Справа № 297/1449/21
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2026 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого ІЛЬТЬО І. І.,
при секретарі судового засіданні Гарані О.А.,
розглянувши подання начальника Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності яке не зареєстроване у встановленому законом порядку,
В С Т А Н О В И В:
До Берегівського районного суду Закарпатської області надійшло подання начальника Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, посилаючись на те, що на виконанні Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 73467054, з примусового виконання виконавчого листа № 297/1449/21, виданого 06 квітня 2023 року Закарпатським апеляційним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інтеркеш Україна» заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 521,00 грн та судового збору в сумі 938,07 грн. Незважаючи на відкриття виконавчого провадження та вжиття державним виконавцем передбачених законом заходів примусового виконання, рішення суду боржником у добровільному порядку не виконано, заборгованість не погашена.
З метою встановлення майнового стану боржника державним виконавцем направлено відповідні запити до компетентних органів та здійснено перевірку відомостей державних реєстрів. За результатами проведених перевірок встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про зареєстроване за боржником нерухоме майно відсутні. Згідно з відповіддю уповноваженого органу боржник не перебуває у трудових відносинах та не отримує пенсію, а відповідно до інформації сервісного центру МВС транспортні засоби за нею не зареєстровані.
Разом із тим, відповідно до інформації Державного земельного кадастру встановлено, що за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0174, площею 1,15 га, яка розташована на території Яношівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, урочище «Сурокаш», із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому відомості про державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.
Державним виконавцем також зазначено, що 03 червня 2026 року боржнику було направлено виклик державного виконавця, який підтверджується відповідними поштовими документами, однак вимоги виконавця залишилися невиконаними. Станом на 24 липня 2026 року рішення суду боржником не виконано, що унеможливлює завершення виконавчого провадження та порушує право стягувача на своєчасне й повне виконання судового рішення.
Посилаючись на положення статті 18, пункту 2 частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частини десятої статті 440 ЦПК України, державний виконавець зазначає, що у випадку, коли право власності боржника на нерухоме майно не зареєстровано у встановленому законом порядку, питання про звернення стягнення на таке майно вирішується судом за поданням державного виконавця. Оскільки земельна ділянка фактично належить боржнику, однак право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а інших активів, за рахунок яких можливо виконати рішення суду, не виявлено, державний виконавець просить суд вирішити питання про звернення стягнення на зазначену земельну ділянку з метою її подальшої реалізації у встановленому законом порядку та забезпечення реального виконання судового рішення.
В судове засідання державний виконавець Берегівського відділу ДВС не з`явився, однак, відповідно матеріалів подання, просив розглянути справу без його участі.
Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, була повідомлена про місце, дату та час судового засідання.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.
Дослідивши матеріали подання та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що подання підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 73467054, відкрите на підставі виконавчого листа № 297/1449/21, виданого 06 квітня 2023 року Закарпатським апеляційним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інтеркеш Україна» заборгованості за кредитним договором у сумі 10 521,00 грн та судового збору у сумі 938,07 грн. На момент звернення державного виконавця до суду зазначене судове рішення боржником не виконано, заборгованість не погашена, що свідчить про необхідність застосування усіх передбачених законом заходів примусового виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення, що також передбачено статтею 18 ЦПК України. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права особи на справедливий суд та завершальною стадією судового захисту порушеного права.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на суд було б ілюзорним, якби остаточне та обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним. Саме тому виконання судового рішення має розглядатися як складова права на справедливий судовий розгляд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати всіх передбачених законом заходів щодо примусового виконання судових рішень, діяти ефективно, своєчасно, неупереджено та в повному обсязі, використовуючи надані йому законом повноваження для забезпечення реального виконання судового рішення.
З матеріалів подання вбачається, що державним виконавцем здійснено комплекс виконавчих дій, спрямованих на встановлення майнового стану боржника. Зокрема, направлено запити до компетентних органів, отримано відомості з державних реєстрів, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт коштів боржника, постанову про стягнення виконавчого збору, визначення мінімальних витрат виконавчого провадження, а також здійснено опис та арешт майна боржника. Крім того, боржника викликали до державного виконавця для виконання вимог виконавчого документа, однак остання рішення суду не виконала, а заборгованість не погасила.
Як встановлено з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відомості про зареєстроване право власності боржника на нерухоме майно відсутні. Одночасно за результатами перевірки відомостей Державного земельного кадастру встановлено, що за ОСОБА_1 обліковується земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0174, площею 1,15 га, розташована на території Яношівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, урочище «Сурокаш», із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При цьому інформація про державну реєстрацію права власності на зазначену земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав відсутня.
Також матеріалами подання підтверджується, що інших активів, за рахунок яких можливо виконати рішення суду, державним виконавцем не встановлено. Відповідно до отриманих відповідей компетентних органів боржник не перебуває у трудових відносинах, пенсію не отримує, транспортні засоби за ним не зареєстровані, а відомості про інше зареєстроване нерухоме майно відсутні. Отже, звернення стягнення саме на вказану земельну ділянку є єдиним ефективним способом забезпечення виконання судового рішення та відновлення порушених прав стягувача.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», якщо право власності боржника на нерухоме майно не зареєстроване у встановленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання щодо звернення стягнення на таке майно.
Згідно з частиною десятою статті 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень вирішується судом за поданням державного або приватного виконавця.
З аналізу наведених норм права вбачається, що законодавець передбачив спеціальний судовий механізм, спрямований на усунення перешкод у виконанні судового рішення у випадках, коли належне боржнику нерухоме майно фактично існує, однак право власності на нього не зареєстроване у встановленому законом порядку. Метою такого судового контролю є забезпечення балансу між гарантіями захисту права власності боржника та необхідністю забезпечення обов`язковості виконання судових рішень.
Оцінюючи надані державним виконавцем докази відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що вони є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності достатніми для висновку про належність боржнику зазначеної земельної ділянки, відсутність державної реєстрації права власності на неї та неможливість виконання судового рішення за рахунок іншого майна боржника.
Будь-яких доказів виконання рішення суду, погашення заборгованості, втрати боржником права на спірну земельну ділянку чи інших обставин, які б виключали можливість звернення стягнення на зазначене майно, матеріали справи не містять, а судом таких обставин під час розгляду подання не встановлено.
З огляду на викладене, враховуючи, що державним виконавцем вичерпано передбачені законом заходи щодо встановлення майнового стану боржника, підтверджено належність останньому земельної ділянки, право власності на яку не зареєстровано, а також відсутність іншого майна, за рахунок якого можливо забезпечити виконання судового рішення, суд приходить до переконання, що подання державного виконавця є законним, обґрунтованим, відповідає вимогам статті 440 ЦПК України та підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 18, 48, 50 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 258-261, 353, 354, 440 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Подання начальника Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності яке не зареєстроване у встановленому законом порядку - задовольнити.
Звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , а сааме на земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0174, площею 1,15 га, розташовану на території Яношівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, урочище «Сурокаш», цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку не зареєстровано у встановленому законом порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Іван ІЛЬТЬО