П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/7887/26
Головуючий у 1-й інстанції: Комар Павло Анатолійович
Суддя-доповідач: Боровицький О. А.
30 липня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в межах даної позовної заяви позивачем заявлено такі вимоги:
- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати позивачеві пенсії з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 про «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»;
- зобов`язати відповідача виплачувати позивачеві пенсію починаючи з 18.08.2025 без урахування Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 про «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».
Підставами для звернення до суду з цим позовом позивач визначив те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області проводить йому виплату перерахованої згідно рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/2276/25 від 16.07.2025 пенсії з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».
Тобто, із наведених вище обставин слідує, що спірні правовідносини фактично виникли у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/2276/25.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції здійснив висновок, що заявлені позовні вимоги, прямо стосуються порядку виконання вже ухваленого судового рішення у справі № 120/2276/25. Суд наголошує, що між сторонами не виникло нового предмета спору та не сформувалися нові правовідносини. Спірні дії відповідача щодо застосування механізму виплат, визначеного постановою КМУ № 821, вчиняються суб`єктом владних повноважень виключно в межах процедури виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2025 у справі № 120/2276/25.
Застосування відповідачем положень постанови № 821 під час виконання судового рішення у попередній справі не змінює суті самого обов`язку, покладеного на орган Пенсійного фонду судом раніше, а лише визначає спосіб та порядок його фінансування та черговості з боку держави.
Таким чином, правовідносини щодо належного виконання рішення суду у справі №120/2276/25 залишаються триваючими та не трансформуються в новий самостійний спір, який міг би бути предметом окремого судового провадження.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками враховуючи наступне.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що її права, свободи або законні інтереси порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і з тих самих підстав, уже ухвалено рішення або постанову суду, що набрали законної сили, або винесено ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно з наведеними положеннями, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору. Тобто, позови є тотожними, коли повністю збігаються склад учасників судового процесу, матеріально-правові вимоги та обставини, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб для вирішення спору.
Так, зокрема, предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд зобов`язаний перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 910/8122/17 , постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 826/9432/17 , від 21 жовтня 2019 року у справі № 826/3820/18 ).
Як встановлено судом апеляційної інстанції, у справі № 120/2276/25 суд вирішував питання щодо здійснення позивачу перерахунок пенсії, починаючи з 01.02.2022 та 01.02.2023 років, з урахуванням оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року та станом на 01.01.2023 року відповідно, а у даній справі предметом спору є оскарження дій щодо зобов`язання відповідача виплачувати позивачу пенсію без урахування Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 про «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»).
В даному випадку хоча суб`єктний склад однаковий (однаковий позивач та відповідач), предмет та підстави позову не є тотожним в контексті застосування іншої правової підстави та іншого матеріально-правового регулювання.
А тому враховуючи зазначене, справа № 120/2276/25 та справа № 120/7887/26 не є тотожними, оскільки у цих справах позивачем оскаржуються дії щодо розгляду порушеного права з різних предмету та правових підстав, а тому суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження.
Так, пенсійний орган на виконання рішення по справі №120/2276/25 провів перерахунок з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 про «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»), змінивши суму стягнення на виконання рішення суду, та провівши виплату частини боргу в сумі 766,05 грн (по 187,35 грн у жовтні 2025 року, в листопаді 2025 року та в грудні 2025 року, 103,00 грн в лютому 2026 та 101,00 грн в березні 2026 року), та 10 243,57 грн поточної заборгованості (з яких 1080,95 грн за період з 18.08.2025 по 31.08.2025, з яких 2393,54 за вересень 2025, 2393,54 за жовтень 2025, та 2393,54 грн за листопад 2025 року та 1982,00 грн за грудень 2025 року), замість повного розміру пенсії у сумі 12587.60 грн, тим самим здійснивши новий перерахунок пенсії, який не охоплюється вищезазначеним рішенням.
Таким чином, пенсійний орган здійснив новий перерахунок на виконання рішення суду, застосувавши Постанову №821, тому виникли нові спірні правовідносин, вирішення яких не охоплюється виконанням рішення у справі № 120/2276/25.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що правові норми статей 382,383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до Кодексу адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Проте, наведений підхід щодо застосування статей 382-383 КАС є виправданим лише у випадку, коли це стосується невиконання конкретних зобов`язань, які покладені на певну особу відповідним судовим рішенням.
Однак, у справі №120/2276/25 оскаржувались правовідносини, що стосувались права позивача на перерахунок пенсії позивача з 01.02.2022 та з 01.02.2023 років, на підставі довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2022 року та станом на 01.01.2023 року відповідно., а у справі №120/7887/26 правовідносини стосуються виплати пенсії без застосування Постанови №821. Аналогічного висновку, що наявні нові позовні вимоги, які підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства дійшов Верховний суд у постанові від 30.01.2026 у справі №200/3972/25. Аналогічного висновку щодо права звернення до суду про виплату пенсії без застосування Постанови №821 дійшов Верховний суд у постанові від 30.04.2026 у справі №340/7985/25 та вказали, що вимоги щодо здійснення виплат у повному розмірі є якісно іншими правовідносинами.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує, що право на розгляд справи включає право особи звернутися до суду, а також право на те, щоб її справа була розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати ці права без будь-яких перепон або ускладнень.
Зміст поняття доступу до правосуддя полягає у здатності особи безперешкодно отримати судовий захист. Перешкоди в доступі до правосуддя можуть виникати як унаслідок особливостей внутрішнього процесуального законодавства, так і через обмеження, встановлені матеріальним правом. Для ЄСПЛ природа таких перешкод не має принципового значення. Із тексту статті 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року ЄСПЛ дійшов висновку, що сама структура статті 6 Конвенції була б беззмістовною та неефективною, якби не захищала право на те, щоб справа взагалі розглядалася судом.
У цьому рішенні Суд закріпив підхід, згідно з яким частина перша статті 6 Конвенції охоплює і невід`ємне право особи на доступ до суду. Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Відповідно до вимог статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, передбачений національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на звернення до суду, з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб такий доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції передчасно прийнято рішення про відмову у відкритті, а тому ухвала підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала про відмову у відкритті провадження винесена судом першої інстанції необґрунтовано, тому відповідно до ст. 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Ватаманюк Р.В. Курко О. П.