ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6179/26 Справа № 202/13348/24 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді - Пищиди М.М.,
суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих грошових коштів та стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих грошових коштів та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 01.10.2021 року ОСОБА_2 отримала від неї грошові кошти у розмірі 200 доларів США за послугу підключення до мережі електропостачання та забезпечення електроенергією ділянки № НОМЕР_1 , яка перебуває у її власності в Садівничому товаристві «Золотий Пармен». На підтвердження отримання коштів, відповідачка надала розписку зазначив про строки «пока висит кабель». Послуги підключення до електромережі їй надані не були у зв`язку з чим, вона звернулась до відповідачки з метою повернення коштів. Однак, дана вимога була проігнорована відповідачкою. З урахуванням курсу долару на день звернення до суду з позовом, розмір безпідставно набутих відповідачкою коштів в еквіваленті становить 8 279 грн. 08 коп. Позивачка вважає, що в результаті отримання відповідачкою безпідставно набутих коштів їй було завдано моральних та фізичних страждань, у зв`язку з чим погіршився її зір і вона була вимушена звернутись до лікаря - офтальмолога. Завдану моральну шкоду оцінює в 20 000 грн.
Враховуючи вищевикладене позивачка просила суд:
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 200 доларів США, 3% річних - 769,72 грн та індекс інфляції у розмірі 3718,50 грн;
стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000,00грн;
вирішити питання судових витрат.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих грошових коштів та стягнення моральної шкоди - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене скаржниця просить суд рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що сторони є членами Садівничого товариства «Золотий Пармен».
ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 , фактично проживає : АДРЕСА_2 . Даний факт підтверджений сторонами.
Згідно протоколу засідання правління № 3-21, СТ «Золотий Пармен» від 09.10.2021 року було вирішено припинити сезонне, цілодобове постачання електроенергії на ділянки садівничого товариства з 01.01.2021 року по 11.03.2022 року, за виключенням субот та неділь з 11.00 до 13.00, а також тих ділянок які підключені до цілодобової подачі електроенергії в «зимовий» період (з 01.11.2021 - 31.03.2022). (а.с. 177)
ОСОБА_2 є членом СТ «Золотий Пармен» з вересня 2006 року (а.с. 65), приєднана до електромережі СТ з 03.11.2010 року, виконала за власний рахунок технологічне приєднання до електромережі та отримала у власність ділянку ЛЕМ, що приєднується. (а.с. 64).
01.10.2021 року ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 розписку в тому, що вона надала в користування особистий кабель електричної енергії ОСОБА_1 власниці ділянки № НОМЕР_1 . ОСОБА_1 сплатила внесок за кабель в розмірі 200 доларів США. Дана розписка дійсна поки висить кабель, або з якихось причин буде потреба у його заміні, розписка припиняє свою дію.
28.02.2024 року позивачка звернулася до відповідачки з письмовою вимогою про повернення безпідставно набутих коштів (т.1 а.с. 10).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України відсутні, оскільки між сторонами склалися договірні правовідносини.
Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.
Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 205/3330/14-ц.
З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2021 року ОСОБА_2 надала ОСОБА_1 розписку в тому, що вона надала в користування особистий кабель електричної енергії ОСОБА_1 власниці ділянки № НОМЕР_1 . ОСОБА_1 сплатила внесок за кабель в розмірі 200 доларів США. Дана розписка дійсна поки висить кабель, або з якихось причин буде потреба у його заміні, розписка припиняє свою дію, зміст даної розписки свідчить про наявність між ними ділових стосунків.
Передавши кошти у визначеній сумі ОСОБА_1 свідомо та добровільно віддала кошти ОСОБА_2 за відсутності доказів договірних умов щодо їх подальшого повернення або недобросовісності останньої.
При цьому, протягом тривалого часу з моменту здійснення передачі вищевказаних коштів, а саме, понад два роки, позивачка не зверталася до відповідачки з вимогою щодо повернення їй коштів в загальній сумі 200 доларів США, які, як вона вважає, набуті відповідачкою без належної правової підстави.
Вищезазначені обставини свідчать про наявність волевиявлення позивачки на передачі цих коштів відповідачці, оскільки позивачка вільно погодилася на настання невигідних для себе наслідків, що виключає можливість стягнення грошових коштів як безпідставно набутих відповідачем на підставі ст. 1212 ЦК України.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18.
З огляду на викладене апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові і відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову.
У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у позивача іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь позивача.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.
Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 29 липня 2026 року.
Судді