Справа № 341/258/26
Провадження № 22-ц/4808/1270/26
Головуючий у 1 інстанції ВАСИЛЬЦОВА Г. А.
Суддя-доповідач Пнівчук
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О. В.,
суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,
розглянувши у письмовому провадженні за апеляційною скаргоюОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна, на рішення Галицького районного суду від 23 квітня 2026 року, у складі судді Васильцової Г. А., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
У лютому 2026 року позивач ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №226901676 від 23.06.2021.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.06.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №226901676 у формі електронного документа, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV465SN. Первісний кредитодавець свої зобов`язання виконав та надав боржнику у користування грошові кошти у загальному розмірі 15 500,00 грн.
У подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс», термін дії якого неодноразово продовжувався на підставі додаткових угод. Надалі, на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, право вимоги до боржника перейшло від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс», а на підставі договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС».
Станом на дату звернення до суду у відповідача виникла заборгованість у розмірі 54 972,52 грн, яка складається з: 15 499,44 грн - заборгованість по тілу кредиту, 39 473,08 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користуванням кредитом.
Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 54 972,52 грн, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Рішенням Галицького районного суду від 23 квітня 2026 року позов ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» суму заборгованості за договором кредитної лінії №226901676 від 23.06.2021 року у загальному розмірі 47 583,28 грн, з яких: 15 499,44 грн - заборгованість за тілом кредиту, 36 667,43 грн - заборгованість за відсотками.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» витрати, пов`язані з отримання професійної (правничої) допомоги в розмірі 3 500,00 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі 2 304,53 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Повний текст рішення суду складено 24 квітня 2026 року.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Зачепіло З. Я. подала апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає всім обставинам справи, оскільки прийняте на основі неповного і не об`єктивного з`ясування обставин справи та порушує норми матеріального і процесуального права.
Зазначає, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Договір факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був укладений 28.11.2018, тоді як кредитний договір був укладений 23.06.2021, тобто після відступлення прав вимоги, що вказує на безпідставність доводів позивача. На час укладення договору факторингу від 28.11.2018 не були погоджені його істотні умови в частині обсягу вимог, що перейшли до нового кредитора, договором не могли бути охоплені зобов`язання відповідачки, які виникли після укладення цього договору. Продовження строку дії договору факторингу додатковими угодами, як і подальше формування реєстрів прав вимоги щодо конкретного боржника, саме по собі не підтверджує набуття позивачем права вимоги до відповідачки, оскільки до укладення кредитного договору 23.06.2021, таке право вимоги не існувало ані у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ані у ТОВ «Таліон Плюс».
Таким чином, ТОВ «Таліон плюс» фактично не могло відступити ТОВ «Онлайн фінанси», а ті в свою чергу ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги за кредитним договором №226901676 від 23.06.2021, оскільки у ТОВ «Таліон плюс» було відсутнє таке право грошової вимоги.
Вважає, що ТОВ «ФК «ЕЙС» не довело порушення його прав з боку відповідача та наявність у нього права звернення до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому підстави для задоволення позовних вимог були відсутні.
Також вважає завищеними витрати на професійну правничу допомогу, заявлені позивачем, і просить суд зменшити їх розмір. Розмір витрат на правову допомогу в сумі 7000 грн є неспівмірним із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг. Вважає співмірним зі складністю справи та ціною позову, виконаною адвокатами роботою та розумінні обґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн.
Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову, зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до суми 3 000 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Представник ТОВ «ФК «Ейс» подала відзив на апеляційну скаргу.
Зазначає, що відповідно до умов договору факторингу, передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Позивач долучив до позовної заяви всі належні докази, а саме: договір факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 та ряд додаткових угод до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, а саме від №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, № 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023. Право вимоги до відповідачки перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» 31.08.2021 після підписання реєстру прав вимоги №149 до договору факторингу, тобто після укладання кредитного договору.
ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», на виконання Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до скаржника за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
Вказує, що з огляду на необхідність застосування до договору факторингу в тому числі положень ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору факторингу можуть бути в тому числі права вимоги, які не існують на момент укладення самого договору, але які виникнуть або будуть набуті клієнтом у майбутньому.
Зазначає, що положення національного законодавства України, так і висновки Великої Палати Верховного Суду, а також висловлювання суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, чітко підтверджують той факт, що за спірними договорами факторингу до товариства могли перейти права вимоги за кредитним договором - грошові права вимоги до позивача, які виникли після укладення Договорів факторингу.
Позивач довів перехід права вимоги за договорами факторингу.
Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.
Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України).
Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи категорію справи та ціну позову в даній справі, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам відповідає.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою виникли правовідносини внаслідок укладення кредитного договору. Відповідачка належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань та добровільно не погасила заборгованість за договором кредиту у розмірі 47 583,28 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 15 499,44 грн та заборгованості за процентами у розмірі 36 667,43 грн, та підлягає стягненню на користь нового кредитора.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626,628 ЦК України).
За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У силу ч. 1ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII(далі - Закон №675-VIII)
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону №675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21 зазначено, що, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Для укладення електронного кредитного договору особі необхідно пройти ідентифікацію та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, або в застосунку «Приват24».
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Положеннями статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У ст. 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, встановлено, що 23 червня 2021 року між ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №226901676 у формі електронного документа, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора MNV465SN.
За умовами договору первісний кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит в розмірі кредитної лінії на суму 15 500,00 строком на 24 дні (далі по тексту - дисконтний період) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених в цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства.
Згідно платіжних доручень 23 червня 2021 року первісний кредитодавець здійснив видачу кредитних коштів за першим траншем у сумі 4 100,00 грн та 29 червня 2026 року у сумі 11 400,00 грн (другий транш) на картковий рахунок ОСОБА_1 .
Факт надання кредиту відповідачці підтверджується в тому числі відповіддю АТ «Приват Банк» №20.1.0.0.0/7-260317/72991-БТ на виконання ухвали суду, щодо зарахування грошових коштів на платіжну картку, емітовану на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , 23.06.2021 та 29.06.2021 у сумі 4 100,00 грн та 11 400,00 відповідно.
Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачці кредит у розмірі, погодженому сторонами.
У зв`язку з тим, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, суму отриманих коштів не повернула, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність визначених законом підстав для стягнення з позичальника на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у сумі 15 499,44 грн.
28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01.
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3 договору під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.5 договору встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
Згідно з п. 2.1 розділу 2 договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 8.2. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього договору та закінчується 28.11.2019, але в будь-якому випадку до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.
28.11.2019 додатковою угодою № 19 строк договору було продовжено до 31.12.2020.
31.12.2020 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.
31.12.2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 27, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року.
На виконання Договору факторингу сторони підписали Реєстр прав вимоги №149 від 31.08.2021, за яким від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, та який в подальшому на підставі додаткових угод продовжував строк своєї дії. На підставі п. 4.1. цього договору факторингу та відповідно до реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржників, включаючи відповідачку.
11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Акт прийому-передачі реєстру боржників за цим договором факторингу підписано 14 липня 2025 року.
Укладення договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договори факторингу були чинними. При цьому, право вимоги по кредитному договору № 226901676 від 23.06.2021 були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Онлайн фінанс», а в подальшому позивачу ТОВ «ФК «Ейс» на підставі реєстрів, які оформлені належним чином.
Таким чином, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.
Крім того, додатковими угодами, строк дії договору факторингу було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, та є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем факту відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», і відповідно до наступних кредиторів.
Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25 (провадження № 61-13862св25).
Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Відповідно до п. 1.7 договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - дисконтний період), а саме до 12.02.2022. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
Відповідно до п. 1.9. кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом протягом дисконтного періоду здійснюється в розмірі 525,60 % річних, що становить 1,44 % в день від суми кредиту щоденно (далі по тексту - дисконтна процентна ставка), а у випадку користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів умови нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються з дати надання кредиту і нараховуються за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 % річних, що становить 1,70 % в день від суми кредиту щоденно.
Сторони в п. 1.12. кредитного договору також погодили, що у разі користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду з наступного дня він зобов`язаний сплачувати проценти в розмірі 839,50 % річних, що становить 2,30 % в день від суми кредиту щоденно, а зобов`язання щодо повернення суми кредиту переносяться на наступний день кожен раз у разі не надходження платежу, але не більше ніж на 90 календарних днів. Тобто, проценти нараховані згідно п. 1.12. кредитного договору після закінчення строку кредитування (дисконтного періоду) позивач встановив як проценти, нараховані за користування кредитними коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Із наданих стороною позивача розрахунків заборгованості та власного розрахунку, судом першої інстанції правильно встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 226901676 від 23.06.2021 становить 47 583,28 грн та складається з: 15 499,44 грн - заборгованість по тілу кредиту( з урахуванням сплаченої суми за тілом кредиту у розмірі 0,56 грн 29.06.2021) та 36 667,43 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Відповідачка ОСОБА_1 у визначений договором строк кредит не погасила.
Тому, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що стягненню підлягає заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 36 667,43 грн, відповідно до продовженого строку дії договору та розміру процентної ставки.
Відповідачка була належним чином ознайомлена з усіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується накладенням нею електронного підпису.
Порядок нарахування процентів, а також наслідки порушення строків виконання зобов`язань прямо визначені умовами договору, який ОСОБА_1 добровільно підписала, чим підтвердила своє погодження з його умовами та визнання їх прийнятними для себе. Позовних вимог про визнання недійсним правочину чи окремих його умов ОСОБА_1 не заявляла.
Перевіривши порядок нарахування процентів, колегія суддів встановила, що їх нарахування здійснено відповідно до умов кредитного договору, з урахуванням погоджених сторонами процентних ставок та в межах строку кредитування, визначеного договором. Розрахунок заборгованості відповідає умовам укладеного сторонами правочину, а тому підстав для висновку про неправомірність нарахування процентів не вбачається.
З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні.
Таким чином, судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам та обґрунтовано ухвалено рішення про задоволення позову.
Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення з витрат понесених позивачем на правову допомогу адвоката слід зазначити наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що, вирішуючи питання про стягнення із відповідачки витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду, суд першої інстанції, надав належну оцінку наданих на підтвердження понесених таких витрат доказів у їх сукупності, врахував характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та значимості таких дій у справі, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового їх стягнення у сумі 3 500 грн.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна, залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду від 23 квітня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча О. В. Пнівчук
Судді: І. В. Бойчук
О. О. Томин