 від 24.03.2016 р. Вказаним свідоцтвом підтверджується встановлення щодо ОСОБА_1 висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку у 2016 році. Крім того, позивачкою надано завірену копію військового квитка, в якому містяться відповідні відмітки про виключення її з військового обліку за станом здоров`я. Таким чином, у відповідача були наявні всі належні та достатні документи, які підтверджують виключення ОСОБА_1 із військового обліку та які повинні бути враховані при внесенні та актуалізації відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , стало відомо про те, що вона перебуває в розшуку ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ). Зазначену інформацію було доведено до відома ОСОБА_1 дільничним Харківського районного управління поліції 1 ГУНП в Харківській області засобами телефонного зв`язку.
23.12.2025 р. на адреси ІНФОРМАЦІЯ_6 (в подальшому - ІНФОРМАЦІЯ_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_8 (в подальшому - ІНФОРМАЦІЯ_9 ), Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України направлено заяви в інтересах ОСОБА_1 про вжиття заходів щодо усунення недостовірних даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом внесення відомостей про виключення з військового обліку останньої та скасування розшуку.
До вищевказаної заяви долучено копію військового квитка ОСОБА_1 , а також копію свідоцтва про хворобу №47 від 03.03.2016 р. на підтвердження відомостей, що позивачка виключена з військового обліку у зв`язку із непридатністю.
З відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 (вих. № 07) від 01.01.2026 р. вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у даному ТЦК та СП на військовому обліку та вказується, що «документального підтвердження, що надає підставу виключення з військового обліку, а саме висновку військово-лікарської комісії у ІНФОРМАЦІЯ_4 немає».
У відповіді ІНФОРМАЦІЯ_10 №70/ВОБ від 05.01.2026 р. зазначено, що ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку з 27.04.2025 р. за неуточнення облікових даних. Разом з тим, проінформовано, що у зв`язку із збройною агресією Росії проти України уся архівна документація була знищена у травні 2022 року.
Додатково у листі №145/ВОБ від 12.01.2026 р. посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомлено, що інформація щодо перебування на військовому обліку останньої була внесена до Реєстру 24.06.2023 р. Для актуалізації даних в Реєстрі громадянці необхідно особисто прибути з оригіналом свідоцтва про хворобу до ТЦК та СП, а також сплатити штраф.
З метою отримання належним чином завіреної копії наказу про виключення позивачки з військового обліку адвокатом Шатовою Ю.В., 13.01.2026 р. направлено адвокатський запит на адресу Національної академії Національної Гвардії України.
Згідно з витягом з наказу начальника Національної академії Національної Гвардії України № 167 від 02.08.2016 р., ОСОБА_1 звільнено з військової служби за станом здоров`я відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключено зі списків особового складу Національної Академії та всіх видів забезпечення.
У відповідь на адвокатський запит від 16.01.2026 р., ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області» направило засвідчену належним чином копію свідоцтва про хворобу №47 від 03.03.2016 р.
30.01.2026 р. на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 представником позивачки направлено повторну заяву із проханням вжити невідкладних заходів щодо усунення помилки у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, шляхом внесення даних про визнання ОСОБА_1 непридатною до військової служби та виключення останньої з військового обліку. До даної заяви долучені засвідчені належним чином копії військового квитка та свідоцтва про хворобу.
09.02.2026 р. ІНФОРМАЦІЯ_7 повторно повідомив про відсутність у нього документального підтвердження підстав для виключення з військового обліку ОСОБА_1 та рекомендував останній особисто прибути до ТЦК та СП із висновком військово-лікарської комісії.
Не погодившись з протиправними діями ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності протиправних дії по відношенню до позивача з боку ІНФОРМАЦІЯ_4 у спірних правовідносинах.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 р. (в подальшому - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Статтею 37 Закону № 2232-ХІІ визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII (в редакції станом на дату видання свідоцтва про хворобу №47 від 03.03.2016 р.), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Зазначена підстава виключення з військового обліку також міститься і в чинній редакції ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями визначає Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (в подальшому - Положення №402).
Відповідно до пункту 1.1 глави 1 Розділу 1 Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 1.2 глави 1 Розділу ІІ Положення №402 передбачено, що постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Судовим розглядом встановлено, що 03.03.2016 р. Госпітальною військово-лікарською комісією ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області» позивачку було визнана непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статтей 75 «а», 64 «г» графи ІІ Розкладу хвороб, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 47 від 03.03.2016 р.
З витягу з наказу начальника Національної академії Національної гвардії України (по строковій частині) від 02.08.2016 р. № 167 виключено зі списку особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення старшого солдата ОСОБА_1 , телефоніста групи телефонного зв`язку вузла зв`язку, звільнену відповідно до підпункту «Б» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом начальника Національної академії від 29.07.2016 р. № 31 о/с у відставку Збройних Сил України за станом здоров`я, з правом носіння військової форми одягу. На військовий облік направити до ІНФОРМАЦІЯ_11 . Виключити зі списків особового складу Національної академії 02.08.2016 р.
Зі змісту військового квитка серії НОМЕР_1 від 30.05.1986 р. вбачається, що 03.03.2016 р. ВЛК ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області» визнана позивачку непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку.
Отже, позивачка, будучи визнаною непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, має правомірні очікування стосовно того, що відносно неї посадові особи відповідача будуть діяти відповідно до вимог законодавства та належним чином виконувати покладені на них обов`язки щодо виключення особи з військового обліку.
Між тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачка повторно 30.01.2026 р. звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , Міністерства оборони України з заявою, в якій просила вжити невідкладних заходів щодо усунення помилки в Єдиному державному реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, шляхом внесення даних про визнання ОСОБА_1 непридатною до військової служби та виключення її з військового обліку. До заяви додано нотаріально завірені копії військового квітка, свідоцтва про хворобу та інші документи. Однак, відповідач не надав належної оцінки поданих позивачкою завірених належним чином документів, а саме: копії військового квитка та свідоцтва про хворобу, та у відповіді на заяву та зазначив, що немає документального підтвердження, що надає підставу для виключення з військового обліку, в розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_7 не розглянуто вищезазначену заяву позивачки належним чином та не надана оцінки поданих разом з заявою документів, які підтверджують непридатність позивачки до військової служби, у зв`язку з чим відповідачем протиправно внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів недостовірні відомості про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку.
Стосовно позовної вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивачки з військового обліку як особи, визнаної непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ визначено, що персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2017 р. №1951-VIII (в подальшому - Закон №1951-VIII), Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Частиною 1 статті 2 Закону №1951-VIII визначено, що основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.
Згідно з ч.ч. 8, 9 ст. 5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Права та обов`язки призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені статтею 9 Закону №1951-VIII, до яких віднесено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На виконання ч. 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. №1487 затверджено Порядок організації ведення військового обліку військовозобов`язаних, призовників та резервістів (в подальшому - Порядок №1487).
Відповідно до п. 6 Порядку №1487, головною вимогою до системи військового обліку є постійне забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників і військовозобов`язаних.
Згідно із п. 20 Порядку №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів".
Відповідно до п. 79 Порядку №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку; організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку.
Судовим розглядом встановлено, що згідно висновку Госпітальної військово-лікарської комісії ДУ "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" від 03.03.2016 р., ОСОБА_1 непридатна до військової служби із виключенням з військового обліку на підставі статей 75 «а», 64 «г» графи ІІ Розкладу хвороб (Наказ Міністерство оборони України від 14.08.2008 р. №402).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки 03.03.2016 р. позивачка визнана Госпітальною військово-лікарською комісією ДУ "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, про що проставлена відмітка у військовому квітку серії НОМЕР_1 від 30.05.1986 р., яка підтверджує фактичне проходження позивачкою військово-лікарської комісії, зазначені відомості підлягали обов`язковому внесенню до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Крім того, відповідачем не спростовано, що ОСОБА_1 03.03.2016 р. проходила медичний огляд ВЛК, визнана непридатною та, що відповідно до висновку ГВЛК внесено відповідні дані до військового квітка серії НОМЕР_1 від 30.05.1986, які позивачка подавала разом з заявою від 30.01.2026 р.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5 встановлено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
За наслідками аналізу вказаних положень, можна дійти висновку, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, за загальним правилом, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Водночас, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відповідачем не приймалось будь-яке рішення щодо розгляду заяви позивачки від 30.01.2026 р., а тому належним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву позивачки від 30.01.2026 р., з урахуванням висновків суду.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 р. скасувати, ухвалити постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів недостовірних відомостей про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2026 р., з урахуванням висновків суду; в іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Судовим розглядом встановлено, що при поданні адміністративного позову позивачкою сплачений судовий збір в розмірі 2129,92 грн., та за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 3194,88 грн.
Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено частково, судові витрати за подання адміністративного позову в розмірі 1064,96 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 1597,44 грн., а всього 2662,40 грн. підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 по справі № 520/3433/26 скасувати.
Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів недостовірних відомостей про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2026 р., з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 1597 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто сім) гривень 44 копійки, а всього 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін