ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/18862/21 Суддя першої інстанції: Щавінський В.Р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Файдюка В.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-інтеграційне підприємство «Агроінтер» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно-інтеграційне підприємство «Агроінтер» (далі - позивач, ТОВ «АІП «Агроінтер») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач-1; ГУ ДПС у м. Києві), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2; ДПС України), в якому просило:
- визнати протиправними дії Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві щодо зупинення поданої на реєстрацію Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-інтеграційне підприємство "Агроінтер" податкової накладної №21 від 13.04.2021 року, поданої на реєстрацію 29.04.2021 року о 16:23:52 годині і прийнятої за №[номер приховано] для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та скасувати Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві №2640448/21892451 від 11.05.2021 року про відмову в реєстрації податкової накладної №21 від 13.04.2021 року;
- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-інтеграційне підприємство "Агроінтер" №21 від 13.04.2021 року, подану на реєстрацію 29.04.2021 року о 16:23:52 годині і прийняту за №[номер приховано], датою її фактичного надходження на реєстрацію від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-інтеграційне підприємство "Агроінтер".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2022 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
До Окружного адміністративного суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у якій останній просить суд відшкодувати на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн.
На виконання положень п. 2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва листом від 22.11.2023 №03-19/34577/23 «Про скерування за належністю справи» передав справу №640/18862/21 до Київського окружного адміністративного суду.
Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року стягнуто на користь ТОВ «АІП «Агроінтер» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що виходячи з обставин розгляду цієї справи, її складності та виконаної роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом та значимості таких дій у справі, зважаючи на критерій розумності розміру витрат, заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги є завищеним та підлягає зменшенню з 8500,00 грн до 8000,00 грн.
Не погоджуючись з додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні вимог заяви відмовити повністю.
Свою позицію апелянт обґрунтовує тим, що ця справа розглядалася в письмовому провадженні без участі сторін та відноситься до справ незначної складності. Податковий орган звернув увагу, що оскільки вказана категорія справ є незначної складності, то не потребує значних зусиль при здійсненні професійної правничої допомоги та багато часу на підготовку тексту позовної заяви. Територіальний орган ДПС зазначив, що витрати мають бути розумними та співмірними.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2025 року, постановленою у складі судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Сорочка Є.О. та Чаку Є.В., відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Водночас, рішенням Вищої ради правосуддя від 08 квітня 2025 року №748/0/15-25 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року вирішено здійснити повторний автоматизований розподіл судових справ, які перебували у провадженні судді ОСОБА_1
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2025 року у цій справі визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Файдюк В.В., судді Сорочко Є.О., Чаку Є.В.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року прийнято справу № 640/18862/21 за адміністративним позовом ТОВ «АІП «Агроінтер» до ГУ ДПС у м. Києві, ДПС України про протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії до провадження.
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи у встановлений судом строк не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2026 року продовжено строк розгляду справи та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження з 29 липня 2026 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було надано копії:
- Договору про надання правової (правничої) допомоги №316/21 від 29.06.2021 з витягом Додатку №1 до нього;
- Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №685 від 29.10.2009,
- Ордеру серії КС №877442 від 29.06.2021;
- Платіжних доручень №1474 від 28.06.2021, №1555 від 06.09.2021, №1476 і №1489 від 01.07.2021.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове судове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
За правилами пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Приписи частин першої, другої статті 134 КАС України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положення частини третьої статті 134 КАС України закріплюють для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 2040/6997/18 підкреслив, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
У постанові від 10 листопада 2022 року у справі №640/24023/21 Верховний Суд також звернув увагу на те, положення КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Хоча цим правом, як свідчать матеріали справи, ГУ ДПС у м. Києві не скористалося, однак з огляду на правову позицію Верховного Суду (постанова від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22) це не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Щодо присудженої судом першої інстанції до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві суми витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Як правильно зауважив апелянт, указана справа є справою незначної складності. Обґрунтування неминучості і обов`язковості понесених позивачем витрат саме у такому розмірі, ТОВ «АІП «Агроінтер» не надано. Підготовка позовної заяви з огляду на сталість судової практики, як обґрунтовано підкреслено ГУ ДПС у м. Києві, не вимагала витрачання адвокатом багато часу.
Отже, за наведених вище мотивів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір витрат на правову допомогу, який позивач просив компенсувати, не є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору.
Відтак, оскільки процесуальний закон наділяє суд повноваженнями зменшити належну до стягнення суду правничої допомоги, судова колегія з урахуванням встановлених вище обставин приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у спірному випадку підлягали зменшенню Київським окружним адміністративним судом.
Таким чином, враховуючи категорію складності цієї справи (малозначна), ціну позову, ненадання доказів виняткового значення цієї справи для позивача та обґрунтувань неминучості і обов`язковості понесених останнім витрат саме у такому розмірі, колегія суддів з урахуванням аргументів апеляційної скарги про неспівмірність заявлених до відшкодування судових витрат приходить до висновку, що останні з огляду на співрозмірність та пропорційність до предмету спору підлягають присудженню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві на користь ТОВ «АІП «Агроінтер» в сумі 4 000 грн.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що доводів стосовно неправильності розподілу судових витрат відповідно до кількості відповідачів в апеляційній скарзі не зазначено, у зв`язку з чим перегляд додаткового рішення суду першої інстанції здійснювався у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві.
Колегією суддів враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, стягуючи за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві на користь ТОВ «АІП «Агроінтер» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, не надав належної оцінки їх пропорційності, обґрунтованості і необхідності, а тому прийшов до передчасного висновку про наявність правових підстав для присудження таких витрат за рахунок податкового органу у вказаному розмірі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення не повно з`ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення питання щодо розміру належних до присудження судових витрат.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити частково.
Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року - змінити та викласти абзац другий його резолютивної частини у такій редакції:
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрно-інтеграційне підприємство «Агроінтер» (04116, м. Київ, вул. Нагірна, буд. 25-27, кімната 14; код ЄДРПОУ 21892451) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок».
В іншій частині додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку
Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року.