ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/33521/21 Суддя (судді) першої інстанції: Юхтенко Л.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Попової О.Г., суддів Говоруна О.В. та Чуприни О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2021
ВСТАНОВИВ:
18.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрекс» (надалі по тексту також - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків ( надалі по тексту також - відповідач), в якому просило:
- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 27.08.2021 № 5113100070102 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку у розмірі 865 625 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 432 812 грн;
- скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 27.08.2021 року № 5143100070102 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 720 663 грн.
Ухвалою від 22.11.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 825-IX (в редакції Закону № 3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами справа №640/33521/21 передана на розгляд та вирішення Одеського окружному адміністративному суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 позов задоволено повністю.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позовні вимоги є правомірними та належать задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «В1» від 27.08.2021 № 5113100070102 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку у розмірі 865 625 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 432 812 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 27.08.2021 року № 5143100070102 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 720 663 грн.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи, не застосування норм законодавства, які підлягали до застосування та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Зазначено, що проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Агрекс» з контрагентами-постачальниками, а саме: 1. ТОВ «Мостгрей» (код ЄДРПОУ 42864401); 2. ПП «СВФ «Агро-Лугань» (код ЄДРПОУ 37779608); 3. СФГ «Союз-2» (код ЄДРПОУ 31831508) ; 4. СФГ «Рассвет» (код ЄДРПОУ 24207711); 5. СФГ «Мрія» (код ЄДРПОУ 19066148), з підстав невідповідності первинним документам реальним обставинам справи та складання документів з порушенням бухгалтерського обліку, а також з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, основних коштів, транспортних засобів, персоналу, виробничих активів, складських приміщень податковий орган прийшов до висновку про нереальність господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами.
Враховуючи викладені підстави, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 відкрито апеляційне провадження, витребувано матеріали адміністративної справи із Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» надійшов відзив на апеляційну скаргу. Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, рішення суду першої інстанції винесено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи. На думку позивача, судом вірно застосовано норми процесуального і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму судовому рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи.
У судове засідання на розгляд справи судом апеляційної інстанції представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» не з`явився, про причини не явки суд не повідомив. З урахуванням належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Агрекс» є юридичною особою з 04.02.1998 року та основним видом діяльності є виробництво олії та тваринних жирів.
На підставі наказу про проведення перевірки від 18.06.2021 року № 440 та направлень від 24.06.2021 року № 507, від 01.07.2021 № 525 Центральним МУ ДПС по роботі з ВПП проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрекс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість (реєстраційний номер № [номер приховано] від 20.05.2021) від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
Перевіркою встановлено порушення Позивачем п. 198.1, п. 198.3, «г» п. 198.5 ст. 198, п. 200.1., п. 200.4, ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв`язку з чим:
- завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 865 625 грн., в тому числі по періодам: - за квітень 2021 року на суму 865 625 грн.
- завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 720 663 грн. - за квітень 2021 року на суму 720 663 грн.
За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки від 19.07.2021 № 632/31-00-07-01-02/25602906.
Підставою встановлення виявлених порушень стало те, що в охопленому перевіркою звітному періоді позивач оформляв взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.
Так, в ході проведення перевірки контролюючим органом визнано такими, що не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Агрекс» з контрагентами-постачальниками: ТОВ «Мостгрей» (код ЄДРПОУ 42864401); ПП «СВФ «Агро-Лугань» (код ЄДРПОУ 37779608); СФГ «Союз-2» (код ЄДРПОУ 31831508) ; СФГ «Рассвет» (код ЄДРПОУ 24207711); СФГ «Мрія» (код ЄДРПОУ 19066148).
Зокрема, в акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою встановлено здійснення ТОВ «Агрекс» протягом квітня 2021 року діяльності, пов`язаної з отриманням податкової вигоди від ТОВ «Мостгрей», в результаті здійснення нереальних господарських операцій з придбання товарів.
Відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що взаємовідносини ТОВ «Агрекс» (Покупець) та ТОВ «Мостгрей» (Постачальник) відбувалися на підставі договору поставки від 05.04.2021 № 2381, згідно з якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити макуху соєву кормову, вироблену з сої врожаю 2020 року виробництва Фермерського господарства «Зерно-Ташлик» (код 39070447) (далі - ФГ «Зерно-Ташлик»).
На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору до перевірки надано копії носіїв інформації за формою первинних документів з назвою накладна та з зазначенням найменування товарів (макуха соєва) (відображених у таблиці на стор. 11-12 акта перевірки).
Вказані носії інформації зі сторони ТОВ «Мостгрей» підписані директором ОСОБА_1 , тоді як зі сторони ТОВ «Агрекс» наявний лише підпис, ПІБ та посади осіб, які відповідальні за фінансово-господарську діяльність підприємства відсутні, що є порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Крім того, до перевірки ТОВ «Агрекс» надано документи за формою товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) щодо транспортування товарів у кількості 9 штук (відображених у таблиці на стор. 12-13 акта перевірки).
Із наданих документів за формою ТТН встановлено: - послуги з перевезення здійснювались безпосередньо ТОВ «Мостгрей» наступними транспортними засобами: ДАФ НОМЕР_1 , ДАФ НОМЕР_2 , ДАФ НОМЕР_3 , ДАФ НОМЕР_4 , ДАФ НОМЕР_5 , ДАФ НОМЕР_6 . Проте, перевіркою встановлено, що в ТОВ «Мостгрей» не обліковуються зазначені транспортні засоби та згідно з ЄРПН не орендувалися, в 30 % ТТН в графі «Пункт розвантаження» зазначено «м. Бараниківка, Кремінський район, Луганська область» відповідно, що не дає можливості ідентифікувати конкретне місце розвантаження товару.
В АІС «Податковий блок» по ТОВ «Мостгрей» значиться наступна інформація: - головний бухгалтер - ОСОБА_7, який одночасно є посадовою особою на 87 підприємствах; - юридична адреса реєстрації ТОВ «Мостгрей» Миколаївська обл. м. Первомайськ, б-р Миру, буд. 4ж; - згідно ЄРПН не орендує приміщення за адресою Миколаївська обл. м. Первомайськ, б-р Миру, буд. 4ж; - згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено відсутність орендованого та власного нерухомого майна в ТОВ «Мостгрей»; - згідно податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку (форма - 1 ДФ) поданого на ТОВ «Мостгрей» до контролюючого органу за місцем реєстрації за IV квартал 2020 року значиться 9 осіб, І квартал 2021 року значиться 15 осіб (101 ознака), 5 з яких відповідно до наданих документів за формою ТТН здійснювали перевезення товару (макухи соєвої); - згідно ЄРПН послуги аутсорсингу/аутстафінгу не придбає; - згідно даних ЄРПН, транспортні засоби, що зазначені в ТТН у інших контрагентів не орендувалось та не придбавались; - згідно з ЄРПН ТОВ «Мостгрей» протягом грудня 2020 року - березня 2021 року реалізовано 5 065 тонн макухи соєвої та 651,7 тонн олії соєвої; 1.1 Згідно інформації, що міститься в інформаційних базах ДПС по ФГ «Зерно-Ташлик» встановлено наступне: - основний вид діяльності - 01.11 - вирощування зернових культур (крiм рису), бобових культур i насiння олiйних культур; - податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку (форма - 1 ДФ) за ІІІ-IV квартал 2020 року не подано до контролюючого органу за місцем реєстрації ; - згідно ЄРПН послуги аутсорсингу/аутстафінгу не придбає; - додаток АМ «до рядка 1.2.1 додатка РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств» до декларації з податку на прибуток за 2020 рік до ДПІ за основним місцем обліку не подавалися; - згідно відомостей про наявність земельних ділянок поданих до декларації платника єдиного податку IV групи встановлено наявність в ФГ «Зерно-Ташлик» 12,7 га ріллі.
Отже, у зв`язку з відсутністю достатньої кількості в ФГ «Зерно-Ташлик» земельних ресурсів, сільськогосподарської техніки та трудових ресурсів, перевіркою встановлено неможливість здійснення господарської діяльності. Разом з тим, за даними інформаційного джерела «Єдиний державний реєстр судових рішень» наявна ухвала Київського апеляційного суду від 28.01.2021 по справі № 761/38823/20, в якій зазначено, що Слідчим управлінням Головного управління ДФС у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020000[телефон приховано] від 27.05.2020 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.2012, ч. 2 ст. 205-1 КК України.
У вказаній ухвалі зазначено наступне: «…досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 використовуючи реквізити підконтрольних підприємств, серед яких значиться ТОВ «Мостгрей» (код 42864401) у продовж 2019-2020 років здійснили пособництво в ухиленні від сплати податків підприємствам вигодонабувачам в особливо великих розмірах на суму понад 400 млн. гривень, що більше ніж у сім тисяч разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян за рахунок відображення операцій по придбанню сільськогосподарської продукції (макуха соєва, олія соєва), підприємства вигодонабувачі сформували «схемний» податковий кредит з ПДВ від підконтрольної групи транзитно-фіктивних суб`єктів підприємницької діяльності…».
Таким чином, враховуючи все вище зазначене, проведеною перевіркою встановлено наступні обставини: - неможливість реального здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виробництва товарів, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, а саме: - дефектність товарно-транспортних накладних (не встановлено місце розвантаження товару, зазначено автомобілі, які не орендувалися та не придбавалися ТОВ «Мостгрей»); - відсутність достатньої кількості трудових ресурсів для вироблення товару; - відсутність в ТОВ «Мостгрей» основних засобів для здійснення господарської діяльності, а саме виробничого комплексу; • відсутність у ФГ «Зерно-Ташлик» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а саме: - відсутність у ФГ «Зерно-Ташлик» податкових декларацій з податку на нерухоме майно; - відсутність у ТОВ «Мостгрей» послуг оренди транспортних засобів та власних транспортних засобів; • здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі зазначеному платником податків в документах обліку, а саме: - взаємовідносини ТОВ «Агрекс» з контрагентом постачальником з ознаками ризиковості (наявність Ухвали Київського апеляційного суду від 28.01.2021 по справі № 761/38823/20).
Щодо нереальності господарських операцій між ТОВ «Агрекс» та ПП «СВФ «Агро-Лугань», у акті перевірки зазначено, що до декларації з ПДВ за квітень 2021 року ТОВ «Агрекс» включено до складу податкового кредиту взаємовідносини з ПП «СВФ «Агро-Лугань» за березень-квітень 2021 року.
Відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що взаємовідносини ТОВ «Агрекс» (Покупець) та ПП «СВФ «Агро-Лугань» (Постачальник) відбувалися на підставі договору поставки № 2389 від 12.04.2021, згідно з якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року. На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору до перевірки надано видаткові накладні з зазначенням найменування товарів (Насіння соняшнику врожаю 2020 відображених у таблиці на стор. 16 Акта перевірки).
До перевірки ТОВ «Агрекс» надано документи за формою товарно-транспортних накладних щодо транспортування товарів (відображених у таблиці на стор. 17 Акта перевірки).
Із наданих документів за формою ТТН встановлено наступне: - послуги з перевезення здійснювались безпосередньо ПП «СВФ «Агро-Лугань» та ТОВ «Агро-лекс» наступними транспортними засобами: НОМЕР_7 , КАМАЗ НОМЕР_8 , КАМАЗ НОМЕР_9 . Проте, перевіркою встановлено, що в ПП «СВФ «Агро-Лугань» не обліковуються зазначені транспортні засоби та згідно ЄРПН не орендувалися. Згідно з ЄРПН не встановлено взаємовідносин ПП «СВФ «Агро-Лугань» з автомобільним перевізником ТОВ «Агро-лекс». - в наданих ТТН зазначено наступних водіїв: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , але згідно поданої ПП «СВФ «Агро-Лугань» форми 1-ДФ дані працівники не мали трудових відносин з ПП «СВФ «Агро-Лугань». - в 100 % ТТН в графі «Пункт розвантаження» зазначено «м. Сватове» відповідно, що не дає можливості ідентифікувати конкретне місце розвантаження товару. Отже, в порушення наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 № 363 виписані ТТН на постачання товару від ПП «СВФ «Агро-Лугань» не можуть вважатися належно оформленими, в зв`язку з неможливістю встановити факт перевезення товару. В АІС «Податковий блок» по ПП «СВФ «Агро-Лугань» значиться наступна інформація: - основний вид діяльності - 01.11 - Вирощування зернових культур (крiм рису), бобових культур i насiння олiйних культур; - головний бухгалтер - ОСОБА_5 , який одночасно є посадовою особою на 5 підприємствах; - згідно податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку (форма - 1 ДФ) поданого на ПП «СВФ «Агро-Лугань» до контролюючого органу за місцем реєстрації за IV квартал 2020 року значиться 7 осіб, І квартал 2021 року значиться 4 особи. - згідно ЄРПН послуги аутсорсингу/аутстафінгу не придбає; - згідно даних ЄРПН, транспортні засоби, що зазначені в ТТН у інших контрагентів не орендувалось та не придбавались; - згідно з ЄРПН ПП «СВФ «Агро-Лугань» протягом серпня 2020 року - квітня 2021 року реалізовано 2 553,9 тонн зернових. - ПП «СВФ «Агро-Лугань» володів протягом 2020 року земельними ділянками (ріллею) в загальній кількості 1 874,9 га, в т.ч. орендованою - 168,7 га., що знаходиться в Луганській області. Отже, у зв`язку з відсутністю матеріальних, трудових та інших ресурсів, основних засобів для здійснення господарської діяльності, дефектністю первинних документів, встановлено нереальність придбання товарів ТОВ «Агрекс» у ПП «СВФ «Агро-Лугань» та неможливість здійснення господарських операцій ПП «СВФ «Агро-Лугань».
Щодо нереальності господарських операцій між ТОВ «Агрекс» та Селянське Фермерське Господарство «Союз-2», у акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено здійснення ТОВ «Агрекс» протягом березня 2021 року діяльності, пов`язаної з отриманням податкової вигоди від СФГ «Союз-2», в результаті здійснення нереальних господарських операцій з придбання товарів.
Відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що взаємовідносини ТОВ «Агрекс» (Покупець) та СФГ «Союз-2» (Постачальник) відбувалися на підставі договору поставки № 2347 від 01.03.2021, згідно з якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року.
На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору до перевірки надано копії носіїв інформації за формою первинних документів з назвою накладна та з зазначенням найменування товарів (насіння соняшнику врожаю 2020 року відображених у таблиці на стор. 20 Акта перевірки).
Крім того, до перевірки ТОВ «Агрекс» надано документи за формою товарно-транспортних накладних, із наданих документів за формою ТТН встановлено наступне: - послуги з перевезення здійснювались за рахунок СФГ «Союз-2» автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_6 наступним транспортним засобам: КАМАЗ НОМЕР_10 ; - відсутність печатки автомобільного перевізника, що унеможливлює його ідентифікувати; - пункт навантаження - Луганська обл., Старобільський район, с. Проїждже, проте згідно даних ЄРПН СФГ «Союз-2» не придбавало послуги оренди складу за вищенаведеною адресою та відповідно до податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку (форма - 1-ДФ) СФГ «Союз-2» за І кв. 2021 року не декларує взаємовідносини з фізичними особами підприємцями, що свідчить про не можливість СФГ «Союз-2» здійснення операцій із постачання насіння соняшнику врожаю 2020 року на адресу ТОВ «Агрекс».
Також, перевіркою встановлено, що згідно податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку (форма - 1-ДФ) СФГ «Союз-2» за І кв. 2021 року не декларує взаємовідносини з ФОП ОСОБА_6 , що свідчить про не можливість СФГ «Союз-2» здійснення операцій із постачання насіння соняшнику врожаю 2020 року на адресу ТОВ «Агрекс».
В АІС «Податковий блок» по СФГ «Союз-2» наявна наступна інформація: - основний вид діяльності - 01.11-вирощування зернових культур (крiм рису), бобових культур i насiння олiйних культур; - юридична адреса реєстрації СФГ «Союз-2» 92722 Луганська обл. Старобільський район с. Проїждже; - згідно ЄРПН не орендує приміщення за адресою: 92722, Луганська обл. Старобільський район с. Проїждже; - згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта встановлено відсутність орендованого та власного нерухомого майна в СФГ «Союз-2». - згідно додатку «Відомості про наявність земельних ділянок» до декларації платника єдиного податку четвертої групи в СФГ «Союз-2» наявні земельні ділянки площею 79,3 га (рілля); - згідно податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку (форма - 1-ДФ) поданого на СФГ «Союз-2» до контролюючого органу за місцем реєстрації за період І квартал 2020 року - І квартал 2021 року на підприємстві працювала 1 особа (Директор); - згідно ЄРПН послуги аутсорсингу/аутстафінгу не придбає; - за результатами проведеного аналізу податкової звітності СФГ «Союз-2» та даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що підприємство декларувало придбання виключно автокомлектуючих до авто; - аналізом фінансово-господарської діяльності СФГ «Союз-2» не встановлено придбання товарів із номенклатурою вказаною у податкових накладних виписаних на користь ТОВ «Агрекс»; - згідно даних ЄРПН СФГ «Союз-2» не придбавало послуги оренди складу за вищенаведеною адресою та відповідно до податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку (форма - 1-ДФ) СФГ «Союз-2» за І кв. 2021 року не декларує взаємовідносини з фізичними особами - підприємцями, що свідчить про не можливість СФГ «Союз-2» здійснення операцій із постачання насіння соняшнику врожаю 2020 року на адресу ТОВ «Агрекс».
Таким чином, враховуючи відсутність матеріальних, трудових та інших ресурсів, основних засобів для здійснення господарської діяльності, дефектністю первинних документів, відсутністю ланцюга придбання товару СФГ «Союз-2» не могло фактично провадити фінансового-господарську діяльність та придбавати/постачати товари, за відсутності залучення сторонніх осіб для здійснення таких операцій.
Щодо нереальності господарських операцій між ТОВ «Агрекс» та Селянське Фермерське Господарство «Рассвет» в акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено здійснення ТОВ «Агрекс» протягом квітня 2021 року діяльності, пов`язаної з отриманням податкової вигоди від СФГ «Рассвет», в результаті здійснення нереальних господарських операцій з придбання товарів. Відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що взаємовідносини ТОВ «Агрекс» (Покупець) та СФГ «Рассвет» (Постачальник) відбувалися на підставі договору поставки № 2375 від 25.03.2021, згідно з якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року.
На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору до перевірки надано копії носіїв інформації за формою первинних документів з назвою накладна та з зазначенням найменування товарів (насіння соняшнику врожаю 2020 року відображених у таблиці на стор. 24 Акта перевірки).
В АІС «Податковий блок» по СФГ «Рассвет» наявна наступна інформація: - основний вид діяльності - 01.11- вирощування зернових культур (крiм рису), бобових культур i насіння олійних культур; - згідно додатку «Відомості про наявність земельних ділянок» до Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на балансі СФГ «Рассвет» наявні земельні ділянки площею 45, 3196 га (рілля); - згідно податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку (форма - 1-ДФ) поданого на СФГ «Рассвет» до контролюючого органу за місцем реєстрації за період І квартал 2020 року - І квартал 2021 року на підприємстві працювала 1 особа; - згідно даних ЄРПН, транспортні засоби, що зазначені в ТТН у інших контрагентів не орендувалось та не придбавались; - згідно ЄРПН послуги аутсорсингу/аутстафінгу не придбає; - за результатами проведеного аналізу податкової звітності СФГ «Рассвет» та даних ЄРПН встановлено, що підприємство декларувало придбання виключно автокомлектуючих до авто.
Аналізом фінансово-господарської діяльності СФГ «Рассвет» не встановлено придбання товарів із номенклатурою вказаною у податкових накладних виписаних на користь ТОВ «Агрекс».
Таким чином, враховуючи відсутність штатної чисельності працівників для здійснення господарської діяльності, відсутністю ланцюга придбання товару, СФГ «Рассвет» не могло фактично провадити фінансового-господарську діяльність та придбавати/постачати товари, за відсутності залучення сторонніх осіб для здійснення таких операцій.
Щодо нереальності господарських операцій між ТОВ «Агрекс» та Селянське Фермерське Господарство «Мрія», у акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено здійснення ТОВ «Агрекс» протягом березня 2021 року діяльності, пов`язаної з отриманням податкової вигоди від СФГ «Мрія», в результаті здійснення нереальних господарських операцій з придбання товарів.
Відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що взаємовідносини ТОВ «Агрекс» (Покупець) та СФГ «Мрія» (Постачальник) відбувалися на підставі договору поставки № 2368 від 15.03.2021, згідно з якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року.
На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору до перевірки надано копії носіїв інформації за формою первинних документів з назвою накладна та з зазначенням найменування товарів (насіння соняшнику врожаю 2020 року відображених у таблиці на стор. 27 акта перевірки).
В АІС «Податковий блок» по СФГ «Мрія» наявна наступна інформація: - основний вид діяльності - 01.11 - вирощування зернових культур (крiм рису), бобових культур i насіння олійних культур; - згідно з додатку «Відомості про наявність земельних ділянок» до Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на балансі СФГ «Мрія» наявні земельні ділянки площею 205 га (рілля); - СФГ «Мрія» за період І квартал 2020 року - І квартал 2021 року не подавався податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку (форма - 1-ДФ), що свідчить про відсутність штатної чисельності працівників на підприємстві; - згідно даних ЄРПН, транспортні засоби, що зазначені в ТТН у інших контрагентів не орендувалось та не придбавались; - згідно ЄРПН послуги аутсорсингу/аутстафінгу не придбає; - за результатами проведеного аналізу податкової звітності СФГ «Мрія» та даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що підприємство декларувало придбання виключно автокомлектуючих до авто.
Аналізом фінансово-господарської діяльності СФГ «Мрія» не встановлено придбання товарів із номенклатурою вказаною у податкових накладних виписаних на користь ТОВ «Агрекс».
Отже, враховуючи відсутність штатної чисельності працівників для здійснення господарської діяльності, відсутністю ланцюга придбання товару, СФГ «Мрія» не могло фактично провадити фінансового-господарську діяльність та придбавати/ постачати товари, за відсутності залучення сторонніх осіб для здійснення таких операцій.
Виходячи з вищенаведеного, СФГ «Мрія» здійснювало діяльність, спрямовану на документальне оформлення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту.
Також у акті перевірки зафіксовано порушення податкового законодавства в частині щодо не нарахування Позивачем відповідно до пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України податкових зобов`язань з податку на додану вартість при списанні товару (насіння соняшника).
У акті перевірки зазначено, що основними чинниками виникнення від`ємного значення (відповідно до описової частини акта перевірки) з ПДВ є: - лютий 2021 року (здійснення експортних операцій з постачання олії та шроту соняшникового, які оподатковуються за нульовою ставкою згідно пп. 195.1.1 п. 195.1 статті 195 ПК України та становлять 75,8 % від загального обсягу реалізації та за рахунок придбання на території України сировини олійних культур); - березень 2021 року (здійснення експортних операцій з постачання олії та шроту соняшникового, які оподатковуються за нульовою ставкою згідно пп. 195.1.1 п. 195.1 статті 195 ПК України та становлять 90,66 % від загального обсягу реалізації та за рахунок придбання на території України сировини олійних культур); - квітень 2021 року (здійснення експортних операцій з постачання олії та шроту соняшникового, які оподатковуються за нульовою ставкою згідно пп. 195.1.1 п. 195.1 статті 195 ПК України та становлять 52,62 % від загального обсягу реалізації та за рахунок придбання на території України сировини олійних культур).
ТОВ «Агрекс» займається переробкою олійної сировини (насіння соняшнику) та виготовленням олії соняшникової, шроту соняшникового та концентрату фосфатидного соняшникового на виробничих потужностях ТОВ «Сватівська олія» (код 25368994) згідно Договору на переробку олійної сировини №28дв/20 від 21.08.2020. Олійну сировину (насіння соняшнику) ТОВ «Агрекс» закуповує у постачальників сільгоспвиробників за Договорами поставки у фізичній вазі, тобто за вагою соняшника, що визначена зважуванням за його фактичними показниками якості.
До перевірки ТОВ «Агрекс» надано регістри бухгалтерського обліку, акт переробки давальницької сировини та акт приймання-передачі робіт (надання послуг) з підприємством ТОВ «Сватівська олія» за квітень 2021 рік, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №4 від 30 квітня 2021 року (відображених у таблицях на стор. 4-5 акта перевірки). Згідно з регістрів бухгалтерського обліку ТОВ «Агрекс» придбало насіння соняшника в кількості 5 053 953 кг
Згідно акту «результатів переробки давальницької сировини відповідно до договору №28дв/20 від 21.08.2020 на переробку олійної сировини на давальницьких умовах» №б/н від 30 квітня 2021 року: - кількість переробленої олійної сировини за квітень 2021 становило 4 983 867 кг; - витрати сировини за рахунок зниження вологи склали 33 404 кг; - витрати сировини за рахунок зниження смітної домішки склали 123 259 кг.
Загальна кількість витрат сировини за рахунок зниження вологи та за рахунок зниження смітної домішки склали 156 663 кг.
Таким чином, в ході перевірки встановлено, що первинні документи (акт «результатів переробки давальницької сировини відповідно до договору №28дв/20 від 21.08.2020 на переробку олійної сировини на давальницьких умовах» №б/н від 30 квітня 2021 року) не відповідає даним бухгалтерського обліку.
На підставі вказаних висновків, викладених у акті перевірки ЦМУ ДПС по роботі з ВПП прийнято податкові повідомлення-рішення:
1) форми «В1» від 27.08.2021 року №5113100070102, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку в розмірі 865 625 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 432 812 грн.
2) форми «B4» від 27.08.2021 року №5143100070102, яким встановлено порушення п. 198.1, п. 198.3, пп. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України та зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 720 663 грн.
Не погоджуючись з такими діями податкового органу позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з вимогами пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.
Відповідно до положень статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст. 44 ПК України).
Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст. 44 ПК України).
Згідно п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, в тому числі:
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
200.1. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.198.5. ст.198 ПК України).
Відповідно до п.200.2. ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Пунктом 200.4. статті 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З аналізу наведених норм встановлено, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власності господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Колегія суддів зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.
Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.
Як встановлено з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ «Мостгрей», ПП «СВФ «Агро-Лугань», СФГ «Союз-2», СФГ «Рассвет», СФГ «Мрія».
В апеляційній скарзі та акті перевірки зазначено що у контрагентів позивача відсутні складські приміщення, автомобільний транспорт зазначений в ТТН не придбавався та не орендувався товариствами, трудові ресурси, виробниче обладнання, відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, матеріали для здійснення основного виду діяльності, а документи надані до перевірки, не містять всіх необхідних реквізитів.
Зазначено, що ТОВ «АГРЕКС» протягом квітня 2021 року здійснювало діяльність пов`язану з отримання податкової вигоди в результаті здійснення нереальних господарських операцій з придбання товарів.
Однак, з даними висновками відповідача колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Сама по собі лише відсутність у контрагентів платника податків основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для виконання спірних господарських операцій; лише певні недоліки в оформленні первинних документів - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
При цьому, дослідження реальності господарської діяльності повинно здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Також визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідач при проведення перевірки дійшов висновку про порушення ТОВ «Агрекс» п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198 ПК України внаслідок проведення операцій, які фактично не відбувалися, без реального настання правових наслідків, проведення лише операцій з оформлення документів від контрагентів, у зв`язку з чим позивачем безпідставно завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість в квітні 2021 року, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.
Даючи правову оцінку правомірності встановлення факту реальності господарських операцій ТОВ «Агрекс» із його контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи стверджується, що між ТОВ «Агрекс» (покупець) та ТОВ «Мостгрей», ПП «СВФ «Агро-Лугань», СФГ «Союз-2», СФГ «Рассвет», СФГ «Мрія» господарські операції відбувалися на підставі договорів поставки згідно з якими постачальники зобов`язувались поставити, а позивач - прийняти і оплатити макуху соєву кормову, вироблену з сої врожаю 2020, насіння соняшнику врожаю 2020 року.
Так, на виконання умов договорів поставки позивачем надано договори поставки зі специфікаціями (а.с. 155-162, 217-226 т.1, 220-230 т.2, а.с. 11-20, 116-125 т.3), видаткові накладні на постачання товару (а.с. 168-176, 227 т.1, 230 т.2, а.с. 21, 126 т.3), розрахунки вартості товару з урахуванням зменшення ціни на показники якості (а.с.177, 228 т.1, 231 т.2, а.с. 22, 127 т.3), товарно-транспортні накладні (а.с. 178-186, 229 т.1, 232-233 т.2, а.с. 23, 128 т.3).
При цьому, факт оплати за цими договорами підтверджений виписками по особовому рахунку (а.с. 193-216, 230-231 т.1, 234-237 т.2, а.с. 24-31, 129-136 т.3).
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно підтверджено право власності на землі та засвідчено договори оренди на землі контрагенті позивача (а.с. 237-250 т.1, а.с. 1-120, 238-250 т.2).
Також надано повідомлення контрагентів про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадилась діяльність, які свідчать про наявність сільськогосподарської техніки, земельних ділянок (в тому числі орендованих), господарських споруд, (а.с. 122-183 т.2, а.с. 32-55 т.3).
Контрагентами до податкового органу подавались звіти про посівні площі сільськогосподарських культур (а.с. 183-219, 245- т.2, а.с.1-10, 42-49, 56-71 т.3).
Згідно специфікацій до договорів поставки, товар ПП «СВФ «Агро-Лугань», СФГ «Союз-2», СФГ «Рассвет», СФГ «Мрія» поставлявся на умовах DAP до складу ТОВ «Сватівська олія».
ТОВ «Мостгрей» поставки товару здійснювались на умовах DAP до складу ТОВ «Фрідлайф».
Під час перевірки встановлено, що ТОВ «Агрекс» займається переробкою олійної сировини (насіння соняшнику) та виготовленням олії соняшникової, шроту соняшникового та концентрату фосфатидного соняшникового на виробничих потужностях ТОВ «Сватівська олія» згідно з договору на переробку олійної сировини № 28дв/20 від 21.08.2020. Олійну сировину (насіння соняшнику) товариство закуповує у постачальників сільгоспвиробників за договорами поставки у фізичній вазі, тобто за вагою соняшника, що визначена зважуванням за його фактичними показниками якості.
До перевірки позивачем надавались регістри бухгалтерського обліку, акт переробки давальницької сировини та акт приймання-передачі робіт (надання послуг) з підприємством ТОВ «Сватівська олія» за квітень 2021 рік, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №4 від 30 квітня 2021 року (відображених у таблицях на стор. 4-5 акта перевірки).
Згідно листа від 15.11.2021 № 610 ТОВ «Сватівська олія» автомобілями, зазначеними в акті перевірки, завозилась та обліковувалась сировина від ТОВ «Агрекс» із зазначенням обсягів такої сировини (а.с. 232 т.1). що підтверджується реєстрами сировини (а.с.233-236 т.1).
Як встановлено судом першої інстанції, позивач, з метою належного виконання умов договору як замовник, та переробник (ТОВ «Сватівська олія»), у процесі виробництва для обліку олійної сировини, убутку олійної сировини внаслідок зниження вологи та сміттєвої домішки і виготовлення готової продукції використовують Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 11 вересня 2009 року № 656 (надалі по тексту також - Порядок № 656).
Вимогами пунктів 5.1 та 5.2 ДСТУ 4694:2006 «Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови» визначено, що до якісних показників соняшнику входять вологість та сміттєві домішки. Базисними нормами якісних показників для соняшнику визначені: вологість - не більше 7%, сміттєва домішка - не більше 1,0%. Обмежувальними нормами для соняшнику за вологістю 17 %, за сміттєвою домішкою до 10 %.
Пунктом 2.11 Порядку № 656 визначено, що у процесі зберігання і підробітку олійного насіння відбувається зміна його якості (тобто зниження вологості і сміттєвих домішок), що спричиняє зміну маси олійного насіння. Убуток маси олійного насіння (за рахунок зниження вологості і сміттєвих домішок) відноситься до технічних (виробничих) втрат і обґрунтовується досягнутим при зберіганні і підробітку поліпшенням його якості.
Порядок розрахунку зміни фізичної маси олійного насіння у процесі зберігання і підробітку наведено у цьому пункті та пункті 2.14 цього розділу.
Якість олійного насіння, що передається у виробництво, визначає лабораторія підприємства, за даними якої робиться відповідний запис у книзі кількісно-якісного обліку за формою № 12 на паперових носіях або в електронному вигляді. Убуток олійного насіння за рахунок природного убутку при зберіганні розраховується за діючими нормами.
Порядок розрахунку природного убутку олійного насіння наведено у пункті 2.13 цього розділу.
Зміну фізичної маси олійного насіння визначають на підставі документів та із застосуванням формул зазначених у цьому пункті, що на думку суду не підлягає окремому викладенню, оскільки визначена маса убутку сторонами не оспорюється.
Таким чином, одна метрична тонна соняшнику завжди має певну кількість вологи та сміття. Придбати на ринку соняшник взагалі без вологи та сміття неможливо, що підтверджується вищенаведеними нормативними документами, на які посилається позивач і суд з цим повністю погоджується.
Відповідно до п. 3.4 договору на переробку олійної сировини на давальницьких умовах № 28дв/20 від 21.08.2020 року, ТОВ «Сватівська олія» приймає соняшник на переробку у фізичній вазі. Тобто, весь соняшник, який закуплений ТОВ «Агрекс» для переробки у фізичній вазі з фактичною вологістю та засміченістю, переданий переробнику ТОВ «Сватівська олія».
Відповідно до п. 2 ст. 840 Цивільного кодексу України, якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків.
З дослідженого договору № 28дв/20 від 21.08.2020 року п. 3.7 встановлено, що факт переробки олійної сировини та виробництво готової продукції за календарний місяць підтверджується актом результатів переробки давальницької сировини, в якому зазначається кількість переробленої олійної сировини, найменування та кількість виробленої готової продукції, відходів.
Відповідно до п. 5.2.1, 5.2.2 договору переробник повинен надати послуги з переробки олійної сировини замовника та забезпечити вихід готової продукції виходячи з фактичної олійності переробленої олійної сировини та загальних втрат олії в виробництві не більше 1,20%, та на підтвердження результатів переробки надавати замовнику «Виробничо-технічний звіт» (Форма 23).
Пунктами 2.11, 2.13- 2.15, 2.24, 2.25 Порядку № 656 регламентований порядок зменшення ваги насіння внаслідок його зберігання, підробітку, сушіння, природного убутку.
Кількісні показники втрат сировини за рахунок зниження вологи, зниження смітної домішки, втрат олійної сировини по волозі підтверджені документально актом результатів переробки давальницької сировини відповідно до договору № 28дв/20 від 21.08.2020 року на переробку олійної сировини на давальницьких умовах.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що всі господарські операції з сировиною між ТОВ «Агрекс» та ТОВ «Сватівська олія» підтверджені належними первинними документами, що не спростовується відповідачем по справі.
Отримання сировини від позивача постачальником ТОВ «Мостгрей» ТОВ «Фрідлайф» підтверджується договором поставки від 06.04.2021 №с06/04/2021, специфікацією, видатковими накладними, розрахунком вартості товару, з урахуванням зменшення ціни за показниками якості, товарно-транспортними накладними, виписками по особовому рахунку про оплату товару, (а.с. 163-217 т.1).
Матеріалами справи стверджується, що отриманий товар ТОВ «Агрекс» використано у господарській діяльності відповідно до основного виду діяльності товариства: виробництво олії та тваринних жирів.
Також, згідно акту перевірки, позивач має основні засоби та трудові ресурси. Цей факт, також. було підтверджено податковим органом у акті перевірки позивача за лютий 2021 за формою 20-ОПП ТОВ "Мостгрей".
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що наведені вище обставини підтверджують факт придбання товарів позивачем у ТОВ «Мостгрей», ПП «СВФ «Агро-Лугань», СФГ «Союз-2», СФГ «Рассвет», СФГ «Мрія» та використання їх у власній господарській діяльності.
При цьому, висновок про нереальність досліджених в ході податкової перевірки господарських операцій, які відображені у акті перевірки від 19 липня 2021 року, контролюючий орган мотивував недоліками документів, складених внаслідок здійснення господарських операцій із вищезазначеними контрагентами, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, зокрема, автомобілі, зазначені в ТТН, не обліковуються та не орендуються контрагентами, зазначені в ТТН водії не мали трудових відносин з підприємствами, в графі "пункт розвантаження" зазначено лише назву населеного пункту, що не дає можливості ідентифікувати конкретне місце розвантаження товару.
Апеляційний суд звертає увагу, що всі товарно-транспортні накладні містять підписи водіїв та їх особисті дані, необхідні дані про відвантаження і приймання товару.
Аналіз транспортної документації та податкової звітності є необхідною при встановленні об`єкту оподаткування витрат саме при наданні логістичних послуг, а недоліки оформлення ТТН в даних господарських операціях не можуть бути доказами нереальності операцій поставки товарів позивача з його контрагентами.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно проаналізовано товарно-транспортні накладні наявні в матеріалах справи по контрагентах позивача в яких вказано всі необхідні реквізити.
Суд першої інстанції правильно зауважив, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі видаткових та товарно-транспортних накладних, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне здійснення таких операцій.
Крім того, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного необхідно зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, недоліки такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені вище товарно-транспортні накладні містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне переміщення товару - макухи та насіння соняшника.
Крім того, висновки контролюючого органу з покликанням на данні з інформаційних баз ДПС, колегією суддів не беруться до уваги, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства й аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Так само податкова інформація щодо контрагентів суб`єкта господарювання у ланцюгах постачання носить інформативний характер та не є безперечним свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.
При цьому, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків, разом з тим, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.
Збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. За умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, оскільки під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і придбавати товари для використання у господарській діяльності, незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.
Разом з тим, у спірних правовідносин контролюючим органом не доведено існування таких обставин, що спростовує доводи апелянта про не підтвердження реальності здійснених господарських операцій контрагентами позивача даними ЄРПН по ланцюгу постачання, оскільки це суперечить принципам індивідуальної юридичної відповідальності.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Правові наслідки у виді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Щодо посилань податкового органу на порушену кримінальну справу у відношенні ТОВ «Мостгрей», то у податкового органу відсутні жодні відомості щодо стану розгляду такої справи.
Колегія суддів бере до уваги сталу практику касаційної інстанції з цього питання. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 дійшла висновку що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Таким чином, з системного аналізу наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт здійснення реальних господарських операцій позивачем з ТОВ «Мостгрей», ПП «СВФ «Агро-Лугань», СФГ «Союз-2», СФГ «Рассвет», СФГ «Мрія» підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, та які повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у господарській діяльності.
Колегія суддів бере до уваги висновки, викладені в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 Великої Палати Верховного Суду, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Таким чином, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.
Саме відповідач у межах реалізації покладених на нього функцій (ст.ст.19-1, 75, 85 ПК України) уповноважений отримувати від платників податків у порядку, визначеному законодавством, документи про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, за результатами аналізу яких реалізує компетенцію в частині визначення сум грошових зобов`язань у порядку, визначеному пунктом 54.3 статті 54 ПК України, натомість адміністративний суд аналізує рішення контролюючого органу, ухвалене за результатами означених заходів на предмет його відповідності критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
З врахуванням наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, дають можливість встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставлених товарів, їх кількість та вартість, а також сторони господарських операцій, що, відповідно, свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій, разом з тим, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі; крім того, податковим органом не наведено належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи окреслені податковим органом в акті перевірки від 19.07.2021 року та процесуальних документах відповідача, підстави для висновку про безтоварний характер спірних у цій справі господарських операцій дійшов висновку про те, що сама по собі зібрана податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій, при цьому, оцінивши наявні у податкового органу відомості саме у співвідношенні з наявною первинною документацію, суд надає перевагу належним письмовим доказам. Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про нереальність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, разом з тим, судом першої інстанції встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальників до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРЕКС" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2021 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя Попова О.Г.
Суддя Говорун О.В.
Суддя Чуприна О.В.