Справа № 361/5232/26
Провадження № 2/361/2740/26
30.07.2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 липня 2026 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Гізатуліної Н.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про аліментів на дитину, яка продовжує навчання, -
УСТАНОВИВ:
Адвокат Сімінський М.В. в інтересах та від імені ОСОБА_1 подав до суду зазначений позов.
Позов мотивував тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2025 року у справі № 361/11988/25 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Син залишився проживати з матір`ю.
12 травня 2025 року Броварський міськрайонний суд Київської області у справі № 361/4713/25 видав судовий наказ про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина до досягнення ним повноліття.
На час син є повнолітнім, навчається у Київському національному університеті технології та дизайну на денній (стаціонарній) формі першого курсу бакалаврського рівня, факультет управління та бізнес-дизайну.
У зв`язку з навчанням син не має можливості самостійно себе забезпечувати, сплачувати за навчання.
Відповідно до договору про надання платної освітньої послуги щороку оплата за навчання становить 50 500 грн, а загальна сума за весь термін навчання становить 202 000 грн.
Позивачка вважає, що відповідач зможе щомісячно сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частки від заробітку - без погіршення його матеріального стану.
Зазначив, що відповідач має мінливий заробіток, інших дітей у відповідача не має, він не є людиною з інвалідністю, непрацездатних батьків на утриманні не має.
На підставі викладеного просив суд:
-стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позовної заяви і до припинення навчання або до досягнення дитини двадцяти трьох років.
-стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копія зазначеної ухвали суду доставлена до електронного кабінету позивачки та її представника.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача направлялась ухвала про відкриття провадження, позовна заява з додатками, яка повернулись до суду з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Близькі за змістом висновку містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.
Позивачка, її представник не подавали додаткових заяв чи клопотань, відповідач не використав право подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, та є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
12 травня 2025 року Броварський міськрайонний суд Київської області у справі № 361/4713/25 видав судовий наказ про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина до досягнення ним повноліття.
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2025 року у справі № 361/11988/25 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
З огляду на договір № БРМ-40-25 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 06 серпня 2025 року, договір про навчання у Київському національному університеті технології та дизайну, довідки від 14 квітня 2026 року № 4/3478 ОСОБА_3 є студентом Київського національного університету технології та дизайну, денної форми навчання, факультету економіки та управління, термін навчання з 01 вересня 2025 року до 30 червня 2029 року.
Відповідно до договору № БРМ-40-25 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 06 серпня 2025 року загальна вартість платної освітньої послуги за ввесь період навчання становить 202 000 грн, оплата вноситься авансово за кожен навчальний рік або перед початком кожного навчального семестру.
Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Статтею 199 СК України установлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Верховний Суд у подібних правовідносинах, постанови від 21 лютого 2018 року у справі № 208/3075/16, від 19 червня 2019 року у справі № 666/1408/16-ц , 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 та інших, неодноразово надавав роз`яснення щодо підстав виникнення обов`язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання, а саме, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів:
1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;
2) продовження ними навчання;
3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі;
4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона в силу статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 13 ЦПК України встановлено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано, причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача).
Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом.
У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.
Так, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 , зазначала, що син потребує матеріальної допомоги батька, посилаючись на витрати, пов`язанні з оплатою навчання. Відповідач має мінливий заробіток, інших дітей у відповідача не має, він не є людиною з інвалідністю, непрацездатних батьків на утриманні не має, про те відповідних доказів суду не надала, як і будь яких інших доказів щодо матеріального стану відповідача, клопотань щодо витребування доказів, зокрема і довідки про наявність доходу у відповідача не заявляла.
Суд установивши, що позивачкою не доведена фінансова спроможність батька, як одна із необхідних умов для стягнення аліментів на користь повнолітньої дитини, які продовжують навчання, дійшов висновку про відмову у позові.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про аліментів на дитину, яка продовжує навчання.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складений 30 липня 2026 року.
Суддя Н.М. Гізатуліна