ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
21 липня 2026 року м. Дніпро справа № 280/157/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі
апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.03.2026 в адміністративній справі №280/157/26
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної інспекції архітектури та містобудування України
про визнання протиправними та скасування рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправним та скасувати рішення органу владних повноважень ДІАМ прийняті відносно позивача, а саме: рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №011 від 02.09.2025 щодо продукції «шлакоблок посилений 190*190*390 квадратний отв-3», з рішенням від 17 грудня 2025 №003 про внесення змін до рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №011 від 02.09.2025; рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №012 від 02.09.2025 щодо продукції «шлакоблок 110*200*400», з рішенням від 17 грудня 2025 №004 про внесення змін до рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №012 від 02.09.2025; рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №013 від 02.09.2025 щодо продукції «шлакоблок 200*200*400 квадратний отв-2», з рішенням від 17 грудня 2025 №005 про внесення змін до рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів №012 від 02.09.2025;
- визнати протиправними та скасувати постанови ДІАМ прийняті відносно позивача: про накладення штрафу від 29 грудня 2025 року №005 у сумі 51000,00 гривень, про накладення штрафу від 29 грудня 2025 року №006 у сумі 51000,00 гривень, про накладення штрафу від 29 грудня 2025 року №007 у сумі 51000,00 гривень.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем було порушена процедура проведення перевірки, оскільки позивачу не було вручено належним чином жодних документів, пов`язаних з перевіркою. Також, вказано на те, що наказ про призначення перевірки не містить чіткої підстави для призначення перевірки. Зазначено, що відповідачем було порушено як порядок призначення перевірки так і порядок її проведення та оформлення результатів, тому, на думку позивача, результати перевірки не можуть бути покладені в основу прийняття спірних рішень.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано постанови Державної інспекції архітектури та містобудування прийняті відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про накладення штрафу від 29 грудня 2025 року №005 у сумі 51000,00 гривень, про накладення штрафу від 29 грудня 2025 року №006 у сумі 51000,00 гривень, про накладення штрафу від 29 грудня 2025 року №007 у сумі 51000,00 гривень.
В задоволенні решти вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4525,20 грн. (чотири тисячі п`ятсот двадцять п`ять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної інспекції архітектури та містобудування.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.03.2026 в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції в частині скасування постанов про накладення штрафів незаконним через неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм права. На думку скаржника, суд помилково дійшов висновку про наявність у позивача об`єктивної неможливості виконати корегувальні заходи. Оскільки позивач не є виробником і не надав документів для ідентифікації виробника, його було правомірно визнано особою, що ввела продукцію в обіг. У зв`язку з цим позивач не повинен був самостійно складати декларацію чи наносити маркування, однак, був зобов`язаний вжити дій щодо усунення формальної невідповідності, а саме звернутися до виробника чи постачальника за ланцюгом постачання та повідомити про це орган ринкового нагляду у встановленій формі. Проте, позивач проігнорував ці вимоги і не подав жодних повідомлень чи доказів звернення до постачальників, що свідчить про невиконання рішень про вжиття обмежувальних заходів та утворює склад правопорушення. Отже, відповідач вважає, що рішення про вжиття обмежувальних заходів винесені правомірно, підстави для їх скасування відсутні.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог сторонами не оскаржується.
Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною інспекцією архітектури та містобудування України відповідно до секторального плану державного ринкового нагляду на 2025 рік проведено планову перевірку характеристик продукції на майданчику будівельних матеріалів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , під час якої встановлено розповсюдження продукції: шлакоблок посилений 190х190х390 квадратний отв-3, шлакоблок 200х200х400, шлакоблок 200х200х400 квадратний отв-2, що не відповідає вимогам Закону України «Про надання будівельної продукції на ринку», а саме: виробником не нанесено знак відповідності технічним регламентам та не надано декларацію показників будівельної продукції (її копію).
На підставі наданої ФОП ОСОБА_2 супровідної документації постачальником продукції, що була предметом перевірки, є ФОП ОСОБА_1 .
За результатами вищевказаної перевірки було складено Акт характеристик продукції від 29 липня 2025 року №008, де серед інших, вказано порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки, зокрема статті 5, 14 ЗУ «Про надання будівельної продукції на ринку»: продукція, щодо якої не надано декларацію (копію) показників будівельної продукції: статті 8, 9, 14 ЗУ «Про надання будівельної продукції на ринку»: продукція, на якій (етикетці, упаковці та в супровідних документах) не нанесено виробником знак відповідності технічним регламентам (етикетка та упаковка відсутні).
06.08.2025 головою ДІАМ видано наказ №171 «Про проведення позапланової перевірки», яким, відповідно до статей 23, 23-1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», на підставі акту перевірки характеристик продукції від 29.07.2025 №008, наказано провести позапланову перевірку характеристик продукції щодо дотримання вимог законодавства у сфері державного ринкового нагляду за ланцюгом постачання продукції у ФОП ОСОБА_1 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .
Предмет перевірки: шлакоблок посилений 190х190х390 квадратний отв-3, шлакоблок 200х200х400, шлакоблок 200х200х400 квадратний отв-2.
07.08.2025 ДІАМ видано направлення на перевірку №1943/12/12-25.
Відповідно до наказу ДІАМ від 06 серпня 2025 року № 171 «Про проведення позапланової перевірки» та направлення на проведення перевірки від 07 серпня 2025 року №1943/12/12-25 головними інспекторами будівельного нагляду Відділу ринкового нагляду у період з 28 серпня 2025 року по 02 вересня 2025 року було проведено позапланову перевірку характеристик продукції щодо дотримання вимог законодавства у сфері державного ринкового нагляду за ланцюгом постачання продукції у ФОП ОСОБА_1 .
За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки характеристик продукції від 02 вересня 2025 року №010 та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 02 вересня 2025 року №011, №012, №013.
Відповідно до наказу ДІАМ від 04 грудня 2025 року №273 «Про проведення перевірки стану виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів» та направлення на проведення перевірки від 04 грудня 2025 року №3022/12/12-25 головними інспекторами будівельного нагляду Відділу ринкового нагляду у період з 12 грудня 2025 року по 17 грудня 2025 року було проведено перевірку стану виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.
Предмет перевірки: шлакоблок посилений 190х190х390 квадратний отв-3, шлакоблок 200х200х400, шлакоблок 200х200х400 квадратний отв-2.
Підставою для проведення перевірки слугували висновки ДІАМ про неподання суб`єктом господарювання в установлений у рішеннях про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 02 вересня 2025 року №011, 012, 013 строк повідомлень про їх виконання.
17.12.2025 ДІАМ складено протоколи № 012, № 013, № 014 про виявлене(і) порушення вимог Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».
За результатами перевірки стану виконання рішень було також складено Акт перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 17.12.2025 № 003, відповідно до якого у визначений строк (12 грудня 2025 року) ФОП ОСОБА_1 або його уповноважений представник не з`явився, документи або їх копії, які підтверджують виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів щодо усунення формальної невідповідності не надано. Таким чином, Рішення від 02.09.2025 року №011, № 012, № 013 не виконані.
В зв`язку з чим прийнято рішення про внесення змін до рішення (нь) від 17 грудня 2025 року № 003, № 004, № 005, якими попередні обмежувальні корегувальні заходи (визначені в Рішеннях від 02 вересня 2025 року № 011, № 012 та № 013 відповідно) замінено на: «заборона надання продукції на ринку», «вжиття заходів щодо заборони надання продукції на ринку», «термін виконання рішення: постійно».
Також, за результатом розгляду адміністративної справи ДІАМ було винесено:
- Постанову про накладення штрафу від 29.12.2025 №005, відповідно до якої за порушення пункту 3 частини 4 статті 44 ЗУ «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме суб`єктом господарювання не виконано рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 02 вересня 2025 року №011, на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень;
- Постанову про накладення штрафу від 29.12.2025 №006, відповідно до якої за порушення пункту 3 частини 4 статті 44 ЗУ «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме суб`єктом господарювання не виконано рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 02 вересня 2025 року №012, на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень;
- Постанову про накладення штрафу від 29.12.2025 №007, відповідно до якої за порушення пункту 3 частини 4 статті 44 ЗУ «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», а саме суб`єктом господарювання не виконано рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 02 вересня 2025 року №013, на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень.
Позивач, вважаючи протиправними прийняті рішення, звернувся з позовом до суду.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав об`єктивної можливості виконати вимоги ДІАМ в частині вжиття заходів вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 02 вересня 2025 року №011, №012, №013, оскільки, на думку суду, вчинити дії щодо складання декларації показників будівельної продукції та нанесення знаку відповідності технічним регламентам, міг вчинити лише виробник продукції, який не був встановлений відповідачем в ході проведення перевірки. Суд звертав увагу на ту обставину, що саме частиною 2 статті 44 Закону №2735-VI врегульовано питання відповідальності особи яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, проте позивача не було притягнуто до відповідальності на зазначеній підставі. За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанов ДІАМ про накладення штрафу від 29 грудня 2025 року №005 у сумі 51000,00 гривень, про накладення штрафу від 29 грудня 2025 року №006 у сумі 51000,00 гривень, про накладення штрафу від 29 грудня 2025 року №007 у сумі 51000,00 гривень, оскільки позивач з об`єктивних причин не мав змоги виконати вимоги ДІАМ в частині вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 02 вересня 2025 року №011, №012, №013, оскільки не є виробником товару, а лише є особою яка ввела товар у обіг.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині рішення, виходячи з наступного.
Державна інспекція архітектури та містобудування України не погоджується із вказаним рішенням, вважаючи, що суд першої інстанції під час його прийняття неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Згідно з підпунктом 21 пункту 4 Положення про Державну інспекцію архітектури та містобудування України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020 № 1340, ДІАМ здійснює державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності.
Пунктом 171 Переліку видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1069, до сфери відповідальності ДІАМ віднесено здійснення державного ринкового нагляду щодо виду продукції: будівельні вироби (продукція).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», державний ринковий нагляд - це діяльність органів державного ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 11 Закону про ринковий нагляд органи державного ринкового нагляду мають повноваження в межах сфер їх відповідальності вживати заходів щодо налагодження співпраці із суб`єктами господарювання стосовно запобігання чи зменшення ризиків, які становить продукція, надана цими суб`єктами господарювання на ринку.
Враховуючи викладене, колегія суддів звертає увагу, що будівельні вироби (продукція) та їх обіг на території України мають відповідати вимогам, встановленим нормативними актами.
Зокрема, 01.01.2023 набрав чинності Закон України «Про надання будівельної продукції на ринку», який є технічним регламентом і визначає правові та організаційні засади введення в обіг або надання будівельної продукції на ринку шляхом встановлення правил для вираження показників, пов`язаних із суттєвими експлуатаційними характеристиками такої продукції, а також застосування щодо такої продукції знака відповідності технічним регламентам.
Пунктом 31 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону установлено на період до 2025 року одночасну дію вимог цього Закону та вимог технічного регламенту будівельних виробів (продукції), затвердженого Кабінетом Міністрів України, а також неможливість заборони або обмеження надання на ринку та/або введення в експлуатацію будівельної продукції, що відповідає вимогам технічного регламенту будівельних виробів (продукції), затвердженого Кабінетом Міністрів України, та введена в обіг до набрання чинності цим Законом, з причин невідповідності такої продукції вимогам цього Закону.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про надання будівельної продукції на ринку», суттєві характеристики будівельної продукції визначаються у регламентних технічних специфікаціях щодо основних вимог до споруд.
Статтею 1 Закону України «Про надання будівельної продукції на ринку» визначено, що регламентними технічними специфікаціями є національні стандарти для цілей застосування цього Закону, що є ідентичними відповідним гармонізованим європейським стандартам; європейські документи з визначення прийнятності та національні документи України з визначення прийнятності.
Перелік національних стандартів для цілей застосування Закону України «Про надання будівельної продукції на ринку» затверджено наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 19.08.2024 № 879 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 27.03.2025 року № 594).
Перелік європейських документів з визначення прийнятності затверджено наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 19.08.2024 № 880. Такий європейський документ може застосовуватись для видачі висновку про технічну прийнятність за рішенням виробника будівельної продукції у разі якщо будівельна продукція не охоплена або не повністю охоплена національним стандартом із зазначеного переліку, а в Європейському Союзі щодо такої продукції є чинним європейський документ з визначення прийнятності.
Національні документи з визначення прийнятності розробляються та приймаються національною організацією органів з визначення технічної прийнятності за заявкою виробника, якщо будівельна продукція не охоплюється або не повністю охоплюється жодною регламентною технічною специфікацією.
Статтею 11 Закону України «Про надання будівельної продукції на ринку» визначено обов`язки виробників будівельної продукції, серед яких, зокрема: складення декларації показників будівельної продукції відповідно до частин першої - третьої статті 5 і статті 6 цього Закону та нанесення знаку відповідності технічним регламентам відповідно до статей 8 і 9 цього Закону, крім випадків, встановлених частиною четвертою статті 5 цього Закону; забезпечення нанесення на будівельну продукцію позначення типу, партії або серійного номера чи будь-якого іншого елемента, що дає змогу ідентифікувати таку продукцію, а якщо розмір чи характер будівельної продукції не дає змоги це зробити - забезпечення наведення такої інформації на упаковці або в супровідному документі; зазначення на будівельній продукції, а якщо це неможливо - на її упаковці або в супровідному документі своє найменування, зареєстроване комерційне найменування чи зареєстровану торговельну марку та контактну поштову адресу, в якій має зазначатися єдине місце, за яким можна зв`язатися з виробником; при наданні будівельної продукції на ринку - забезпечення її супроводження інструкціями та/або інформацією про безпечність, складеними з дотриманням вимог Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Так, відповідно до статті 5 Закону України «Про надання будівельної продукції на ринку», якщо будівельна продукція охоплюється національним стандартом для цілей застосування цього Закону або відповідає висновку про технічну прийнятність, виданому щодо неї, виробник складає декларацію показників при введенні такої продукції в обіг.
Статтею 6 Закону України «Про надання будівельної продукції на ринку» встановлено, що декларація показників складається з використанням Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України в Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
Декларація показників складається за формою та згідно з інструкціями, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2021 № 1458 «Деякі питання надання будівельної продукції на ринку».
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство України зобов`язує саме виробника продукції складати декларацію показників будівельної продукції та наносити знак відповідності технічним регламентам. Позивач заперечував той факт, що він є виробником продукції - шлакоблок посилений 190х190х390 квадратний отв-3, шлакоблок 200х200х400, шлакоблок 200х200х400 квадратний отв-2. В ході перевірки не встановлено фактів, які б свідчили про те, що ФОП ОСОБА_1 є виробником товару, а також в Акті перевірки від 02.09.2025 № 010 вказано на те, що позивач вважається саме особою, яка ввела продукцію в обіг.
Водночас, судом першої інстанції було зазначено, що чинним законодавством України не передбачено право не виробника продукції складати декларацію показників будівельної продукції та наносити знак відповідності технічним регламентам. При цьому, суд зазначив, що частина 7 статті 8 Закону № 2735-VI передбачає, що у разі якщо виробник продукції не може бути ідентифікований органом ринкового нагляду, для цілей цього Закону особою, що ввела таку продукцію в обіг, вважається кожен суб`єкт господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції, який протягом строку проведення перевірки не надав документацію, що дає змогу встановити найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила суб`єкту господарювання цю продукцію.
Тобто, в силу приписів Закону № 2735-VI, у разі неможливості ідентифікації виробника продукції, особа яка ввела таку продукцію в обіг не набуває статусу виробника продукції. За таких обставин, суд першої інстанції зазначив, що позивач не мав об`єктивної можливості виконати вимоги ДІАМ в частині вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 02 вересня 2025 року № 011, № 012, № 013, оскільки вчинити дії щодо складання декларації показників будівельної продукції та нанесення знаку відповідності технічним регламентам міг вчинити лише виробник продукції, який не був встановлений відповідачем в ході проведення перевірки.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно оцінив фактичні обставини та дійшов хибного висновку щодо неможливості позивача виконати вимоги ДІАМ з огляду на наступне.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що Рішення про вжиття обмежувальних заходів від 02 вересня 2025 року № 011, № 012, № 013 були прийняті щодо ФОП ОСОБА_3 не як щодо виробника продукції, а саме як щодо особи, яка ввела продукцію в обіг.
Вжиття обмежувальних заходів в оскаржуваних рішеннях полягало в усуненні формальної невідповідності, а саме вжиття заходів щодо складання декларації показників будівельної продукції та нанесення знаку відповідності технічним регламентам.
Оскільки позивач заперечував, що він є виробником і на вимогу ДІАМ не надав документів, які б підтверджували, хто саме є виробником зазначеної продукції, він, як особа, що ввела продукцію в обіг, відповідно, до зазначених рішень ДІАМ мав вжити заходів щодо усунення формальної невідповідності, а саме - звернутися до виробника продукції з вимогою щодо складання декларації та нанесення знаку відповідності технічним регламентам та в подальшому надати контролюючому органу (ДІАМ) Повідомлення про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів у формі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 2011 р. № 1017. Зазначена типова форма Повідомлення містить розділ: «Інформація про вжиття суб`єктом господарювання кожного з обмежувальних (корегувальних) заходів та вчинення пов`язаних з ним дій, визначених у відповідному рішенні».
Отже, на переконання колегії суддів, позивач мав надати інформацію щодо свого звернення до виробника продукції в ланцюгу постачання з метою усунення формальної невідповідності. Навіть, якщо б виробник не вчинив дії щодо складання декларації показників будівельної продукції та нанесення знаку відповідності технічним регламентам, позивач, як особа, що ввела продукцію в обіг, такими діями б виконав вимоги рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів.
Тобто, позивач, як особа, що ввела продукцію в обіг, не мав самостійно складати декларацію чи наносити знак відповідності, а лише мав вчинити дії щодо усунення формальної невідповідності, а саме: звернутися до виробника продукції і надати ДІАМ докази такого звернення.
Надання ДІАМ Повідомлення з інформацією про вчинення вказаних дій свідчило б про виконання позивачем Рішень ДІАМ про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів. Проте, матеріали справи не містять доказів надання позивачем повідомлення до ДІАМ про можливість чи неможливість вжиття корегувальних заходів, як і доказів його звернення до виробника задля усунення формальної невідповідності продукції. Відсутність таких дій свідчить про невиконання позивачем рішень ДІАМ про вжиття обмежувальних заходів.
Пасивна поведінка суб`єкта господарювання утворює склад правопорушення, передбаченого Законом № 2735-VI, у вигляді невиконання чи неповного виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходах.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для скасування оскаржуваних постанов ДІАМ від 29 грудня 2025 року № 005, № 006, № 007 є суперечливими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи й нормам матеріального права. Постанови про накладення штрафів прийняті відповідачем у межах повноважень, у порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки при вирішенні спору судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини справи, а обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, доведеними належними доказами не є, відповідно до п.1, п.2 ч.1 статті 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції задовольняє таку скаргу, скасовує рішення суду від 18.03.2026 в частині задоволених позовних вимог, з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у повному обсязі.
За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі № 280/157/26 в частині задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити в повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Кальник
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов