ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
29 липня 2026 року м. Дніпро справа № 280/91/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Шлай А.В., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2026 (суддя суду першої інстанції Стрельникова Н.В.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №280/91/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
05.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " лейтенанта ОСОБА_2 від 22 грудня 2025 року, про відмову в перетинанні державного кордону громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (через пункт пропуску автомобільного сполучення "Устилуг").
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням про відмову у перетинанні кордону від 22 грудня 2025 року позивачу відмовлено у перетині державного кордону. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки під час перетину кордону надав всі документи, що підтверджують право на перетин кордону.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 09.03.2026 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнав протиправним та скасував рішення начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " лейтенанта ОСОБА_2 від 22 грудня 2025 року, про відмову в перетинанні державного кордону громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (через пункт пропуску автомобільного сполучення "Устилуг").
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ІНФОРМАЦІЯ_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до абзацу 3 п. 2-1 Правил №57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати кордон мають право особи, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб, з інвалідністю і супроводжують таких дружину / чоловіка для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріального засвідчених копій), що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність, дійсно мають право на перетин державного кордону на виїзд з України, однак, доказів того, що позивач відноситься до такої категорії громадян не надав, а тому відповідач правомірно відмовив йому в перетині державного кордону. Відповідач зазначає, що пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 видане на ім`я ОСОБА_3 (пред`явлене на паспортний контроль) не підтверджувало належність дружини позивача до числа осіб з інвалідністю, а свідчить лише про те, що ОСОБА_3 отримує пенсію по інвалідності, довідки МСЕК про встановлення ІІ групи інвалідності дружині позивача до паспортного контролю надано не було. Крім того, під час встановлення підстав перетину кордону, посадовою особою органу охорони державного кордону було виявлено, що за даними бази даних «Ризик» громадянка України ОСОБА_4 вже виїжджала з України 27.08.2025 у супроводі сина ОСОБА_5 (1998 р.н.) який станом на 22.12.2025 не повернувся, хоча повинен був повернутися на територію України не пізніше матері, яку він супроводжував (абз. 13 п. 2-1 Правил №57).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що рішенням начальника 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3 " ІНФОРМАЦІЯ_6 лейтенанта ОСОБА_2 від 16.01.2025 було відмовлено в перетинанні кордону ОСОБА_6 з причин того, що громадянин України ОСОБА_7 -тимчасово обмежений у праві виїзду з України на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року", у зв`язку з порушенням абз. 13 п. 2-1 ПКМУ №57 "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" від 27.01.1995 року (зі змінами), порушення правил попереднього супроводу дружиною, яку супроводжує.
Не погодившись з рішенням відповідача позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в цій справі.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішення про відмову в перетині кордону є необґрунтованим, та таким що ухвалене відповідачем із порушенням вимог норм Закону.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на на таке.
Згідно частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Отже, конституційне право особи вільно залишати територію України може бути обмежене законом, при цьому відповідний державний орган повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України "Про прикордонний контроль" №1710-VI від 05.11.2009 року (далі - Закон №1710-VI).
Частинами 1 і 2 статті 2 Закону №1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.
Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.
Згідно частини 3 статті 6 Закону №1710-VI пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону №1710-VI (в редакції на час виникнення спірних відносин) іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
Відповідно до пункту 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 (далі Правила №57 у редакції, на час виникнення спірних відносин) перетинання громадянами України (далі громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
При цьому, цим же пунктом 2 Правил №57 передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
Зокрема, відповідно до абз. 3 п. 2-1 Правил перетинання державного кордону визначено право виїзду за межі України в умовах воєнного стану також особами, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю і супроводжують таких дружину (чоловіка) для виїзду за межі України, за наявності документів (їх нотаріально засвідчених копій), що підтверджують родинні зв`язки, інвалідність.
Так, позивач стверджує, що ним при проходженні паспортного контролю працівникам прикордонної служби було надано оригінали наступних документів:
- паспорт громадянина України для виїзду на кордон;
- паспорт громадянина України;
- паспорт громадянина України для виїзду на кордон (дружини);
- паспорт громадянина України (дружини);
- військово обліковий документ;
- пенсійне посвідчення (дружини);
- довідка до акту огляду МСЕК;
- свідоцтво про шлюб.
Водночас, відповідач зазначає, що єдиним документом, що підтверджує статус особи з інвалідністю може бути довідка МСЕК. Довідка МСЕК із встановленням Яні БАБИЧ інвалідності ІІ групи долучена до матеріалів справи - пред`явлена на паспортний контроль не була.
Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що на той факт, що зазначена відповідачем обставина щодо неподання позивачем до паспортного контролю усіх необхідних документів, не знайшла своє відображення у спірному рішенні. Як видно із спірного рішення підставою для його прийняття послугувало порушення абз.13 п.2-1 ПКМ України №57, а смае порушення правил попереднього супроводу дружиною, яку супроводжує.
Жодної інформації з приводу того, які саме документи були подані позивачем та його дружиною до паспортного контролю, та чи була серед тих документів довідка МСЕК, спірне рішення не містить.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено того, що підставою для відмови в перетині державного кордону позивачу слугувала, в тому числі обставина ненадання належних документів на підтвердження того, що дружина позивача є інвалідом ІІ групи.
Згідно абзацу 13 пункту 2-1 Правил № 57 громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначені в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту, які супроводжували осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, для виїзду за межі України, зобов`язані повернутися в Україну не пізніше повернення на територію України осіб, яких вони супроводжували.
Однак, в абзаці 13 пункту 2-1 Правил № 57 не зазначено про те, що наслідком порушення зазначеного правила є відмова у повторному перетині державного кордону на підставі пункту 2-1 цих Правил.
Крім того, підстави для тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України, визначені ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України". В той же час, статтею 6 зазначеного Закону не передбачено такої підстави для обмеження права громадянина на виїзд за межі України, як порушення правил попереднього супроводу.
Суд звертає увагу, що згідно пункту 29 Правил № 57 за порушення порядку перетинання державного кордону, встановленого цими Правилами, громадяни притягуються до відповідальності згідно із законом.
Як зазначає сам відповідач в апеляційній скарзі, під час паспортного контролю встановлено, що за даними бази даних «Ризик» громадянка України ОСОБА_4 вже виїжджала з України 27.08.2025 у супроводі сина ОСОБА_5 (1998 р.н.) який станом на 22.12.2025 не повернувся, хоча повинен був повернутися на територію України не пізніше матері, яку він супроводжував (абз. 13 п. 2-1 Правил №57).
Тобто, із тверджень відповідача можливо припустити, що ОСОБА_8 - син ОСОБА_3 , який її супроводжував при виїзді за межі України, однак не повернувся станом на 22.12.2025, ймовірно вчинив правопорушення. Водночас, доказів вказаного до суду не надано, так само відповідачем не доведено того, що ОСОБА_8 визнаний винним та притягнутий до відповідної відповідальності за порушення правил перетинання державного кордону України (абз. 13 п. 2-1 Правил №57).
Натомість, колегія суддів звертає увагу, що спірним рішенням відмовлено в перетині державного кордону ОСОБА_6 , а не ОСОБА_9 , який на думку відповідача порушив правила супроводу особи з інвалідністю, передбачні абз. 13 п. 2-1 Правил №57.
В той же час, будь-яких доказів на підтвердження обставин порушення саме ОСОБА_10 правил попереднього супроводу оскаржуване рішення не містить, також, у ході розгляду даної адміністративної справи, відповідачем не надано суду таких доказів.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_11 не може бути відмовлено в перетинанні державного кордону України з огляду на наявність в системі прикордонних органів інформації про порушення правил попереднього супроводу іншою особою.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на те, що рішення відповідача про відмову ОСОБА_11 в перетинанні державного кордону є протиправним та підлягає скасуванню.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування судового рішення - відсутні.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 в адміністративній справі № 280/91/26 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя А.В. Шлай
суддя Н.І. Малиш