ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7266/26 Справа № 180/166/26 Суддя у 1-й інстанції - Нанічкіна Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Пищиди М.М.,
суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання,-
В С Т А Н О В И В :
У січні 2026 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що в період шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_3 , який проживає з нею. У липні 2018 року вони з відповідачем розлучилися. Відповідно до судового наказу № 180/190/18 відповідач сплачував аліменти на сина у розмірі частини всіх видів заробітку щомісячно, до його повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_2 дитині виповнилося 18 років, стягнення аліментів припинилося. Добровільно відповідач надавати аліменти не має наміру. Їхній син продовжує навчання у ВСП «Запорізький електротехнічний фаховий коледж Національного університету «Запорізька політехніка» з 01 вересня 2023 року, на денній формі навчання, термін закінчення - 30 червня 2027 року. Дитина потребує матеріальної допомоги, їй одній важко забезпечувати навчання дитини, оскільки, хоч вона і працює, але забезпечувати повинні обоє батьків. Син навчається на денній формі навчання і тому не має можливості сам заробляти і забезпечувати себе до закінчення навчання. Відповідач може надавати матеріальну допомогу, оскільки неофіційно працює, отримує пенсію, тому має дохід. Аліменти відповідач нікому не платить, хронічними і тяжкими хворобами не хворіє, на утриманні у нього немає нікого, тому він має змогу надавати матеріальну допомогу на утримання дитини до 23 років на період навчання.
Враховуючи вищевикладене позивачка просила суд:
стягнути аліменти з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти в розмірі частини всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи від дня подачі заяви і до закінчення дитиною навчання, але не більше ніж до 23 років. Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Враховуючи вищевикладене скаржниця просить суд рішення суду скасувати та ухвали нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є батьком, а ОСОБА_4 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
22 січня 2022 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».
За відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 15 січня 2026 року, наданих виконавчим комітетом Марганецької міської ради, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно довідки Відокремленого структурного підрозділу «Запорізький електротехнічний фаховий коледж Національного університету «Запорізька політехніка» від 14 січня 2026 року №3/26.1, ОСОБА_3 навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Запорізький електротехнічний фаховий коледж Національного університету «Запорізька політехніка» за денною формою здобуття освіти, на третьому курсі в групі МЕТ 23 1/9, термін навчання з 01 вересня 2023 року до 30 червня 2027 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не доведено наявності передбачених законом підстав для стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, зокрема її потреби у додатковій матеріальній допомозі та можливості відповідача таку допомогу надавати. При цьому суд урахував матеріальний стан відповідача, стан його здоров`я та відсутність належних доказів недостатності фінансового забезпечення позивачкою сина.
Суд апеляційної інстанції не може в повній мірі погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених ст.ст. 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.
Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (ст. 198 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
У зазначеній нормі права законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Частиною 2 ст. 199 СК України встановлено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Так, обов`язок батьків утримувати повнолітню дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.
Згідно з ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ст. 201 СК України до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми ст.ст. 187, 189-192, 194-197 цього Кодексу.
Виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи дочці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх син (дочка).
Статтею 200 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Тобто на відміну від аліментів на неповнолітню дитину, при стягненні аліментів на дитину, яка досягла повноліття, необхідно враховувати, чи має батько можливість надання такого утримання та чи повнолітні дочка, син, що продовжують навчання, у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після досягнення повноліття продовжив навчання. Так, відповідно до довідки Відокремленого структурного підрозділу «Запорізький електротехнічний фаховий коледж Національного університету «Запорізька політехніка» від 14 січня 2026 року №3/26.1, ОСОБА_3 навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Запорізький електротехнічний фаховий коледж Національного університету «Запорізька політехніка» за денною формою здобуття освіти на третьому курсі в групі МЕТ 23 1/9, термін навчання з 01 вересня 2023 року до 30 червня 2027 року
За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що повнолітній син сторін продовжує навчання, є обґрунтованими.
Разом з тим сам по собі факт продовження навчання не є безумовною підставою для стягнення аліментів у заявленому позивачкою розмірі, оскільки для вирішення спору підлягають встановленню також потреба повнолітнього сина у матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням та можливість відповідача таку допомогу надавати.
З матеріалів справи вбачається, що повнолітній син сторін навчається за денною формою, а відомостей про наявність у нього самостійного стабільного доходу, достатнього для самозабезпечення, матеріали справи не містять. Самі лише посилання відповідача на безоплатність навчання не доводять відсутності потреби у матеріальній допомозі особі, яка навчається.
Оцінюючи можливість відповідача надавати матеріальну допомогу, апеляційний суд бере до уваги, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю I групи, потребує постійного підтримуючого лікування, а його підтвердженим доходом є пенсія по інвалідності, сума якої, зокрема, за період з вересня 2025 року по лютий 2026 року становила 29557,26 грн. Окрім того, відповідачем у власних поясненнях зазначено, що він є працевлаштованим. Отже, наявні у справі докази не дають підстав для висновку про повну відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину. Разом з тим стан здоров`я відповідача, характер і розмір його доходу підлягають урахуванню при визначенні розміру аліментів.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 182 СК України суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, які перевищують офіційно задекларовані доходи, якщо платником не доведено джерело походження коштів для їх здійснення.
За таких обставин апеляційний суд не погоджується як із висновком суду першої інстанції про повну відсутність підстав для задоволення позову, так і з доводами апеляційної скарги в тій частині, в якій позивачка наполягає на стягненні аліментів у розмірі частини усіх видів доходу відповідача. З урахуванням обов`язку обох батьків брати участь в утриманні повнолітнього сина, який продовжує навчання, встановлених у справі обставин щодо матеріального становища сторін, стану здоров`я відповідача, а також принципу розумності та справедливості, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що співмірним є визначення аліментів у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно.
Такий розмір аліментів забезпечує реальну участь батька в утриманні повнолітнього сина, який продовжує навчання, та водночас не покладає на відповідача надмірного тягаря з огляду на його стан здоров`я і підтверджені обставини отримання пенсії по інвалідності.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи викладене, рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року, слід скасувати та увалити нове судове рішення про часткове задоволення позову, яким слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 28 січня 2026 року і до закінчення навчання сина у закладі вищої освіти, але не довше, ніж до досягнення ним 23-річного віку. Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Щодо розподілу судового збору.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачка відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору за подачу позову до суду (що становив 968,96 грн) та за подачу апеляційної скарги (1 453,44 грн).
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 376, 382, 384 України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 28 січня 2026 року і до закінчення навчання сина у закладі вищої освіти, але не довше, ніж до досягнення ним 23-річного віку.
В решті позовних вимог - відмовити.
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Повний текст постанови складено 29 липня 2026 року.
Судді