П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/15041/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух Віталій Михайлович
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
29 липня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
І. Описова частина
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 Позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_3 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідачів щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за періоди з 13.02.2022 до 16.02.2023 (Військова частина НОМЕР_3 ) та з 17.02.2023 до 20.05.2023 (Військова частина НОМЕР_2 ) із застосуванням для обчислення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, замість розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
2.1 Позивач у період з 13.02.2022 до 16.02.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , а з 17.02.2023 дотепер проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що сторонами не заперечується.
2.2 У зазначені спірні періоди обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача під час нарахування та виплати грошового забезпечення здійснювалося відповідачами виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
3.1 Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
3.2 Задовольняючи позовні вимоги у частині визнання дій відповідачів протиправними та зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення, суд першої інстанції виходив з того, що з 29.01.2020 відновлено дію пункту 4 постанови № 704 у первісній редакції, у зв`язку з чим кожен із відповідачів був зобов`язаний за відповідний період проходження позивачем служби обчислювати розміри його окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
4. Короткий зміст вимог апеляційних скарг
4.1 Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 не стосується пункту 4 постанови № 704 у частині грошового забезпечення діючих військовослужбовців, а також на те, що обов`язок щодо проведення розрахунку за весь період служби позивача мав бути покладений на військову частину, у якій позивач проходить службу на момент звернення до суду.
4.2 Військова частина НОМЕР_2 також подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на застосовність до спірних правовідносин редакції пункту 4 постанови № 704 у редакції постанови № 103.
4.3 Позивач правом подання відзивів на апеляційні скарги не скористався.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Позиція апеляційного суду
Колегія суддів перевірила законність і обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційних скарг та дійшла таких висновків.
1.1 Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.
1.2 Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
1.3 Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 1 березня 2018 року.
1.4 Пунктом 4 постанови № 704 (у первісній редакції) було визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
1.5 Надалі пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) пункт 4 постанови № 704 викладено у новій редакції, згідно з якою розміри окладів визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
1.6 Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 пункт 6 постанови № 103 визнано протиправним та скасовано.
1.7 Колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_3 про те, що вказане судове рішення нібито стосувалося виключно пенсійних правовідносин і не мало стосунку до порядку обчислення грошового забезпечення діючих військовослужбовців. Предметом правового регулювання пункту 6 постанови № 103, визнаного протиправним та скасованого, були саме зміни до пункту 4 постанови № 704, яким встановлено єдину розрахункову величину для обчислення як грошового забезпечення військовослужбовців, так і подальшого пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, оскільки саме показники посадового окладу та окладу за військовим званням є базовими складовими для обчислення обох видів виплат. А відтак, скасування зазначеної норми у судовому порядку об`єктивно і безумовно означає відновлення дії первісної редакції пункту 4 постанови № 704 у повному обсязі, без можливості вибіркового застосування цього наслідку лише до пенсійних, а не до поточних виплат грошового забезпечення.
1.8 Скасування у судовому порядку пункту 6 постанови № 103 означає відновлення з 29 січня 2020 року дії пункту 4 постанови № 704 у первісній редакції, яка передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення тарифного коефіцієнта на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня відповідного календарного року.
1.9 Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_2 про необхідність застосування до спірних правовідносин розрахункової величини станом на 01.01.2018 з посиланням на постанови Верховного Суду від 11.02.2021 у справах № 200/3757/20-а, № 200/3774/20-а, № 240/11952/19 та від 14.04.2021 у справі № 240/12309/20, оскільки наведена практика стосується періодів, що передували набранню законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, тоді як спірний у цій справі період (з 17.02.2023 до 20.05.2023) виник значно пізніше вказаної дати, а тому до нього підлягає застосуванню саме відновлена первісна редакція пункту 4 постанови № 704. Посилання цього самого апелянта на зміну редакції пункту 4 постанови № 704 постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 (яка набрала чинності 20.05.2023) також не спростовує правильності висновків суду першої інстанції, оскільки спірний період позову обмежений датою 20.05.2023 і, відповідно, нова редакція норми до спірних правовідносин не застосовується.
1.10 Стосовно доводів апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_3 про неналежність цього відповідача та про те, що обов`язок щодо проведення перерахунку за весь період мав бути покладений на військову частину, у якій позивач проходить службу на момент звернення до суду, колегія суддів зазначає таке. Обов`язок щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю покладається на ту військову частину, у якій військовослужбовець проходив службу у конкретний період, за який здійснюється відповідне нарахування, оскільки саме цей орган до моменту переведення позивача виступав розпорядником відповідних бюджетних коштів та суб`єктом, що безпосередньо здійснював нарахування і виплату грошового забезпечення. Посилання апелянта на пункт 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, яким регламентовано розрахунок особи на день її звільнення зі служби, є помилковим, оскільки у цій справі йдеться не про звільнення позивача зі служби, а про його переведення для подальшого проходження служби до іншої військової частини, а тому вказана норма до спірних правовідносин застосуванню не підлягає. Суд першої інстанції обґрунтовано розмежував обов`язки відповідачів пропорційно до періодів проходження позивачем служби у кожного з них.
1.11 Щодо доводів обох апеляційних скарг стосовно розміру стягнутих судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, застосувавши критерії співмірності, визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, з урахуванням характеру справи, обсягу наданих послуг та відсутності судових засідань, обґрунтовано зменшив заявлений позивачем розмір витрат з 10 000 грн до 4 000 грн (по 2 000 грн з кожного відповідача), що відповідає критеріям розумності та справедливості. Підстав для подальшого зменшення чи скасування цього розподілу судових витрат колегія суддів не вбачає.
1.12 Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на довільному тлумаченні норм матеріального права і не спростовують висновків суду першої інстанції. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Серявін проти України», § 58), суд не зобов`язаний надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторони, якщо основні підстави рішення є чіткими та обґрунтованими.
1.13 Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідачів та зобов`язання провести перерахунок і виплату грошового забезпечення позивача за відповідні періоди з урахуванням бази обчислення окладів на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Оскільки рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, то в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційних скарг
2.1 Доводи апеляційних скарг Військової частини НОМЕР_3 та Військової частини НОМЕР_2 висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
2.2 Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
2.3 З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційні скарги НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_3 ) залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.