ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 р. Справа № 440/13317/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Божковська виправна колонія (№16)" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2026, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі №440/13317/25
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Божковська виправна колонія (№16)"
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи "Божковська виправна колонія (№16)", в якому просила суд:
- визнати протиправними дії Державної установи «Божковська виправна колонія (№ 16)» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, встановлених надбавок, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;
-зобов`язати Державну установу «Божковська виправна колонія (№ 16)» здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, встановлених надбавок, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Божковська виправна колонія (№ 16)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов`язати Державну установу «Божковська виправна колонія (№ 16)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 виходячи з фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Божковська виправна колонія (№ 16)» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно;
- стягнути з Державної установи «Божковська виправна колонія (№ 16)» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, встановлених надбавок, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.
Зобов`язано Державну установу «Божковська виправна колонія (№16)» здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, встановлених надбавок, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов`язано Державну установу «Божковська виправна колонія (№16)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у щомісячній фіксованій сумі 4463,15 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Визнано протиправною бездіяльність Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.
Стягнуто з Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно відповідно до довідки № 4про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в сумі 31176,56 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що посадовий оклад з 01.03.2018 року позивачу встановлений в розмірі 4370,00 грн. наказом Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» №34/ОС-18 від 12.03.2018 року (копія наказу додається) на підставі наказу Міністерства юстиції від 28.03.2018 № 925/5 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України». Грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу нараховується та виплачується та виплачується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Відповідно до пункту 4 Постанови №704 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються множенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14 (зазначений пункт викладений в редакції пункту 6 Постанови КМУ від 21.02.2018р. %103). Дана норма була чинною до 20.05.2023 року. Тож починаючи з 01.01.2018 року, при розрахунку окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року - 1762 грн. Грошове забезпечення нараховане і виплачене ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 а саме розміри посадового окладу, окладу за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру 1762 гривні та визначається шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт. Враховуючи вказане вище, підстави щодо нарахування індексації позивачу за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 у Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» відсутні.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходила службу у Державній установі «Божковська виправна колонія (№16)», що підтверджується матеріалами справи. Наказом №112/ОС-25 від 25.06.2025 позивача звільнено зі служби з посади старшого інспектора з виховної та соціально-психологічної роботи з персоналом відділу по роботі з персоналом державної установи «Божковська виправна колонія (№16)». У позовній заяві позивач зазначає, що у період проходження служби відповідачем неправомірно здійснювалося нарахування та виплата грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого станом на 01.01.2018, замість прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Крім того, позивач вважає, що відповідачем безпідставно не проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, індексації-різниці, фіксованої індексації, а також компенсації за неотримане речове майно за період служби.
Не погодившись із такими діями та бездіяльністю відповідача, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України № 2011-XII).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону України № 2011-ХІІ).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону України № 2011-ХІІ).
За приписами абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону України № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України визначені Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» №2713-IV. Частинами першою, другою та п`ятою статті 23 цього Закону встановлено, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, а умови та розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначаються Кабінетом Міністрів України. Статтями 24, 25 Закону №2713-IV передбачено, що фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України визначений Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5. Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №925/5 грошове забезпечення включає щомісячні основні, щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать посадовий оклад, оклад за спеціальним званням та надбавка за вислугу років, а до щомісячних додаткових видів - надбавки, доплати та премія. Пунктом 6 Розділу І Порядку №925/5 передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості, інтенсивності та умов проходження служби.
30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 2 Постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до Постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, з 01.01.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15.06.2023 у справі № 380/13603/21, від 30.04.2025 у справі № 620/9741/24 та інших, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до пункту 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018».
У цих та інших постановах Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, виснував, що положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018» не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Отже, з 29.01.2020 чинна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року».
Водночас 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Таким чином, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1 762.00 грн.
Проте, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови № 481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704, однак постановою Верховного Суду від 16.07.2026 вказані судові рішення скасовані.
При цьому спірним є період з 29.01.2020 по 19.05.2023, а тому відповідно до приписів ст. 308 КАС України рішення суду першої інстанції переглядається в цій частині.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідачем протиправно у період з 29.01.2020 по 19.05.2023 не здійснено нарахування грошового забезпечення позивача, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року.
З огляду на наведені вище висновки, доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача такого показника, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом саме на 1 січня 2018 року, є необґрунтованими.
Стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється у розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення здійснюється наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення"».
За змістом абзацу п`ятого пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Пунктом 6 Порядку №1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. До таких заходів належать індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.
Індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Механізм індексації має універсальний характер, оскільки індексації підлягають усі грошові доходи населення, які не мають разового характеру.
Правове регулювання виплати індексації визначає умови, з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі грошового забезпечення, до настання обставин, зокрема підвищення тарифних ставок або окладів, за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється або змінюється до повторного настання обставин, які зумовлюють виникнення права на отримання індексації.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі №380/1513/20. За висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування особи на грошовому забезпеченні, а обмежене фінансування не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення. Реалізація особою права, пов`язаного з отриманням бюджетних коштів, яке ґрунтується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних відносин нормативно-правових актах, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Суд враховує, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлено нові розміри посадових окладів. Отже, нарахування і виплата поточної індексації з 01.03.2018 мала здійснюватися з урахуванням місяця підвищення доходів - березня 2018 року, а індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року, і фактично з грудня 2018 року у відповідних осіб виникло право на поточну індексацію грошового забезпечення.
Разом з тим Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: поточної індексації та індексації-різниці. Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка. Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 фактично йдеться про індексацію-різницю, право на яку виникає тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації, визначеної у цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 передбачають, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, та нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково визначає, що така сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів), і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1-1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави для висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання.
З урахуванням того, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, березень 2018 року є місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача належало вирішити питання, чи має вона право на отримання суми індексації-різниці. З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу у березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21.
Як встановлено судовим розглядом, відповідач належних доказів на спростування доводів позивача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за спірні періоди до суду першої та апеляційної інстанції не подав.
З наявних у матеріалах справи відомостей встановлено, що грошове забезпечення ОСОБА_1 у лютому 2018 року становило 9158,69 грн., а у березні 2018 року - 7798,00 грн. Отже, у березні 2018 року фактичного підвищення грошового доходу позивача не відбулося, навпаки, розмір грошового забезпечення зменшився на 1360,69 грн.
У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 відсотка. Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума можливої індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018, помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100, тобто 1762,00 грн * 253,30 % / 100 = 4463,15 грн.
Оскільки у березні 2018 року фактичне підвищення грошового доходу позивача було відсутнє, а розмір грошового забезпечення порівняно з лютим 2018 року зменшився, розмір підвищення доходу у розумінні абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 не перевищував суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. За таких обставин позивач мала право на нарахування і виплату індексації-різниці, визначеної за правилами абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Таким чином, починаючи з березня 2018 року вказана сума індексації з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 мала виплачуватися позивачу щомісячно до моменту наступного підвищення посадового окладу або до припинення відповідних правовідносин, із подальшим додаванням поточної індексації у разі виникнення підстав для її нарахування. Водночас відповідачем не дотримано вказаних вимог Порядку №1078 та не надано суду доказів нарахування і виплати позивачу належних сум індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025.
Судом враховано, що переміщення особи між установами Державної кримінально-виконавчої служби України саме по собі не є підставою для припинення нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.02.2025 у справі №420/2653/24.
Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем порушено право ОСОБА_1 на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 із застосуванням щомісячної індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
За правилами пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище пунктів 2, 3 Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З урахуванням наведеного правого регулювання, нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Подібний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 27.07.2023 у справі №380/813/22, від 27.09.2023 у справі №420/23176/21, від 31.01.2024 у справі №320/6441/22, від 18.04.2024 у справі №160/10789/22, від 30.04.2024 у справі №360/700/23, від 27.06.2024 у справі №580/602/22.
Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та зобов`язання Державну установу «Божковська виправна колонія (№16)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 30.06.2025 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у щомісячній фіксованій сумі 4463,15 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно, судова колегія враховує наступне.
Порядок №578 визначає два альтернативні способи забезпечення особи рядового чи начальницького складу кримінально-виконавчої служби належним їй речовим майном у разі звільнення: особа має право отримати речове майно особистого користування, яке не було видано їй на день звільнення, або отримати грошову компенсацію за таке майно. При цьому реалізація такого права здійснюється шляхом волевиявлення особи, тобто через подання відповідної заяви за місцем проходження служби.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу у Державній установі «Божковська виправна колонія (№16)» та була звільнена зі служби наказом №112/ОС-25 від 25.06.2025. Позивач зазначає, що на день звільнення їй не було видано належне речове майно особистого користування та не виплачено грошову компенсацію за таке майно.
Відповідач належних доказів виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно або доказів видачі належного речового майна до суду першої та апеляційної інстанції не надав. Також відповідачем не спростовано доводів позивача щодо наявності у неї права на отримання такої компенсації.
Отже, на час звільнення зі служби у позивача виникло право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно особистого користування, яке не було отримано нею на день звільнення, за умови подання відповідної заяви та оформлення довідки про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Відсутність доказів з боку відповідача свідчить про те, що останній не довів правомірності своєї бездіяльності щодо невиплати позивачу компенсації за неотримане речове майно. При цьому обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження покладається саме на відповідача.
Таким чином, якщо держава встановила порядок забезпечення осіб рядового і начальницького складу речовим майном або виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, відповідна установа зобов`язана забезпечити реалізацію такого права.
Довідкою № 4 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна встановлено загальну суму до виплати 31 176,56 грн.
У контексті наведеного та беручи до уваги проаналізовані норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» невиплати ОСОБА_1 нарахованої грошової компенсації за неотримане речове майно.
З метою відновлення порушеного права позивача, та враховуючи, що відповідно до вже згаданої довідки № 4 /а.с. 51/, наданої відповідачем, нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно вчинене - належним способом захисту порушеного права слід вважати стягнення нарахованої суми компенсації з Державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» в сумі 31176,56 грн.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної установи "Божковська виправна колонія (№16)" - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 по справі №440/13317/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк