ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
28 липня 2026 року м. Дніпро справа № 160/2967/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 (суддя суду першої інстанції Ніколайчук С.В.), прийняту в порядку письмового провадження в м. Дніпрі, за заявою ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, в адміністративній справі №160/2967/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за невиконання рішення суду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення заяви.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не застосував обов`язковий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, згідно з яким стаття 625 ЦК України підлягає застосуванню незалежно від того, чи є відповідач суб`єктом владних повноважень. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України цей висновок є обов`язковим для всіх судів України. Натомість суд послався на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі № 320/10030/22 - акт суду нижчого рівня, що суперечить ієрархії судових прецедентів. Крім того, в ухвалі допущено суттєву фактичну помилку: зазначено суму боргу 141 600,00 грн, тоді як фактичний розмір боргу становить 198 387,10 грн, що підтверджено рішенням суду від 10.11.2023. Саме від суми 198 387,10 грн розраховані інфляційні втрати (66 658,08 грн) та три відсотки річних (13 925,14 грн). Більше того, заперечую проти доказів та висновків, використаних судом першої інстанції, оскільки: Суд проігнорував факт того, що відповідач самостійно визнав борг у розмірі 198 387,10 грн шляхом нарахування та утримання ПДФО у розмірі 35 709,68 грн. Також не взято до уваги матеріали виконавчого провадження, які підтверджують тривале - понад 854 дні - ухилення відповідача від виконання рішення суду від 10.11.2023 та виконавчого листа від 18.01.2024. Відтак, просить суд врахувати, що заява подана в межах виконання рішення адміністративного суду та підлягає розгляду саме адміністративним судом у порядку КАС України. Заявник не заперечує проти уточнення судом розміру інфляційних втрат на підставі офіційних даних Державної служби статистики України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, починаючи з 01.07.2022 року по 19.01.2023 року;
Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, починаючи з 01.07.2022 року по 19.01.2023 року.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 в адміністративній справі №160/2967/23 набрало законної сили 12 грудня 2023 року.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ус В.О. від 17.01.2024 відкрито виконавче провадження №73851668 з примусового виконання виконавчого листа №160/2967/23, виданого 21.12.2023 Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про: «зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м.Дніпро, пр. Д. Яворницького, 57, код ЄДРПОУ 43238738) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, у розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, починаючи з 01.07.2022 року по 19.01.2023 року.».
Рішення суду перебуває в процесі примусового виконання.
23.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, в якій заявник просить:
- стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43238738) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) інфляційні втрати у розмірі 66 658,08 грн від суми боргу 198 387,10 грн за період з січня 2024 по березень 2026 року;
- стягнути три проценти річних у розмірі 13 925,14 грн від суми боргу 198 387,10 грн за період з 21.12.2023 по 23.04.2026 (854 дні);
- стягнути загальну суму 278 970,32 грн, що включає: основний борг - 198 387,10 грн; інфляційні втрати - 66 658,08 грн; три проценти річних - 13 925,14 грн.
В обгрунтування заяви позивач вказв, що після набрання рішенням суду законної сили та видачу виконавчого листа ще 18.01.2024 року грошова сума у розмірі 141 600,00 грн.заявникові не виплачена, що, на думку заявника, є тривалим ухиленням відповідача від виконання рішення суду, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Як вбачається зі змісту поданої заяви, заявник просить стягнути з відповідача грошові кошти, а саме інфляційні втрати та три проценти річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані у зв`язку з простроченням виконання судового рішення. ОСОБА_1 зазначає, що ця заява подана ним в межах виконання судового рішення.
Суд першої інстанції розглянувши заяву позивача дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, вказавши, що питання стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3 відсотків річних підлягає вирішенню судом в порядку цивільного судочинства. Також, суд зазначив, що заява подана позивачем не є заявою, поданою в порядку виконання судового рішення, а тому суд відмовив в її задоволенні, фактично розглянувши по суті.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відповідно, приписи розділу I книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.
Зазначений висновок сформульований, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №703/2718/16-ц.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України дійшла до висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим.
Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» також передбачено проведення компенсаційних виплат відповідно до коефіцієнту проросту споживчих цін за порушення термінів виплати доходів громадян, передбачених цим законом. Правова природа такої відповідальності не відрізняється від правової природи відповідальності, яка виникає на підставі статті 625 ЦК України в частині її акцесорного характеру та похідної правової природи спору.
Таким чином, враховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі №520/17342/18.
За викладених обставин, висновки суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь інфляційних витрат та 3% річних підлягають розгляду в поряду цивільного судочинства не відповідають вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів констатує, що такі вимоги, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду саме в порядку адміністративного судочиснтва.
Натомість колегія суддів звертає увагу, що вимоги про нарахування інфляційних витрат та 3% річних, не можуть виступати предметом заяви, поданої щодо виконання рішення суду.
Так, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, врегульовані розділом ІV КАС України, який визначає вичерпний перелік заяв, які можуть бути подані до адміністративного суду в процесі виконання рішення суду та які вирішують судом на підставі приписів КАС України.
За змістом вказаного розділу, під час виконання судового рішення на підставі заяви сторони, а у певних випадках, за заявою уповноваженого органу чи з ініціативи суду, можуть вирішуватись такі питання: 1) Виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню (ст. 374 КАС України); 2) Зупинення виконання судового рішення (ст. 375 КАС України; 3) Поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання (ст. 376 КАС України); 4) Примирення сторін у процесі виконання (ст. 377 КАС України); 4) Відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення (ст. 378 КАС України); 5) Заміна сторони виконавчого провадження (ст. 379 КАС України); 5) Застосування заходів судового контролю (ст. 382, 383 КАС України).
Отже, спеціальним розділом КАС України не передбачено права сторони на подання до адміністративного суду заяви про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, також не передбачено порядку розгляду судом такої заяви, відтак колегія суддів констатує, що подаючи заяву про стягнення інфляційних втрат та 3% річних в рамках процедури виконання рішення суду в справі № 160/2967/23 позивач не дотримався порядку визначеного Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що питання стягнення інфляційних втрат та 3% річних може виступати предметом саме адміністративного позову, який може бути поданий ОСОБА_1 до адміністративного суду в порядку визначеному КАС України.
Відповідно до ст. 167 КАС України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним законом іноземної держави (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Колегія суддів зазначає, що спеціальним розділом КАС України не передбачено права сторони в порядку виконання судового рішення на подання заяви про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, а відповідно не передбачено порядку розгляду судом такої заяви, вказана заява є очевидно безпідставною та необґрунтованою, а тому її слід повернути заявнику без розгляду в порядку ч. 2 ст. 167 КАС України.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, якщо вважає, що його права та інтереси в цій частині порушені відповідачем - боржником у виконавчому провадженні.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. (ч. 2 ст. 308 КАС України)
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу скасувати та ухвалити нову постанову про повернення заяви позивача без розгляду.
Керуючись ст. ст. 167, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 в адміністративній справі № 160/2967/23 - скасувати та ухвалити нову постанову.
Заяву ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних - повернути заявнику без розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.І. Малиш
суддя А.В. Шлай