П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/14200/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук Ольга Володимирівна
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
29 липня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Курка О. П. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного з позовом до Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) вересень 2011 року;
- зобов`язати відповідача перерахувати та доплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) вересень 2011 року;
- визнати протиправними дії відповідача щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.11.2020;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.11.2020 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, обчисливши щомісячний розмір індексації як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 року з застосуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) вересень 2011 року, і розміром підвищення доходу в березні 2018 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на те, що судом першої інстанції неправильно визначено базовий місяць для обчислення індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, оскільки, на переконання апелянта, з 01.12.2015 місяць підвищення тарифних ставок (окладів) визначається не індивідуально для кожного військовослужбовця, в залежності від дати його призначення на посаду чи присвоєння звання, а єдиним для всієї категорії осіб, об`єднаних спільним нормативно-правовим актом, з моменту останнього загального підвищення окладів. Апелянт вважає, що останнє таке підвищення окладів осіб рядового і начальницького складу Держспецзв`язку відбулося у вересні 2011 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 917, а тому саме вересень 2011 року, а не листопад 2013 року, місяць його особистого призначення на вищу посаду, має застосовуватися як місяць підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексації за спірний період. На підтвердження цієї позиції апелянт посилається на постанови Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 420/12787/22, від 31.08.2023 у справі № 320/12469/21, від 03.08.2023 у справі № 380/23487/21, від 16.08.2023 у справі № 440/5333/21, від 23.08.2023 у справі № 380/20441/21, від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, в яких за аналогічних обставин щодо інших категорій військовослужбовців базовим місяцем визнано січень 2008 року (дата набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294).
Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку та доплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.11.2020 апелянт вважає, що відповідач, визначаючи розмір індексації-різниці в березні 2018 року, повинен був застосувати вересень 2011 року як місяць підвищення тарифної ставки (окладу), що передував березню 2018 року, а не листопад 2013 року.
Управління Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на правильність застосування судом першої інстанції листопада 2013 року як місяця підвищення посадового окладу позивача у зв`язку з його призначенням на вищу посаду, а також на власні розрахунки, згідно з якими застосування вересня 2011 року як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) не призводить до збільшення суми належної позивачу індексації.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач у спірний період проходив військову службу в Управлінні Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в Житомирській області.
Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за спірні періоди в повному розмірі, однак листом від 20.05.2025 № 32-586/2025/ВН отримав відмову.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації в повному обсязі протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону № 1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України і затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Пунктом 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній з 01.12.2015, яка застосовується до спірних правовідносин) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013), яка застосовується з 01.12.2015, до Порядку № 1078 внесено зміни, якими виключено раніше застосовуване поняття "базовий місяць" (що визначався індивідуально для кожного працівника залежно від дати прийняття на роботу, переведення чи зростання його заробітної плати за рахунок будь-якої постійної складової) і запроваджено єдиний підхід, за яким місяць підвищення тарифних ставок (окладів) визначається не індивідуально для кожного окремого працівника, а є єдиним для всієї категорії осіб, тарифні ставки (оклади) яких упорядковані одним спільним нормативно-правовим актом, - з моменту останнього загального підвищення таких ставок (окладів). Обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації для новоприйнятих працівників, а також для працівників, переведених на іншу посаду, здійснюється не з дати їх прийняття чи переведення, а з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, - тобто прив`язується до дати загального підвищення шкали окладів за відповідною посадою, а не до дати особистого кадрового рішення щодо конкретної особи.
Такий підхід послідовно застосовується цим судом, зокрема у постанові від 11.05.2026 у справі № 240/20253/25, в якій зазначено, що усі місяці у проміжку між двома послідовними загальними підвищеннями посадових окладів військовослужбовців не можуть вважатися базовими для нарахування індексації, оскільки протягом цього проміжку посадові оклади, з яких обчислюється індексація, залишаються незмінними.
Судом першої інстанції встановлено, що розмір посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в період з 01.01.2007 по 31.08.2011 визначався постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2006 № 1588 "Про грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу та умови оплати праці працівників Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації" (далі - Постанова № 1588), яка діяла до 31.08.2011.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 917 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (далі - Постанова № 917), яка набрала чинності з 01.09.2011, Постанову № 1588 визнано такою, що втратила чинність, а дію постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 1294) поширено на військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, доповнивши цю постанову, зокрема, додатками № 30-33, якими визначено схему посадових окладів осіб середнього і старшого начальницького складу Адміністрації та регіональних органів Держспецзв`язку.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи апелянта щодо застосування січня 2008 року (дати набрання чинності Постановою № 1294) як базового місяця для військовослужбовців Держспецзв`язку є помилковими, оскільки до 01.09.2011 Постанова № 1294 на цю категорію осіб не поширювалася, а розмір посадових окладів визначався спеціальною для цього відомства Постановою № 1588. Із цих же підстав не є застосовною до спірних правовідносин і практика Верховного Суду, наведена апелянтом (справи № 420/12787/22, № 320/12469/21, № 380/23487/21, № 440/5333/21, № 380/20441/21), оскільки вона стосується інших категорій військовослужбовців, окремих чи структур, оклади яких упорядковано саме Постановою № 1294 з моменту набрання нею чинності - з 01.01.2008, а не Держспецзв`язку, на яку дія цієї постанови поширена лише з 01.09.2011.
Водночас колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за спірний період є листопад 2013 року - місяць його особистого призначення на вищу посаду. Із наведеного вище правового регулювання, чинного з 01.12.2015 (пункти 5, 10-2 Порядку № 1078 у редакції Постанови № 1013), вбачається, що з цієї дати місяць підвищення тарифної ставки (окладу) визначається не індивідуально для кожного військовослужбовця залежно від дати його призначення (переведення) на посаду, а є єдиним для всієї категорії осіб, посадові оклади яких упорядковані одним нормативно-правовим актом, - за датою останнього загального підвищення шкали окладів.
Оскільки, в період з 01.09.2011 (дата набрання чинності Постановою № 917 щодо Держспецзв`язку) до 01.03.2018 (дата набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704) загальна шкала посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Держспецзв`язку не переглядалася, а призначення позивача на вищу посаду в листопаді 2013 року не супроводжувалося зміною самої шкали окладів, а полягало лише в застосуванні до позивача вже встановленого для цієї (вищої) посади окладу. Такий кадровий захід не може вважатися підставою для визначення листопада 2013 року самостійним місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) для цілей індексації, починаючи з 01.12.2015.
За таких обставин колегія суддів вважає, що місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексу споживчих цін з метою проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є вересень 2011 року.
Разом з тим встановлення правильного місяця підвищення тарифної ставки (окладу) саме по собі не є достатньою підставою для висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача та задоволення позову, оскільки суд повинен також перевірити, чи призвело застосування іншого (правильного) базового місяця до виникнення в позивача права на отримання суми, більшої за фактично виплачену.
З долученої до матеріалів справи довідки відповідача та відзиву на позовну заяву вбачається, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення в загальному розмірі 41 282,21 грн з визначенням місяця підвищення посадового окладу листопад 2013 року. Відповідачем також надано альтернативний розрахунок, згідно з яким у разі обчислення індексації за цей же період із застосуванням вересня 2011 року як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) позивачу підлягало б нарахуванню 41 183,29 грн, тобто на 98,92 грн менше від фактично виплаченої суми.
Позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі не надав власного розрахунку розміру індексації, яка мала б бути нарахована за спірний період із застосуванням вересня 2011 року як місяця підвищення тарифної ставки (окладу), та не спростував наведений відповідачем розрахунок конкретними доказами чи контррозрахунком.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Оскільки саме позивач заявляє вимогу про стягнення (перерахунок і доплату) конкретної грошової суми, на позивача покладається обов`язок довести розмір цієї суми, а не лише правомірність застосування певної методики (базового місяця) в принципі.
За таких обставин, оскільки із наявних та не спростованих позивачем розрахунків слідує, що застосування вересня 2011 року як місяця підвищення тарифної ставки (окладу) не призводить до збільшення розміру належної позивачу індексації порівняно з фактично виплаченою сумою, а навпаки, розрахункова сума є меншою за виплачену на 98,92 грн, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати права позивача порушеними невиплатою будь-якої додаткової суми індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, а отже про відсутність підстав для визнання бездіяльності відповідача у цій частині протиправною та для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і доплату.
Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку та доплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.11.2020 колегія суддів зазначає таке.
Абзацами третім та четвертим пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що сума індексації у місяці підвищення грошового доходу не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує таку суму індексації, сума індексації у цьому місяці визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Із набранням 01.03.2018 чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 березень 2018 року є місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення позивача.
З матеріалів справи вбачається, що розмір грошового забезпечення позивача (без урахування індексації) зріс з 13 545,00 грн у лютому 2018 року до 16 193,50 грн у березні 2018 року, тобто розмір підвищення доходу в березні 2018 року становив 2 648,50 грн.
Сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, обчислена як добуток прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762,00 грн) на величину приросту індексу споживчих цін, становить: у разі застосування листопада 2013 року як попереднього місяця підвищення доходу (коефіцієнт приросту 132,50 %) - 2 334,65 грн; у разі застосування вересня 2011 року як такого місяця (коефіцієнт приросту 132,8 %) - 2 339,94 грн.
В обох випадках сума можливої індексації 2 334,65 грн або 2 339,94 грн є меншою за розмір підвищення грошового доходу позивача в березні 2018 року 2 648,50 грн, а отже, незалежно від того, яким саме - листопадом 2013 року чи вереснем 2011 року - визначати попередній місяць підвищення тарифної ставки (окладу), відповідно до абзацу третього пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці за березень 2018 року не підлягає нарахуванню, а тому у позивача не виникло права на отримання щомісячної індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), яке відбулося 01.03.2018.
За таких обставин доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення відповідачем місяця підвищення тарифної ставки (окладу), що передував березню 2018 року, попри їх часткову обґрунтованість щодо застосування вересня 2011 року замість листопада 2013 року, не спростовують правильності кінцевого висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання здійснити перерахунок і доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.11.2020, оскільки застосування вересня 2011 року замість листопада 2013 року при обчисленні суми можливої індексації за березень 2018 року не змінює висновку про те, що ця сума є меншою за розмір підвищення доходу позивача в цьому місяці.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів зазначає, що відповідачем надано належні та допустимі докази (довідки та розрахунки), які підтверджують відсутність порушення майнових прав позивача за обома спірними періодами, а позивачем ці докази не спростовано.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, попри частково помилкове обґрунтування щодо визначення листопада 2013 року місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) позивача, дійшов правильного кінцевого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки застосування вересня 2011 року як належного місяця підвищення тарифної ставки (окладу) не змінює висновку про відсутність порушених прав позивача за жодним із спірних періодів. Доводи апеляційної скарги не спростовують цього висновку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Курко О. П. Боровицький О. А.