ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
29 липня 2026 року м. Дніпро справа № 280/9926/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 р. (суддя Садовий І.В) в адміністративній справі №280/9926/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18 серпня 2025 р. про відмову їй у призначенні пенсії по втраті годувальника;
- зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення їй пенсії по втраті годувальника у зв`язку із смертю її батька військового пенсіонера ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , який був військовим пенсіонером та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, яка призначена їй безстроково, вона після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». За результатами розгляду заяви відповідачем 18 серпня 2025 р. винесено рішення, яким у призначенні пенсії протиправно відмовлено із посиланням на те, що інвалідність ОСОБА_1 встановлено після досягнення 18 років.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Судом:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18 серпня 2025 р., яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника ОСОБА_2 відповідно до пункту «а» статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі її заяви від 16 червня 2025 р.
У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити
у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на приписи статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та відсутність підстав для перерахунку пенсії на підставі довідки.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивачки до суду апеляційної інстанції не надходив.
Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до положень статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.
ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , який отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 16 червня 2025 р. ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення їй пенсії у разі втрати годувальника відповідно до пункту «а» статті 30 Закону №2262-ХІІ. Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення від 18 серпня 2025 р., яким у призначенні пенсії відмовлено із посиланням на те, що згідно наданої ОСОБА_1 копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №397865, інвалідність їй встановлено після досягнення нею 18 років.
Не погодившись із даним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при розгляді заяви позивачки про призначення пенсії у разі втрати годувальника, безпідставно не було враховано документи, які підтверджують, що вона є особою з інвалідністю, яка була їй встановлена у віці до 18 років.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09 квітня 1992 р. (далі - Закон № 2262-XII) визначено, що пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Відповідно до статті 30 Закону №2262-XII, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається непрацездатним дітям. Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, діти, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років (пункт "а").
Як вбачається із наявних в матеріалах справи письмових доказів, 16 червня 2025 р. ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника її батька відповідно до пункту «а» статті 30 Закону №2262-ХІІ. Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення від 18 серпня 2025 р., яким у призначенні пенсії відмовлено із посиланням на те, що згідно наданої копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №397865, інвалідність ОСОБА_1 встановлено після досягнення 18 років (а.с. 14,15).
В матеріалах справи наявна копія вказаної довідки, яка датована "14.06.2021", в якій зазначено, що а результатами повторного проходження огляду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , безстроково встановлено ІІ групу інвалідності з дитинства.
Крім того, в матеріалах справи міститься копія медичного висновку №18 від 10 квітня 2007 р., терміном дії до 10 квітня 2009 р. на дитину інваліда у віці до 18 років ОСОБА_3 (а.с. 12).
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18 серпня 2025 р. та наявності підстав для його скасування, із визначенням йому обов`язку призначити ОСОБА_1 пенсію у разі втрати годувальника її батька ОСОБА_2 відповідно до пункту «а» статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі поданої нею заяви від 16 червня 2025 р.
Доводи апеляційної скарги відповідача судом апеляційної інстанції не враховуються, оскільки стосуються правовідносин, пов`язаних із призначенням пенсії у разі втрати годувальника згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та перерахунком пенсії на підставі довідки, що не є спірним у даній справі.
Оскільки судом першої інстанції рішення прийнято із дотриманням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 січня 2026 р. в адміністративній справі №280/9926/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 29 липня 2026 р. та оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.І. Малиш
суддя О.О. Круговий