ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 р. Справа № 440/15809/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 року (ухвалене суддею Шевяков І.С.) в справі № 440/15809/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 163950035826 від 17.10.2025 р. про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 10.10.2025 р. пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 р. №213-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 р. № 1-р/2020 у справі № 1-5'2018 (746/15): рішення Верховного Суду від 21.04.2021 р. у зразковій справі № 360/3611/20; із зарахуванням страхового стажу - періоду навчання з 01.09.1989 р. по 26.06.1992 р.; періоду перебування у статусі безробітної з 26.02.1998 р. по 20.04.1998 р. та з 03.07.1998 р. по 05.11.1998 р.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 р. задоволено адміністративний позов, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 17.10.2025 р. №163950035826; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, з 10.10.2025 р., здійснивши зарахування до страхового стажу періодів: з 01.09.1989 р. по 26.06.1992 р., з 26.02.1998 р. по 20.04.1998 р., з 03.07.1998 р. по 05.11.1998 р.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач вважає, що прийняте рішення № 1639500035826 від 17.10.2025 р. про відмову у призначенні пенсії за віком визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є правомірним та не підлягає скачування, оскільки у позивачки недосягнення пенсійного віку 55 років.
Позивачка подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Судовим розглядом встановлено, що 10.10.2025 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зі заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку №2.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.10.2025 р. №163950035826 відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком за Списком №2 згідно її заяви від 10.10.2025 р. у зв`язку з недосягненням нею віку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та недостатністю стажу. Станом на дату звернення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку №2 позивачка досягла віку 51 рік, а враховуючи п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону 1058-IV необхідний вік для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 2 становить 55 років. Також до стажу не зараховано періоди навчання, оскільки у дипломі відсутній підпис заступника директора установи, та безробіття, оскільки в трудовій книжці не вказано, яка установа внесла відповідний запис. У рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж, визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Список №2), становить 30 років 10 місяців 11 днів. Пільговий стаж становить 14 років 11 місяців 14 днів. Необхідний пільговий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", становить 10 років. Станом на дату звернення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку №2 ОСОБА_1 досягла віку 51 рік, необхідний вік для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку №2 становить 55 років. Дата, з якої матиме право на пенсійну виплату - 02.03.2029 р..
Позивачка, вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 163950035826 від 17.10.2025 р. таким, що порушує її конституційне право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах, звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності права у позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальними законами, які визначають принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (в подальшому - Закон № 1058-IV) та Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII (в подальшому - Закон № 1788-XII).
Відповідно до ст. 8 Закону № 1058-IV, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Згідно з п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції до прийняття Закону від 02.03.2015 р. № 213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, зокрема з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Аналогічні положення містить Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (в подальшому - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
В даній справі відповідач відмовив в призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах з єдиної підстави - недосягнення заявницею 55-річного віку, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Отже, правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Закону № 213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 р. № 1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. № 213-VIII".
Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно із п. 3 резолютивної частини названого судового акту застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;
Працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.
Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю".
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 23.01.2020 р. в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 р. № 213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII.
Відносно позивачки правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. № 213-VIII та 55 років за п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII.
Враховуючи ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі "Щокін проти України" та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі "Серков проти України", суд апеляційної інстанції вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку є чинними одночасно два закони, які відносно позивачки містять різні правила призначення пенсії за Списком № 2 стосовно параметру вікового цензу. Відповідачем не досліджувалося право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" із врахуванням прийнятого Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 р. № 1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII", у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 17.10.2025 р. №163950035826.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 р. у зразковій справі № 360/3611/20.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції що у даній справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Стосовно позовних вимог щодо протиправної відмови у зарахуванні спірного страхового стажу: періоду навчання з 01.09.1989 р. по 26.06.1992 р., періоду перебування в статусі безробітньої з 26.02.1998 р. по 20.04.1998 р.; з 03.07.1998 р. по 05.11.1998 р. суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
В оскаржуваному рішенні частина страхового стажу, що підлягає врахуванню за період навчання з 01.09.1989 р. по 26.06.1992 р., не була врахована відповідачем на підставі твердження про те, що диплом за результатами відповідного навчання не містить підпису заступника директора.
Судовим розглядом встановлено, що згідно копію диплома про проходження навчання у Кременчуцькому середньому профтехучилищі серії НОМЕР_1 вбачається, що диплом містить підпис голови кваліфікаційної комісії, підпис директора училища, відтиск печатки, диплом заповнений у відповідності до існуючих нормативно-правових актів. Графа підпису заступника директора не заповнена, однак суд апеляційної інстанції зазначає, що графа підпису заступника директора не є обов`язковою для визнання диплому дійсним, чинним за умови наявності підпису директора училища та голови кваліфікаційної комісії.
Крім того, відповідачем не надано ані доказів, ані аргументів щодо того, що зазначений диплом є підробним, визнаний недійсним або у інший спосіб позбавлений юридичної сили.
Інша неврахована частина стажу: період перебування в статусі безробітного з 26.02.1998 р. по 20.04.1998 р., а також з 03.07.1998 р. по 05.11.1998 р. - не була врахована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у зв`язку з тим, що у відповідних записах трудової книжки відсутнє зазначення установи, посадова особа якої внесла відповідні записи про цей стаж. Однак суд апеляційної інстанції не приймає даний аргумент відповідача, оскільки зі змісту копії трудової книжки позивачки серії НОМЕР_2 вбачається наявність відбитку печатки установи та підпис директора установи.
Суд апеляційної інстанції вважає, що вказаних реквізитів достатньо для ідентифікації установи, посадова особа якої внесла відповідні записи. Крім того, територіальний орган Пенсійного фонду України висунув до запису трудової книжки вимогу, яка не гарантується на жодному нормативно-правовому акті. Існуючи у відповідні часові періоди, правила заповнення трудових книжок не передбачали окремого запису для назви установи посадової особи, яка вчиняє відповідний запис.
Натомість усі записи трудових книжок посвідчені печатками підприємств та установ, посадові особи яких вносили відповідні записи. Записи про періоди перебування у статусі безробітної, що є спірними, містять підпис посадових осіб зі зазначенням посад та прізвищ, номери наказів та дати наказів, відтиски печатки Державної служби зайнятості.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що пенсійним органом протиправно виключено спірні періоди зі стажу позивачки оскаржуваним рішенням, тому суд першої інстанції правильно зобов`язав відповідача поновити порушене право, прийнявши рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії зі зарахуванням спірних періодів до стажу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.10.2025 р. №163950035826. прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, у зв`язку з чим є не обґрунтованим та підлягає скасуванню.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним спосіб захисту порушеного права позивачки є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, з 10.10.2025 р., здійснивши зарахування до страхового стажу періодів: з 01.09.1989 р. по 26.06.1992 р., з 26.02.1998 р. по 20.04.1998 р., з 03.07.1998 р. по 05.11.1998 р.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 по справі № 440/15809/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін