ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року
м. Харків
справа № 619/10487/24
провадження № 22-ц/818/3153/26
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Савенка М.Є., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Муренченко С.А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Національна академія національна гвардія України,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної академії національної гвардії України на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 05 лютого 2026 року в складі судді Калиновської Л.В.
в с т а н о в и в:
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної академії національної гвардії України про стягнення добових витрат на відрядження в межах України.
Позовна заява мотивована тим, що з 13.07.2018 він прийнятий на роботу до Національної академії Національної гвардії України на посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 кваліфікаційного розряду обслуговуючого персоналу КЕС РЗНП БЗНП (наказ №148 с/г від 13.07.2018).
З 01.09.2020 він переведений на посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 кваліфікаційного розряду обслуговуючого складу КЕС РЗНП БЗНП (наказ №177 с/г від 01.09.2020).
30.09.2024 він звільнений на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін (наказ №296 с/г від 30.09.2024).
Зазначив, що під час перебування у трудових відносинах з відповідачем у період з 01.08.2022 по 31.07.2023, тобто 365 календарних днів, він перебував у відрядженні в інших військових частинах, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) та військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ). Однак виплату добових витрат від роботодавця за весь час знаходження у даних відрядженнях не отримав і був змушений нести ці витрати за власний рахунок. При звільненні 30.09.2024 йому не було нараховано та виплачено добові витрати за вказаний період перебування у відрядженні.
Зазначив, що при поверненні з відрядження, оформив авансовий звіт та здав його до фінансового відділу НА НГУ, однак наразі відповідач повідомляє про відсутність такого звіту, щоб ухилитись від виплати належних коштів.
Вказав, що сума добових виплачується за наявності наказу про відрядження і її виплата законодавчо не пов`язана із наявністю або відсутністю авансового звіту (а саме роботодавець повинен був проконтролювати його належне оформлення та подання працівником). Розмір добових встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів». Додатком № 1 до вказаної постанови сума добових витрат на відрядження в межах України затверджена в розмірі 300,00 грн. Таким чином, сума добових витрат на відрядження в межах України, що підлягала йому до виплати становить 109500,00 грн (300 грн х 365 календарних днів).
Посилався на те, що він дізнався про те, що добові не будуть виплачені, із наданого при звільненні 30.09.2024 розрахункового листа за вересень 2024 року. Таким чином, ним не порушено строк звернення до суду із цим позовом.
Просив визнати протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні, що відбулось 30.09.2024, суми добових витрат на відрядження в межах України за період з 01.08.2022 по 31.07.2023 та стягнути з Національної академії Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 добові витрати на відрядження в розмірі 109500,00 грн, а також судові витрати.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 05 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 - задоволено, визнано протиправною бездіяльність Національної академії Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 при звільненні, що відбулось 30.09.2024, суми добових витрат на відрядження в межах України за період з 01.08.2022 по 31.07.2023; стягнуто з Національної академії Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 добові витрати на відрядження в розмірі 109500,00 грн; стягнуто з Національної академії Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду Національна академія національної гвардії України подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що з веденням бойових дій на території Харківської області та постійного обстрілу міста Харкова зокрема, з метою створення безпечного освітнього середовища і належного виконання Академією службових завдань, командуванням Національної гвардії України визначено місцями тимчасового розташування Національної академії Національної гвардії України м. Золочів (Львівська область) та м. Вінниця. Особовий склад Академії (в тому числі і цивільні працівники) передислоковані у м. Вінниця та м. Золочів (Львівської області). Вказані міста не є новим, постійним місцем дислокації Академії та не є новим місцем роботи ОСОБА_1 так як місце його роботи не змінювалося, ОСОБА_1 , працював й надалі в Академії. Це було переміщення для забезпечення схороності життя та здоров`я особового складу Академії та забезпечення навчального процесу для випуску майбутніх офіцерів до військових частин Національної гвардії України. Тобто, ОСОБА_1 виконував свої функціональні обов`язки відповідно до своєї штатної посади в Національній академії Національної гвардії України за визначеними місцями тимчасового розташування Академії. Отже, в період з 01.08.2022 по 31.07.2023 ОСОБА_1 виконував свої службові обов`язки, переміщуючись з особовим складом Академії між місцями тимчасового розміщення Академії для забезпечення навчального процесу.
Зазначила, що строк одного відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів. Відповідно до позиції ОСОБА_1 , у своїй позовній заяві він стверджує, що знаходився у відрядженні з 01.08.2022 по 31.07.2023, тобто 365 календарних днів і цей період не переривався, що відповідно до чинного законодавства не можливо. ОСОБА_1 не перебував у розпорядженні посадових осіб навчального центру імені ІНФОРМАЦІЯ_2 та військової частини НОМЕР_2 , адже він не перебував у відряджені, а був на їх території, як на місці тимчасового розташування Академії і підпорядковувався командуванню Академії.
Посилалася на те, що в зазначений позивачем період з 01.08.2022 по 31.07.2023 та в день звільнення (15.09.2024), останній не звертався ні з заявою щодо відшкодування суми добових витрат, яке здійснюється згідно з наказом (розпорядженням) про відрядження, ні зі звітом про використання коштів та згідно з одним чи декількома документальними доказами, які б підтверджували перебування його у відрядженні, оскільки ОСОБА_1 працював на своїй штатній посаді в Академії, перебуваючи при цьому у місцях тимчасового розміщення особового складу Академії та не заперечував проти свого переміщення між містами тимчасової дислокації Академії.
20.04.2026 за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Національної академії національної гвардії України необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.07.2018 між Національною академією Національної гвардії України та ОСОБА_1 укладено трудовий договір (а.с.178).
З 13.07.2018 ОСОБА_1 прийнятий на роботу до Національної академії Національної гвардії України на посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 кваліфікаційного розряду обслуговуючого персоналу КЕС РЗНП БЗНП, наказ №148 с/г від 13.07.2018
01.09.2020 ОСОБА_1 переведений на посаду електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 кваліфікаційного розряду обслуговуючого складу КЕС РЗНП БЗНП, наказ №177 с/г від 01.09.2020 (а.с.43-45,78-80).
Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України № 211 від 01.08.2022 ОСОБА_1 вибув у службове відрядження до навчального центру імені ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_3 ) з 01.08.2022. Підстава: посвідчення про відрядження від 01.08.2022 № 698, розпорядження ГУ НГ України від 23.03.2022 № 27/2/1/2-1550т-Е (а.с.47,82).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 200 від 02.08.2022 ОСОБА_1 вважається таким, що прикомандирований на тривалий строк та зарахований на відповідні види забезпечення військовослужбовців, які прибули із Національної академії НГУ м. Харків з 02.08.2022. Підстава: розпорядження ГУ НГУ від 02.03.2022 № 27/4-515т-Е (а.с.165).
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 227 від 29.08.2022 ОСОБА_1 вважається таким, що вибув з категорії прикомандеровані на тривалі строки та виключений із всіх видів забезпечення військовослужбовців, які вибули до Національної академії НГУ м. Харків. Підстава: розпорядження ГУ НГУ від 02.03.2022 № 27/4-515т-Е (а.с.166).
Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України №242 від 29.08.2022 продовжено термін службового відрядження ОСОБА_1 до навчального центру імені Василя Вишиваного Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ) з 29.08.2022 та доповнено це відрядження ще одним пунктом перебування: військова частина НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_4 ). Підстава: посвідчення про відрядження. Розпорядження першого заступника командувача Національної гвардії України від 28.08.2022 № 27/4-309 (а.с.48,83).
Наказом командира військової частини НГ України № 239 від 31.08.2023 ОСОБА_1 вважається таким, що прибув до військової частини із Національної академії Національної гвардії України (м. Харків), з 29.08.2022. Підстава: посвідчення про відрядження № 698 (а.с.49,84).
Наказом командира військової частини НГ України № 157 від 12.06.2023 ОСОБА_1 вважається таким, що вибув до постійного місця служби до Національної академії Національної гвардії України (м. Харків), 11.06.2023. Підстава: посвідчення про відрядження № 698 (а.с.50,85).
Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України № 170 від 11.06.2023 ОСОБА_1 вважається таким, що прибув зі службового відрядження 11.06.2023. Підстава: посвідчення про відрядження від 01.08.2022 № 698 (а.с.51,86).
Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України № 171 від 12.06.2023 ОСОБА_1 вважається таким, що вибув у службове відрядження до військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_4 ) для забезпечення навчального процесу з 12.06 по 11.07.2023. Підстава: посвідчення про відрядження від 12.06.2023 № 1519, розпорядження ГУ НГ України від 16.09.2022 № 27/4-8746 (а.с.52,87).
Наказом командира військової частини НГ України № 158 від 13.06.2023 ОСОБА_1 вважається таким, що прибув до військової частини із Національної академії Національної гвардії України (м. Харків), з 12.06.2023. Підстава: посвідчення про відрядження № 1519 (а.с.53,88).
Наказом командира військової частини НГ України № 186 від 11.07.2023 ОСОБА_1 вважається таким, що вибув до постійного місця служби до Національної академії Національної гвардії (м. Харків), 11.07.2023. Підстава: посвідчення про відрядження № 1519 (а.с.54,89).
Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України № 203 від 11.07.2023 ОСОБА_1 вважається таким, що прибув зі службового відрядження 11.07.2023. Підстава: посвідчення про відрядження від 12.06.2023 № 1519 (а.с.55,90).
Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України № 204 від 12.07.2023 ОСОБА_1 вважається таким, що вибув у службове відрядження до місця тимчасового розташування м. Вінниця для забезпечення навчального процесу з 12.07. по 10.08.2023. Підстава: посвідчення про відрядження від 12.07.2023 № 1600, розпорядження ГУ НГ України від 05.07.2023 № 27/4-5273 (а.с.56,91).
Наказом командира військової частини НГ України № 192 від 17.07.2023 ОСОБА_1 вважається таким, що прибув до військової частини в службове відрядження із Національної академії Національної гвардії України (м. Харків), з 12.07.2023. Підстава: посвідчення про відрядження № 1600 (а.с.57,92).
Наказом командира військової частини НГ України № 206 від 31.07.2023 ОСОБА_1 вважається таким, що вибув до постійного місця служби до Національної академії Національної гвардії України (м. Харків), 31.07.2023. Підстава: посвідчення про відрядження № 1600 (а.с.58,93).
Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України № 224 від 31.07.2023 ОСОБА_1 вважається таким, що прибув зі службового відрядження 31.07.2023. Підстава: посвідчення про відрядження від 12.07.2023 № 1600 (а.с.59,94).
З листа Національної академії Національної гвардії України № 84/1-997 від 04.12.2024 вбачається, що посвідчення про відрядження ОСОБА_2 були видані на руки ОСОБА_1 . Для отримання розрахунку добових витрат за час знаходження у відрядженні ОСОБА_1 треба подати авансовий звіт разом з оригіналом посвідчення про відрядження до фінансового відділу Академії. Згідно з даними, які надано фінансовим відділом Академії, авансовий звіт разом з оригіналом посвідчення про відрядження до фінансового відділу Академії ОСОБА_1 не подавав (а.с.61,69,96,103).
30.09.2024 ОСОБА_1 звільнений на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін, наказ №296 с/г від 30.09.2024 (а.с.43-45,78-80).
З розрахункового листа за вересень 2024 року вбачається, що роботодавцем не здійснено виплату добових витрат на відрядження (а.с.46,81).
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої, шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 121 КЗпП України передбачено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями.
Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрат по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).
Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.
Згідно абзацу 1 пункту 1 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 (надалі - Інструкції №59), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв`язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).
Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції №59 підприємство, що відряджає працівника, зобов`язане ознайомити його з кошторисом витрат (або з довідкою-розрахунком на виданий/перерахований аванс, складеною за довільною формою), а також з вимогами нормативно-правових актів стосовно звітування про використання коштів, виданих на відрядження. Підприємство самостійно встановлює порядок ознайомлення працівника, який направляється у відрядження за кордон, з його фінансовими зобов`язаннями, що регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98) та цією Інструкцією.
Відповідно до пункту 15 розділу І Інструкції №59 окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв`язку з таким відрядженням). Суми добових витрат для працівників підприємств затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98. Добові витрати відшкодовуються в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції № 59 направлення працівника підприємства у відрядження здійснює керівник цього підприємства або його заступник (направлення у відрядження державного службовця здійснює керівник державної служби) і оформлює наказом (розпорядженням), у якому зазначаються мета виїзду, завдання (за потреби), пункт призначення (місто або міста призначення, інші населені пункти, найменування підприємства, установи або організації, куди відряджається працівник), строк (дата вибуття у відрядження та дата прибуття з відрядження), джерело фінансового забезпечення витрат на відрядження, а також за потреби інші ключові моменти (вид транспорту, інформація про додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження, у разі їх встановлення керівником), після затвердження кошторису витрат. У разі направлення працівника підприємства у службове відрядження за запрошенням подається його копія та за наявності програма заходів.
Строк відрядження визначається керівником або його заступником (строк відрядження державного службовця визначається керівником державної служби) але не може перевищувати 30 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98.
Пунктом 4 розділу ІІ Інструкції № 59 передбачено, що за кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98.
Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні.
Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.
За відсутності наказу добові витрати не виплачуються.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 « Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» затверджено суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1.
Відповідно до додатку 1 сума добових витрат на відрядження в межах України затверджена в розмірі 300,00 грн.
За своїм змістом службове відрядження - це поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби) до іншого населеного пункту для виконання службового доручення.
Таким чином, відрядження не є формою відпустки чи відпочинку. Підставою відрядження є відповідне розпорядження, яке є обов`язковим для працівника/державного службовця. Метою відрядження є виконання службового доручення. У такому випадку відшкодування понесених працівником/державним службовцем понесених у службовому відрядженні витрат є обов`язком державного органу, підприємства, установи, організації, що випливає з інтересів служби.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19)).
Матеріали справи свідчать про те, що на підставі відповідних наказів ОСОБА_1 перебував у відрядженні у наступні періоди: з 01.08.2022 по 29.08.2022 ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ); з 29.08.2022 по 11.06.2023, з 12.06.2023 по 11.07.2023, з 12.07.2023 по 31.07.2023 - військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Таким чином відповідач фактично забезпечив перебування ОСОБА_1 у відрядженні (послідовних відрядженнях) у період з 01.08.2022 по 31.07.2023, тобто 365 календарних днів. При цьому цей період не переривався, службове відрядження кожного разу подовжувалось наступного дня після повернення з попереднього відрядження.
Твердження Національної академії національної гвардії України про те, що в період з 01.08.2022 по 31.07.2023 ОСОБА_1 виконував свої службові обов`язки, переміщуючись з особовим складом Академії між місцями тимчасового розміщення Академії для забезпечення навчального процесу, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки доказів того, що відповідачу було змінено місце розміщення матеріали справи не містять. При цьому, в наказах про вибуття та прибуття позивача вказано саме про службове відрядження працівника, а підставами були відповідні посвідчення про відрядження.
Посилання Національної академії національної гвардії України на те, що перебування у відрядженні в межах України не може перевищувати 30 календарних днів, не спростовують висновків суду, оскільки матеріали справи свідчать про те, що позивач перебував у службовому відрядженні тривалістю 365 календарних днів.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано звіт про використання коштів та згідно з одним чи декількома документальними доказами, які б підтверджували перебування його у відрядженні колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що чинною на момент виникнення спірних правовідносин Інструкцією № 59 не було пов`язано виплату добових витрат із наявністю або відсутністю авансового звіту, а було передбачено таку виплату лише за наявності відповідних наказів, які є в матеріалах справи. Крім того, у відповідності до вимог Інструкції № 59 добові витрати не потребують спеціального документального підтвердження.
Таким чином, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що при звільненні позивача відповідач не виконав свій обов`язок і не виплатив належні йому добові витрати, які становлять 109500,00 грн.
При цьому Національна академія національна гвардія України не оспорює розмір добових витрат.
Також апеляційна скарга не містить доводів в частині вирішення питання щодо стягнення правничої допомоги.
Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду по суті вирішення спору й до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права, однак вони спростовуються матеріалами справи та наведеними нормами права, а тому відхиляються судом.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається Національна академія національної гвардії України в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Національної академії національної гвардії України - залишити без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 05 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді М.Є. Савенко
В.Б. Яцина