Справа № 369/14254/24
Провадження № 2/369/1798/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.07.2026 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
при секретарі Крикунові І.В.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Калініченка О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 369/14254/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ "Страхова група "ТАС", про відшкодування шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ "Страхова група "ТАС", про відшкодування шкоди.
Позов обґрунтовує тим, що 26 лютого 2024 року ОСОБА_4 , керуючи належним позивачу автомобілем «Toyota Corola», державний номер НОМЕР_1 , на автодорозі «Київ-Одеса» потрапив у ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_3 , яка керувала автомобілем «Chery Tiggo», державний номер НОМЕР_2 . Рішенням Київського апеляційного суду від 31 травня 2024 року у справі № 369/4134/2024 встановлено відсутність вини ОСОБА_4 у вказаній ДТП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. Цим же рішенням встановлено вину ОСОБА_3 у скоєнні ДТП. В результаті ДТП автомобілю позивача завдано матеріальної шкоди, розмір завданого збитку був оцінений у розмірі 208 939,44 грн. Позивач зверталася також до страховика заподіювача. У телефонному режимі позивачу повідомлено про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки відсутні докази притягнення до адміністративної відповідальності відповідача ОСОБА_3 . Крім того, позивач понесла витрати на призначення інженерно-матеріального збитку у розмірі 17 000 грн та витрат на евакуацію автомобіля 1 450 грн та витрат на паркування автомобіля у розмірі 5 440 грн.
З метою поновлення свого порушеного права ОСОБА_1 просить суд:
1.стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнові збитки на суму 232 829 грн;
2.вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою від 01 жовтня 2024 року Києво-Святошинський районний суд Київської області відкрив провадження у справі, призначив підготовче судове засідання.
Ухвалою від 27 лютого 2025 року Києво-Святошинський районний суд Київської області закрив підготовче судове засідання, призначив справу до розгляду.
У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та наполягали на задоволенні позову.
Представник відповідача у судовому засідання проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у позові.
Третя особа в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши доводи сторін, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
Суд встановив, що постановою від 31 травня 2024 року у справі № 369/4134/24 скасовано постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 березня 2024 року, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за статтею 124 КУпАП закрито відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення (а. с. 9-13).
Відповідно до свідоцтва про шлюб від 28 жовтня 2000 року серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 є чоловіком ОСОБА_1 (а. с. 7).
ОСОБА_1 є власником автомобіля «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 (а. с. 8).
Відповідно до висновку щодо вартості матеріального збитку № 711/07-24 вартість матеріального збитку складала 208 939,44 грн (а. с. 14-31).
05 липня 2024 року ОСОБА_1 надіслала до АТ «СГ «ТАС» (приватне) повідомлення про настання страхового випадку.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способами захисту в т. ч. є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), чинним на час виникнення спору, та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 5 Закону № 1961-IV визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Отже, істотною обставиною, встановлення якої необхідне для правильного вирішення спору, є встановлення особи - заподіювача шкоди, та доведення вини цієї особи.
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Санкція статті 124 КУпАП визначає вид адміністративного покарання за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Статтею шостою Закону № 1961-IV встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом (стаття 213 КУпАП).
За умови настання страхового випадку фіксування ДТП відбувається за участі відповідального працівника Національної поліції. При цьому, працівником Національної поліції розглядається справа про адміністративне правопорушення з підстав порушення статті 124 КУпАП, за результатами якої складається протокол про адміністративне правопорушення з зазначенням особи - порушника, який підлягає подальшому розгляду судом.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Отже, належним та достатнім доказом вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення, визначеного статтею 124 КУпАП, є постанова суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності з накладенням відповідного стягнення, передбаченого санкцією статті 124 КУпАП.
Матеріали справи не містять доказів наявності вини у діях відповідача ОСОБА_5 у скоєнні ДТП, порушення Правил дорожнього руху та завдання шкоди майну позивача ОСОБА_1 .
Суд взяв до уваги постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2024 року у справі № 369/4134/24 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП стосовно ОСОБА_4 та зазначає, що предметом зазначеної справи була доведеність або недоведеність наявності у діях ОСОБА_4 ознак порушення Правил дорожнього руху. Водночас, предметом дослідження судів у цій справі не було дослідження дотримання іншим учасником ДТП - ОСОБА_3 Правил дорожнього руху.
За відсутності належного та достатнього доказу встановленої у визначеному законом порядку вини ОСОБА_3 у скоєнні ДТП, як істотної підстави для доведеності вини відповідача у завданні шкоди майну позивача внаслідок ДТП, в контексті стандарту більшої переконливості цивільного судочинства не дозволяє відповідно до вимог статті 81 ЦПК України на підставі припущень визначити обґрунтованими позовні вимоги у цій справі.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене, надавши повну та всебічну оцінку доказам та обставинам справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, за відмови у задоволенні позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76, 89, 95, 178, 247, 259, 265-268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ "Страхова група "ТАС", про відшкодування шкоди.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 24 липня 2026 року.
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА