П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/14179/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
29 липня 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного урпавління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В :
І. Описова частина.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 13.05.2025 року №064250010720 про відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22.04.2025 року.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (3 категорія). З досягненням 54 річного віку та за наявності відповідного страхового стажу позивач звернувся до Відповідача -1 із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Листом від 14.05.2025 року Відповідач -1 повідомив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 13.05.2025 року №064250010720 відмовлено у такому призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю підстав, так як вважає, що в зоні гарантованого (добровільного) відселення Позивач прожив лише 02 роки 02 місяці 14 днів, що недостатньо для такого призначення пенсії.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
2.1 Позивач, згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 01.11.1993 Житомирською обласною державною адміністрацією, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 3 категорії.
2.2 Позивач 06.05.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
2.3 Згідно пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за принципом екстериторіальності документи були направлені на розгляд до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, яким 13.05.2025 було прийнято рішення №064250010720 про відмову у призначенні пенсії, оскільки постійне проживання чи постійна робота позивача у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 02 роки 02 місяці 14 днів.
2.4 Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
3.1 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року позов задоволено.
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 13.05.2025 року №064250010720 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22.04.2025 року.
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у розмірі 1211, 20 грн.
3.2 Суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на шість років, як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, що на день аварії та в період 26.04.1986 року по 01.01.1993 року сумарно на території, що відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення, прожив не менше 6 років. Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 13.05.2025 року №064250010720 про відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22.04.2025 року.
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
4.1 Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на недотримання судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
4.2 Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечував щодо її задоволення та просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 було ухвалене без порушень норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
ІІ. Мотивувальна частина.
1. Позиція апеляційного суду
Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків.
1.1 Право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах та із зниженням пенсійного віку є гарантованим конституційним правом людини, що базується на положеннях статей 19, 46, 48 Конституції України, а також нормах спеціального законодавства, які регулюють питання соціального захисту громадян, котрі постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
1.2 Відповідно до статті 46 Конституції України кожен має право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
1.3 Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення та виплати пенсій.
1.4 За змістом статті 26 цього Закону, у період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 32 років.
1.5 Водночас особливості реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон № 796-XII).
1.6 Статтею 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII встановлено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
1.7 Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
1.8 Згідно з абзацом 4 частини другої статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від аварії на Чорнобильській АЕС, які постійно проживали чи постійно працювали у зоні гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років (категорія 3).
1.9 Приміткою до цього пункту визначено, що початкова величина зниження пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
1.10 Аналіз наведених норм свідчить про те, що стаття 55 Закону № 796-XII передбачає дві самостійні умови для диференціації величини зниження пенсійного віку:
1) наявність права на початкову величину зниження (3 роки), яка пов`язується виключно із фактом проживання або роботи в зоні забруднення у період з 26.04.1986 по 31.07.1986;
2) наявність права на додаткове зниження (1 рік за кожні 2 роки проживання/роботи), передумовою для якого є обов`язкове проживання чи робота у відповідній зоні станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років.
1.11 Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 556/1153/17 та від 11.04.2018 у справі № 565/1829/17.
1.12 Колегія суддів зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 м. Коростень Житомирської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
1.13 Оцінюючи наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, колегія суддів враховує сталу правову позицію Верховного Суду (зокрема, викладену в постановах від 25.11.2019 у справі № 464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а, від 30.09.2020 у справі № 572/1921/17 та від 30.08.2022 у справі № 357/6372/17), відповідно до якої єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право на користування пільгами, є відповідне посвідчення (в даному випадку - посвідчення потерпілого 3-ї категорії серії НОМЕР_1 від 01.11.1993).
1.14 Разом з тим, колегія суддів наголошує, що наявне у ОСОБА_1 посвідчення засвідчує його належність до категорії осіб, потерпілих від аварії на ЧАЕС, однак для обчислення точної кількості років зниження пенсійного віку за статтею 55 Закону № 796-XII суб`єкт владних повноважень та суд зобов`язані здійснювати детальний аналіз та оцінку сукупності наданих заявником первинних документів.
1.15 Судом встановлено, що на підтвердження проживання, навчання та роботи в м. Коростені Житомирської області позивач надав відповідачу та суду такі документи:
свідоцтво про неповну середню освіту від 11.06.1986 про закінчення середньої школи № 9 міста Коростеня;
диплом НОМЕР_2 про навчання в Коростенському СПТУ з 01.09.1988 по 28.06.1989;
довідку Відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради від 22.04.2025 № 8629 про реєстрацію місця проживання у м. Коростені з 06.10.1988 по 15.03.1990 та з 11.07.1991 по теперішній час;
копію військового квитка про проходження строкової військової служби у період з 24.05.1989 по 20.06.1991 та копію трудової книжки.
1.16 На основі детального дослідження вказаних документів судом беззаперечно встановлено факт проживання та навчання позивача у м. Коростені Житомирської області безпосередньо в період з моменту аварії на ЧАЕС (26.04.1986) по 31.07.1986, що відповідно до примітки до статті 55 Закону № 796-XII надає йому право на початкове зниження пенсійного віку на 3 роки.
1.17 Щодо обчислення періоду проживання станом на 01.01.1993, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що призов на строкову військову службу (з 24.05.1989 по 20.06.1991) за відсутності зняття з реєстраційного обліку за місцем проживання не перериває юридичного зв`язку особи з його постійним місцем проживання. З урахуванням цього, сумарний строк проживання, навчання та роботи ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення в період з 26.04.1986 по 01.01.1993 становить понад 6 років, що повністю задовольняє вимогу закону щодо необхідності проживання в цій зоні не менше 3 років станом на 01.01.1993.
1.18 За формулою, визначеною частиною другою статті 55 Закону № 796-XII («початкове зниження на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання»), виходячи з наявного сумарного періоду проживання та навчання позивача (понад 6 років), позивач набув право на додаткове зниження віку ще на 3 роки. Таким чином, загальне зниження пенсійного віку для позивача становить максимальні 6 років (3 роки + 3 роки).
1.19 Суд апеляційної інстанції наголошує, що наявність у позивача страхового стажу в кількості 34 роки 08 місяців 27 днів відповідачем не заперечується та повністю відповідає вимогам статті 26 Закону № 1058-IV для призначення пенсії у 2025 році з урахуванням зменшення віку.
1.20 З огляду на встановлене право позивача на зниження віку на 6 років, загальний пенсійний вік для нього зменшується з 60 до 54 років. Оскільки ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на день звернення із заявою (06.05.2025) він повністю досяг 54-річного віку. Отже, позивач набув усіх передбачених законом підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах з 22.04.2025 року.
1.21 За таких обставин Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області під час розгляду документів позивача за принципом екстериторіальності дійшло помилкового висновку про відсутність у заявника необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність та скасування оскаржуваного рішення від 13.05.2025 № 064250010720.
1.22 Спростовуючи доводи апеляційної скарги про втручання суду в дискреційні повноваження Пенсійного фонду шляхом зобов`язання призначити пенсію, колегія суддів зазначає, що дискреційні повноваження виникають лише за наявності декількох альтернативних та законних варіантів рішень.
1.23 Оскільки ОСОБА_1 повністю підтвердив виконання усіх умов, визначених Законом № 796-XII та Законом № 1058-IV (вік, необхідний страховий стаж, період проживання та статус потерпілого), у органу Пенсійного фонду виник виключний імперативний обов`язок призначити пенсію, що виключає свободу адміністративного розсуду.
1.24 За таких умов зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (як територіального органу за місцем проживання/обліку позивача) призначити пенсію з 22.04.2025 року є належним і повним способом захисту порушеного права відповідно до вимог частини четвертої статті 245 КАС України.
2 Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
2.1 За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи, підтверджених належними доказами, та ухвалене з повним дотриманням норм матеріального і процесуального права.
2.2 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування ухваленого судового рішення.
2.3 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.