П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/22396/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович
Суддя-доповідач - Савицька Н.В.
30 липня 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Савицької Н.В.
суддів: Томчука А.В. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
Позивач зазначає, що 29.04.2025 року з досягненням віку 42 роки звернувся із відповідною заявою до Відповідача-1 про призначення пенсії по інвалідності ІІ групи загального захворювання. Оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №064150018380 від 20.06.2025 року позивачу відмовлено у призначенні такої пенсії. Таке рішення мотивовано наявністю у Позивача загального страхового стажу лише 7 років 9 місяців 3 дні, що недостатньо для призначення вказаної пенсії.
Позивач вважає, що таке рішення відповідача є протиправним, так як позивач має загальний страховий стаж понад 9 років, що надає йому право на призначення спірної пенсії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №064150018380 від 20.06.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю II групи.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю II групи відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області оскаржив рішення суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Позивач правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
У відповідності до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , є особою ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач 29.04.2025 року звернувся до територіального відділення Управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю II групи по досягненню 42 річного віку.
Розгляд звернення Позивача за принципом екстериторіальності було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Рішенням (розпорядженням) Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 02.06.2025 року Позивачу було призначено пенсію по інвалідності.
Позивач 16.05.2025 року повторно звернувся до територіального відділення Управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю II групи по досягненню 42 річного віку.
Розгляд звернення Позивача за принципом екстериторіальності було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.05.2025 року №064150018380 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності.
Разом з тим, вказане рішення позивачем в межах даного позову не оскаржується, а тому відповідно до вимог статті 9 КАС України не є предметом судового розгляду по даній справі.
Судом встановлено, що за зверненням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 03.06.2025 року рішення (розпорядження) про призначення позивачу пенсії було переглянуто і відповідачем - 2 було прийнято оскаржуване рішення №064150018380 від 20.06.2025 року про відмову у призначенні пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю II групи.
Позивач, не погоджуючись з такою відмовою відповідача, звернувся до суду з вказаним позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 32 Закону №1058-IV передбачено, що особи з інвалідністю II та III груп мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років, а від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років.
Суть спірних відносин між сторонами в даній справі в межах позовних вимог Позивача зведена виключно до наявності чи відсутності у Позивача страхового стажу, необхідного на призначення пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю II групи відповідно до частини першої статті 32 Закону №1058-IV, і відповідно правомірності рішення Відповідача про відмову у її призначенні.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні Відповідача - 2 та доводах, наведених у відзиві на позов, підставою для відмови в нарахуванні та виплаті Позивачу спірної пенсії є виключно наявність у Позивача станом на 29.04.2025 року загального страхового стажу лише 7 років 9 місяців 3 дні, що є недостатнім для призначення та виплати такої пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю II групи відповідно до частини першої статті 32 Закону №1058-IV.
Колегія суддів наголошує, що такі доводи Відповідача-2 не узгоджуються із вимогами чинного законодавства з огляду на таке.
Право особи з інвалідністю II та ІІІ груп на пенсію по інвалідності врегульовано правовими нормами частини першої статті 32 Закону №1058-IV.
Так, за приписами частини першої статті 32 Закону №1058-IV особи з інвалідністю II групи мають право на призначення пенсії по інвалідності у віці від 40 років до досягнення особою 42 років включно за наявності 9 років страхового стажу, а у віці від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років страхового стажу.
Апеляційним судом встановлено, що позивач звернувся про призначення спірної пенсії після досягнення 42 річного віку. На підтвердження свого права на призначення такої пенсії Позивач, окрім іншого, долучив копію її трудової книжки та копію довідки №115 від 10.05.2025 року про навчання в Романівському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті трудового навчання і професійної орієнтації з 01.09.1998 року по 04.05.2000 року.
Суть спору зведена виключно до того чи підлягає вказаний період навчання Позивача в цьому навчально-виробничому комбінаті трудового навчання і професійної орієнтації до страхового стажу, що надає право на призначення пенсії.
Колегія суддів враховує, що відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи, окрім іншого, зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Суд враховує, що відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту", що був чинний на час спірних відносин, заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.
За приписами статт1 18 цього ж Закону до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, окрім інших, належать:
- професійно-технічне училище відповідного профілю;
-навчально-курсовий комбінат;
- навчальний центр;
- інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Тобто, законодавець не містив виключного переліку закладів професійної (професійно-технічної) освіти.
Зазначене дає підстави суду зробити висновок, що Романівський міжшкільний навчально-виробничий комбінат трудового навчання і професійної орієнтації, в якому Позивач навчався з 01.09.1998 року по 04.05.2000 року, відносився до закладів професійної (професійно-технічної) освіти.
Таким чином, відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період навчання Позивача з 01.09.1998 року по 04.05.2000 року в Романівському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті трудового навчання і професійної орієнтації підлягає зарахуванню до стажу роботи Позивача і відповідно до страхового стажу, що надає право на пенсію.
Неврахування Відповідачем-2 вимог статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статей 17-18 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту", що був чинний на час спірних відносин, призвели до протиправного рішення про відмову у врахуванні вказаного періоду навчання Позивача до його страхового стажу
Наведене дає підстави суду зробити висновок, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №064150018380 від 20.06.2025 року про відмову у призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.05.2025 року №064150018380 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, доказів щодо протиправності та скасування якого суду не надано і правомірність якого Позивачем не оскаржується в межах даної справи.
Отже, порушене право Позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути звернення Позивача про призначення пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю II групи відповідно до частини першої статті 32 Закону №1058-IV з урахуванням висновків суду.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Савицька Н.В.
Судді Томчук А.В. Драчук Т. О.