ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
Справа № 285/1161/26
провадження у справі № 2/0285/1323/26
29 липня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області у складі:
головуючої судді………..………Літвин О. О.,
секретаря…………......................Клечковської М. М.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду
цивільну справу за правилами загального позовного провадження
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про зміну (зменшення) розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у якому просив змінити розмір аліментів, присуджених з нього двома окремими судовими рішеннями: Новоград-Волинського міськрайонного суду від 17.10.2019 на користь ОСОБА_4 на утримання синів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і Звягельського міськрайонного суду від 04.09.2025 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - та визначити єдиний розмір аліментів на всіх трьох дітей із різними одержувачами.
Після усунення недоліків, визначених ухвалою суду від 03.03.2026, позивач 23.03.2026 /а.с.27/ подав уточнений позов до ОСОБА_2 , в якому просив змінити розмір аліментів, присуджених за рішенням Звягельського міськрайонного суду від 04.09.2025, та стягувати з нього аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зменшивши їх розмір з 1/4 до 1/6 частини його заробітку.
В обґрунтування позову зазначив, що змінюючи розмір аліментів у 2025 році, суд не врахував наявність у нього ще двох дітей, на утримання яких він сплачує аліменти. Також у нього змінився матеріальний стан та різко погіршилось здоров`я в результаті отриманої контузії, внаслідок чого він став непрацездатним, часто лікується та втратив можливість продовжувати службу в ЗСУ.
Сторони до суду не прибули.
В заяві до суду позивач просив розглянути справу без його участі.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалася, в судове засідання повторно не з`явилася, причини неявки не повідомила. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи. Виклики відповідача про місце і час розгляду справи здійснювалися через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Крім того, інформація про час та місце проведення судового засідання була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
З урахуванням положень ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши надані докази по справі, суд дійшов такого висновку.
Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Таке утримання є безумовним, оскільки закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є вони працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст.141 СК України).
Відповідно до ст.180 СК України, ст.51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками вказаного обов`язку визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ст.181 СК України).
Положеннями СК України визначаються декілька способів виконання цього обов`язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (ст.ст.180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (ст.185); обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (ст.198).
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від неї, та захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для життєдіяльності.
За своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006 зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права і практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Водночас, права та інтереси батьків очевидно підлягають врахуванню та оцінці судом при вирішенні спору.
З матеріалів справи слідує, що за час спільного проживання у сторін народився син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який після припинення сімейних стосунків батьків залишився проживати з матір`ю і на утримання якого позивач сплачує на користь відповідача аліменти.
Окрім того, позивач є батьком ще двох дітей, які народились в іншому шлюбі: синів ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання яких відповідачем також сплачуються аліменти.
Так, відповідно до рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду №285/3337/19 від 17.10.2019 розмір присуджених аліментів на утримання сина ОСОБА_6 становить 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_5 стягнуто у твердій грошовій сумі у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до рішення Звягельського міськрайонного суду №285/3732/25 від 04.09.2025 розмір присуджених аліментів на утримання сина ОСОБА_7 був збільшений та стягнуто 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини (ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Позивач проживає окремо від своїх дітей.
Частиною 1 ст.192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.23 постанови від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоровая когось із них.
Так, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони і знівельовує можливість суду втручатися у їх взаємовідносини. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Посилання на факти, без їх доведення належними та допустимими доказами, не може бути підставою для задоволення заяви.
При вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи справді змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Також слід зазначити, що виховання дітей одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дітей, у зв`язку з чим певним чином з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дітей, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.
Як на підставу для зменшення розміру аліментів, позивач посилається на наявність ще двох судових рішень про стягнення аліментів на інших дітей (у розмірі 1/4 частини доходу та 50% прожиткового мінімуму), погіршення здоров`я та його матеріального стану. Разом з тим, зменшення або збільшення розміру аліментів є правом, а не обов`язком суду і закон не передбачає такої можливості лише за наявності зміни матеріального стану платника аліментів без врахування обставин, що мають істотне значення.
Сама по собі наявність інших судових рішень або факт народження інших дітей не є безумовною підставою для автоматичного зменшення аліментів, встановлених раніше. Позивачем не надано доказів того, що його загальний матеріальний стан погіршився (наприклад, втрата працездатності, суттєве зниження заробітної плати, важка хвороба), що заважає йому виконувати свої батьківські обов`язки в повному обсязі. Наданий ОСОБА_1 листок непрацездатності свідчить лише про його перебування на стаціонарному лікуванні в період з 13.08.2025 по 25.08.2025.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Частка у розмірі 1/4 від доходу є базовою та законодавчо визначеною нормою для утримання однієї дитини (ч.5 ст.183 СК України). Зменшення цієї частки призведе до суттєвого зниження рівня матеріального забезпечення першої дитини. ОСОБА_1 не довів, що перша дитина наразі потребує менших витрат, або що її матір має надмірні доходи, які б дозволили покривати потреби дитини без належної участі батька.
Суд наголошує, що право дитини на належний рівень життя та утримання батьками є абсолютним і не може бути обмежене лише через те, що батько створив нові зобов`язання перед іншими дітьми.
Посилання позивача на те, що сукупний розмір утримань за всіма трьома рішеннями судів (1/4+1/4+50% прожиткового мінімуму) порушує його права, суд не бере до уваги, оскільки обмеження, встановлені ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» (утримання не більше 50% чи 70% заробітної плати), регулюють виключно порядок виконання рішень бухгалтерією або виконавчою службою. Вони захищають боржника від повного позбавлення засобів до існування на етапі виплат, але не є підставою для скасування чи зменшення самих матеріальних зобов`язань, визначених судом.
Реалізуючи своє право на батьківство щодо інших дітей, ОСОБА_1 мав усвідомлювати наявність обов`язку щодо утримання вже народженої першої дитини. Поява нових дітей та наявність рішень про стягнення аліментів на них є наслідком свідомого вибору позивача і не повинні призводити до дискримінації та обмеження прав першої дитини на отримання раніше присудженого утримання.
Таким чином, жоден із наданих позивачем доказів не підтверджує наявність підстав для його звільнення від обов`язку утримувати свого неповнолітнього сина ОСОБА_7 у розмірі, визначеному судовим рішенням. Запропонований ним розмір аліментів, на думку суду, позбавить його сина права та гідний рівень утримання, духовного та фізичного розвитку, чим грубо порушить вимоги, щодо захисту прав дитини як національного законодавства так і міжнародних договорів, що є недопустимим.
На переконання суду, визначена судом у 2025 році сума аліментів на сина ОСОБА_7 є реальною, необхідною та достатньою для забезпечення його гармонійного розвитку. Найголовніше те, що такий розмір аліментів дає змогу забезпечити мінімальні життєві потреби дитини і матеріальний стан позивача, навіть з відрахуванням аліментів, буде задовільним та стабільним, що в свою чергу не тільки не звільняє його від обов`язку утримувати своїх дітей, а навіть дозволяє йому виконувати свої зобов`язання щодо оплати аліментів у розмірі, визначеному судом. Це відповідатиме засадам розумності, виваженості і справедливості.
Той факт, що позивач є батьком трьох дітей, свідчить про усвідомлене прийняття ним відповідних батьківських обов`язків, у тому числі фінансових. Неможливість перекладення основного тягаря утримання дітей лише на матір прямо випливає з положень СК України, які зобов`язують кожного з батьків забезпечувати належні умови для життя та розвитку дітей. Отже, сам по собі факт наявності у позивача інших витрат чи зміни життєвих обставин не може нівелювати його первинного та незмінного обов`язку щодо утримання дітей, який він узяв на себе від моменту їх народження.
З урахуванням принципу пріоритету інтересів дитини, зменшення аліментів можливе лише тоді, коли воно не погіршує рівень матеріального забезпечення дитини та не суперечить її найкращим інтересам. Сам факт багатодітності позивача не може бути підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки обов`язок щодо утримання кожної дитини є рівноцінним і не залежить від кількості дітей у сім`ї.
Усі діти позивача мають право на гідне та забезпечене життя, а їх батько, у свою чергу, який є людиною працездатного віку, зобов`язаний брати участь у забезпеченні їх благополуччя.
Резюмуючи викладене, суд вважає, що позивач не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, та відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України не підтвердив цих своїх доводів відповідними доказами, передбаченими ст.ст.57-64 ЦПК України.
Відтак, в задоволенні позову слід відмовити.
У зв`язку з відмовою у задоволенні позову підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 76-81, 258-259, 265, 268 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну (зменшення) розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуюча суддя ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? О. О. Літвин