ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
30 липня 2026 року м. Дніпро справа № 280/432/26
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року (суддя Конишева Олена Василівна) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 І корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 »
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 І корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо відмови у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 І корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що пункт 4 Постанови № 153 (у тому числі і абзаци 4, 6, 7) чітко визначає, що однією з ключових умов виплати одноразової грошової винагороди є безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях у чітко визначених районах, у свою чергу судом 1-ї інстанції це питання взагалі не було досліджено.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 20.05.2021 був призваний на строкову військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 і направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Не є спірним у цій справі, що 10.03.2023 позивачем було укладено контракт на строк до оголошення демобілізації.
Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, солдат ОСОБА_1 з 18 по 30 вересня 2023 року, з 01 по 22, з 30 по 31 жовтня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області.
Відповідно до довідки № 34/Ф- 1032д від 15.05.2025, яка видана СБУ, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно у період з 02.11.2023 по 06.05.2025 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України.
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 7:
«На розгляд комісій надійшов рапорт т. в. о. командира батальйону спеціального призначення молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , щодо включення до проекту наказу на виплату одноразової грошової винагороди солдата ОСОБА_1 . До рапорту додані наступні документи: копія паспорта громадянина України, копія посвідчення НГУ, копія довідки про перебування у полоні № 274 від 27.06.2025, витяг з послужного списку, витяг з журналу бойових дій роти розвідки спеціального призначення НОМЕР_3 броп (далі - витяг з ЖБД ррсп 15 броп) за 18.09.2023, витяг з ЖБД ррсп 15 броп за 23.10.2023, витяг з ЖБД ррсп 15 броп за 30.10.2023, витяг з ЖБД ррсп 15 броп за 01.11.2023-03.11.2023. З наданих військово-облікових документів з`ясовано, що солдат ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , призваний на строкову військову службу до військової частини НОМЕР_2 20.05.2021 на посаду «стрілець за штатом». Наказом НПдОТрУ №52 о/с від 25.05.2023 переміщений для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 . З 01.09.2023 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посадах солдатського складу. З даним військовослужбовцем укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України з 10.03.2023 року до оголошення демобілізації. На даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді «радіотелеграфіст групи радіозв`язку взводу зв`язку батальйону спеціального призначення».
Відповідно до записів в ЖБД ррсп НОМЕР_3 броп встановлено періоди виконання завдань у н.п. Мала Токмачка з 18.09.2023 по 23.10.2023 (36 днів), з 30.10.2023 по 03.11.2023 (4 дні). Загальна кількість днів з виконання завдань - 40. Даний військовослужбовець під час виконання завдань перебував на посаді «розвідник-сапер 2-го взводу розвідки спеціального призначення роти розвідки спеціального призначення».
Відповідно до довідки про перебування громадянина України з числа осіб, визначених п.1 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах № 274 від 27.06.2025 з`ясовано, що солдат ОСОБА_1 дійсно в період з 02.11.2023 по 06.05.2025 перебував в місцях несвободи внаслідок виконання бойового завдання, що підтверджується витягом з ЖБД ррсп 15 броп № 47дск від 28.02.2023 за 03.11.2023.
Зміст записів у витягах з ЖБД ррсп 15 броп, які надані підрозділом, відповідають записам в ЖБД ррсп 15 броп (обл. № 47дск від 28.02.2023).
Відповідно до наказу ГК ЗСУ від 01.10.2023 № 273, від 01.11.2023 № 301, від 01.12.2023 № 341 н.п. Мала Токмачка входив до районів ведення бойових дій.
Відносно солдата ОСОБА_1 проведено перевірку згідно обліку кримінальних та адміністративних правопорушень військової частини НОМЕР_1 , а також щодо притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності за вчинення військових адміністративних правопорушень.
Фактів притягнення до кримінальної відповідальності, або притягнення два або більше разів до адміністративної відповідальності за вчинення військових адміністративних правопорушень, стосовно солдата ОСОБА_1 не виявлено.
Солдат ОСОБА_1 за медичною допомогою не звертався. Документи щодо підтвердження поранень (контузій, травм, каліцтв), які пов`язані із захистом Батьківщини та надають право на виплату одноразової грошової винагороди солдату ОСОБА_1 - відсутні.
В абзаці другому пункту 4 ПКМУ 153 відсутня норма щодо виплати винагороди у повному обсязі військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв?язку їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), а з абзацу 5, 6 пункту 4 ПКМУ 153 вбачається, що виплата винагороди здійснюється військовослужбовцям, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу та відповідають вимогам, щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому пункту 4.
Зважаючи на викладене вище, солдат ОСОБА_1 є військовослужбовцем з числа осіб, що призвані на строкову військову службу, та в подальшому прийняті на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану, документами підтверджена його участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій у кількості 40 дні.
Ухвалено: Враховуючи те, що солдат ОСОБА_1 є військовослужбовцем з числа осіб, що призвані на строкову військову службу, та в подальшому прийнятий на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану, підтвердження участі у бойових діях солдатом ОСОБА_1 строком 40 днів, тобто менше 6 місяців, відсутністю у чинному законодавстві норми виплати винагороди у повному обсязі військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв?язку їх перебуванням та звільненням з полону підстави для включення до проєкту наказу на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах - відсутні».
Незгода з такими діями відповідача стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновка суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану».
Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Пункту 4 Постанови № 153 установлено, що:
громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем дотримані визначені Постановою № 153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, оскільки останній: 1) прийнятий на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років; 2) проходив військову службу станом на дату набрання чинності Постановою № 153; 3) перебував та звільнений з полону; 4) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності. Отже, у позивача наявні всі, визначені Постановою № 153 умови для виплати одноразової грошової допомоги.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для відмови у виплаті спірної винагороди слугувала та обставина, що участь у бойових діях солдата ОСОБА_1 складає 40 днів, тобто менше 6 місяців.
Натомість абзац 4 пункту 4 Постанови № 153 прямо визначає, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 18 по 30 вересня 2023 року, з 01 по 22, з 30 по 31 жовтня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області, а з 02.11.2023 по 06.05.2025 перебував в полоні.
За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати абзац 4 пункту 4 Постанови № 153, а тому відмова відповідача у виплаті спірної грошової винагороди з підстав підтвердження участі у бойових діях солдатом ОСОБА_1 менше 6 місяців є протиправною.
Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року в адміністративній справі № 280/432/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з 30 липня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 30 липня 2026 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
суддя Т.І. Ясенова