ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6489/26 Справа № 204/13859/25 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 квітня 2026 року за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 26 лютого 2018 року ОСОБА_1 уклав з АТ «Ідея Банк» кредитний договір №Z75.00505.003696037.
17 листопада 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №17112023 відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №Z75.00505.003696037 від 26 лютого 2018 року перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z75.00505.003696037 від 26.02.2018 року в сумі 72 614,56 грн.
ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалось жодних нарахувань за договором та штрафних санкцій, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювались. На момент подання позовної заяви зобов`язання з приводу повернення кредитних коштів за Кредитним договором Відповідачем не виконано.
Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №Z75.00505.003696037 від 26 лютого 2018 року в розмірі 72 614,56 грн. з яких: заборгованість за основним боргом - 57 174,81 грн.; заборгованість за відсотками - 1 627,93 грн.; заборгованість за комісіями - 13 811,82 грн. Вирішити питання стосовно судових витрат.
Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 квітня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №Z75.00505.003696037 від 26 лютого 2018 року в розмірі 33 175 грн. 16 коп. з яких: заборгованість за основним боргом - 31 547 грн. 23 коп.; заборгованість за відсотками - 1 627 грн. 93 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1 383 грн. 39 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішеннями суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині задоволених вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлено, що 26.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Ідея Банк» та заповнив заяву-анкету в якій вказав свої анкетні дані, а також те, що бажає отримати кредит в розмірі 74 998 грн. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що така заява підписана ним власноруч і вся, вказана в ній, інформація є правдивою.
26.02.2018 року ОСОБА_1 підписанням заяви №Z75.00505.003696037 виявив бажання акцептувати публічну оферту ПАТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису та відтиску печатки банку (а.с.8).
Того ж дня, 26.02.2018 року ОСОБА_1 надав ПАТ «Ідея Банк» свою згоду на обробну своїх персональних даних у зв`язку із чим власноруч підписав згоду-повідомлення фізичної особи - клієнта Банку (а.с.9). Також ОСОБА_1 надав ПАТ «Ідея Банк» свою згоду на доступ до його кредитної історії, збір, зберігання, використання та поширення через Бюро кредитних історій інформації про себе (а.с.18).
До укладення договору про споживчий кредит ОСОБА_1 було ознайомлено із суттєвими умовами кредитування із яким останній беззаперечно погодився про що свідчить власноручний підпис останнього у паспорті споживчого кредиту (а.с.9-10). Так, сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума - 74 988 грн.; строк - 48 місяців; мета отримання кредиту - поточні потреби; спосіб отримання кредиту - безготівковим шляхом; процентна ставка, відсотків річних - 9,99%; тип процентної ставки - змінюваний; плата за обслуговування кредитної заборгованості - 2,98% щомісячно від початкової суми кредиту; загальні витрати за кредитом - 131 090,65; орієнтовна загальна вартість кредиту - 195 744.10; реальна річна % ставка, відсотків річних - 94,53849793%; послуги страховика - так; пеня - за кожен день прострочки на прострочену суму в розмірі 0,15% в період оплати від 1 до 60 календарних днів та 0,65% в період прострочення оплати з 61 календарного дня; штрафи - 500 грн. за кожен випадок неподання споживачем до кредитодавця оригіналів та/або копій документів про доходи. Своїм власноручним підписом ОСОБА_1 підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. У якості додатку до паспорту споживчого кредиту сторонами було погоджено графік щомісячних платежів за кредитним договором (а.с.11).
26.02.2018 року між ПАТ «Ідея Банк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №Z75.00505.003696037, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 74 998 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язався одержати кредит і повернути його з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору (а.с.4-7).
Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 48 місяців (пункт 1.2. кредитного договору).
Згідно із пунктами 1.3., 1.4. кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує річну, змінювану проценту ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки збільшена на 0,49% (маржу банку). Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,5%, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 9,99%.
Відповідно до пункту 1.10. кредитного договору за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Пунктом 2.1. кредитного договору визначено, що позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 48 щомісячних внесках включно до 2 дня/числа кожного місяця згідно Графіку щомісячних платежів.
У п.6 договору сторони узгодили графік щомісячних платежів за кредитним договором.
З матеріалів справи також вбачається, що 26.02.2018 року ОСОБА_1 приєднався до договору добровільного страхування життя №ПБ130800 від 23.05.2014 року у зв`язку із чим власноруч підписав заяву №Z75.00505.003696037 (а.с.15).
Копіями ордерів-розпоряджень № 1 про видачу кредиту та про сплату страхового платежу підтверджуються розпорядження відповідача щодо отримання кредиту в сумі 64 653,45 грн. шляхом перерахування цих грошових коштів на її рахунок та сплати страхового платежу в розмірі 10 344,55 грн. (а.с.14).
Із виписки по рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором №Z75.00505.003696037 від 26.02.2018 року вбачається, що позичальник отримав кредитні кошти та частково сплачував заборгованість (а.с.19-21).
Згідно довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z75.00505.003696037 від 26.02.2018 року складеною АТ «Ідея Банк» станом на 17.11.2023 року складає 72 614, 56 грн. з яких: заборгованість за основним боргом - 57 174,81 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 1 627,936 грн. - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 13 811,82 грн. (а.с.22).
17 листопада 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» укладений договір факторингу №17112023 року за умовами якого АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених цим договором.
Копією платіжної інструкції № 20494 від 20.11.2023 року підтверджується сплата ТОВ «ФК ЄАПБ» на рахунок АТ «Ідея Банк» грошових коштів згідно з договором факторингу №17112023 від 17.11.2023 року .
З копії Витягу з Реєстру боржників №1 до договору факторингу № 17112023 від 17.11.2023 року слідує, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги, зокрема, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №Z75.00505.003696037 в сумі 72 614,56 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту - 57 174,81 грн.; заборгованість за відсотками - 1 627,93 грн.; заборгованість за комісіями - 13 811,82 грн (а.с.26).
Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не виконано належним чином грошових зобов`язань, передбачених умовами кредитного договору, та він має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором№Z75.00505.003696037 від 26.02.2018 року в розмірі 33175 грн 16 коп., з яких: 31547,23 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 1627,93грн - заборгованість за відсотками.
Щодо вказаної позивачем заборгованості за комісіями відповідача , як позичальника згідно з умовами кредитного договору, суд першої інстанції зазначив, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості не є банківською послугою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», за яку відповідач може отримувати будь-яку плату чи винагороду. Також судом взято до уваги, що у кредитному договорі, який укладений між сторонами, не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, місцевий суд виходив з того, що положення кредитного договору №Z75.00505.003696037 від 26.02.2018 року щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій.
Однак з таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не може погодитися з огляду на таке.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Частиною першою статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з статтею 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
На обґрунтування позовних вимог позивач долучив до позовної заяви:
-довідку розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором;
- виписку з рахунку, який належить ОСОБА_1 .
Як видно з вказаної виписки по рахунку відповідачем проводились розрахунки через термінали, та інші, а також поповнення карткового рахунку, які були зараховані банком на погашення кредиту та процентів.
Водночас, в наданому позивачем розрахунку заборгованості за договором зазначено лише загальний розмір заборгованості за основним боргом - 57174,81 грн, а також за нарахованими та несплаченими відсотками - 1627,93 грн (а.с.14).
З розрахунку взагалі не вбачається, в якому розмірі, на яку суму отриманого та неповернутого кредиту щомісячно нараховувались проценти, а також за який період позивач вважає необхідним стягнути проценти.
З наданого розрахунку неможливо встановити, чи є неповернута частина кредиту складовою інших нарахованих сум, які входять до позовних вимог.
Отже, апеляційний суд виходить з того, що обґрунтування наявності обставин, які є підставами позову, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.
Так, за змістом статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.
У справах про стягнення кредитних коштів, на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.
Оскільки позивач, як зазначено вище, доказів обґрунтованого нарахування ОСОБА_1 кредитної заборгованості за основним боргом та процентами не надав, не зазначив в позовних вимогах період нарахування процентів, та відсоткової ставки, на підставі якої були здійсненні нарахування відсотків, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини справи, не надав оцінки доказам, рішення суду підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В зв`язку тим, що вимоги апеляційної скарги задоволені, з позивача на користь відповідача належить стягнути сплачений останнім судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2075,08 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2075,08грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 29 липня 2026 року.
Головуючий
Судді