ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року м. Львів Справа № 813/7745/14 пров. № А/857/36496/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Носа С.П.;
суддів: Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;
за участю секретаря судового засідання - Порцін В.Р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року з питань відстрочення і розстрочення виконання, змін чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі №813/7745/14 за адміністративним позовом Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до Державного підприємства «Угерський спиртовий завод» про стягнення коштів з рахунків у банках,-
суддя(і) у І інстанції Крутько О.В.,
час ухвалення рішення 14:49:55,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 16 червня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 року позов Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до Державного підприємства «Угерський спиртовий завод» про стягнення коштів з рахунків у банках задоволено повністю. Стягнуто з банківських рахунків Державного підприємства «Угерський спиртовий завод», відкритих у банківських установах, які обслуговують такого платника податку на користь Державного бюджету України кошти для погашення податкової заборгованості в сумі 14664694,70 грн.
02.06.2026 відповідач подав до Львівського окружного адміністративного суду заява у якій просив відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 у справі №813/7745/14 починаючи з 15.06.2026 року.
В обґрунтування заяви заявник покликається на наявність обставин, які значно ускладнюють виконання судового рішення. Зокрема заявник зазначив, що впродовж 2025-2026 років працював з перебоями, були відсутні необхідні кошти для одночасного підтримання виробничого процесу та виконання в повному обсязі рішення суду про стягнення податкового боргу у розмірі, зазначеному у постанові Львівського окружного адміністративного суду. Відповідач звернув увагу у своїй заяві на те, що ним частково здійснено погашення боргу за цим рішенням, що підтверджує його намір та бажання повністю виконати рішення суду та погасити податковий борг. З огляду на наведені обставини та приписи ст.378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), заявник просив задовольнити заяву та відстрочити виконання вищевказаного рішення строком на один рік з дати постановлення судом ухвали про відстрочення виконання судового рішення.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року заяву Державного підприємства «Угерський спиртовий завод» про відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 у справі №813/7745/14 задоволено повністю.
Відстрочено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2015 у справі №813/7745/14 за позовом Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до Державного підприємства «Угерський спиртовий завод» про стягнення коштів з рахунків у банках строком на один рік, починаючи з 15.06.2026.
Не погоджуючись з ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року, Головне управління ДПС у Львівській області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення відмовити.
Апеляційну скаргу обгрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що підприємство у період із 2015 по 2026 рік неодноразово зверталося до суду із заявою про відстрочення виконання постанови суду від 26.01.2015 у справі №813/7745/14. Звертає увагу, що порядок відстрочення податкового боргу передбачено п. 100.1 ст. 100 ПК України, яким встановлено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. У зв`язку з цим вважає, що боржник замість сплачувати податковий борг по даній справі, звертається до суду про відстрочення виконання рішення суду та сплачує проценти за відстрочку, які за вказаний період становлять значну суму, що свідчить про недоцільність затягування сплати вищезазначеного податкового боргу. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував вимоги ч. 5 ст. 378 КАС України, якою передбачено, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови. Вважає, що ДП «Угерський спиртовий завод» ухиляється від виконання рішення суду та уникає його виконання, не шукає жодних способів для погашення заборгованості, що в свою чергу призводить до втрат бюджету.
ДП «Угерський спиртовий завод» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечило щодо доводів апеляційної скарги, просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Зазначає, що на сьогодні підприємство спроможне виконувати у повному обсязі лише поточні зобов`язання, які є першочерговими, для недопущення накопичення нових боргів. Звертає увагу, що із звітних документів вбачається тенденція виходу підприємства з рівня збитковості, завдяки попереднім відстроченням виконання судового рішення відповідач набув мінімальний рівень прибутковості, що надавало можливість здійснювати часткове погашення податкового боргу на виконання судових рішень, що вказує на реальний намір заявника виконувати рішення суду.
З врахуванням зазначеного, відповідач вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому, з підстав, викладених у відзиві, просить апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.
Аналізуючи норми статті 378 КАС України, слід дійти висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке, зокрема, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 2а/0570/6531/2011.
Верховний Суд у постанові від 30.01.2020 року у справі №819/150/17 виснував, що при розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
При цьому, питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права.
Стаття 100 Податкового кодексу України регулює питання розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків.
Згідно з пунктом 100.1 статті 100 цього Кодексу розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.
Вказана норма має суттєві відмінності від положень статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, перша з яких полягає у тому, що положення статті 100 Податкового кодексу України регулюють питання розстрочення податкового боргу лише контролюючим органом, яким суд адміністративної юрисдикції у питаннях сплати податків не є.
Другою суттєвою відмінністю є та обставина, що у випадку відстрочення сплати податкового боргу податковим органом боржник обтяжений сплатою процентів. У статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України про додаткові нарахування на суму боргу не йдеться.
Окрім того, відстрочення виконання судового рішення може відбуватись за заявою особи, яка бере участь у справі, сторони виконавчого провадження або за ініціативою суду, тоді як питання відстрочення податкового боргу може бути порушено виключно платником податків.
Отже, інститут відстрочення податкового боргу платника податків та відстрочення виконання судового рішення не можуть ототожнюватись, а відтак, розглядаючи питання відстрочення виконання судового рішення, суди мають застосовувати положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 2а-25767/10/0570, від 06 вересня 2022 року у справі № П/811/904/17, від 23 листопада 2022 року у справі № 280/5799/19.
Враховуючи наведене, а також принципи співмірності і пропорційності, колегія суддів не приймає доводи апелянта про можливість звернення ДП "Угерський спиртовий завод" до контролюючого органу з заявою відповідно до ст.100 ПК України як альтернативу зверненню до адміністративного суду згідно ст.378 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року (справа №916/190/18) дійшла висновку, що відстрочення або розстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням.
Отже, у випадку, що розглядається, підстави відстрочення боргового зобов`язання судом, передбачені статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, не є вичерпними та мають застосовуватися в сукупності з нормами матеріального права.
У частині правової оцінки наданих заявником доказів суд повинен дослідити питання про те, чи достатньо наведених заявником обставин для прийняття рішення про відстрочення виконання судового рішення, яким стягнуто податковий борг.
Відповідно до висновків Конституційного Суду України, викладених в Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності та пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Судом першої інстанції встановлено, що ДП "Угерський спиртовий завод" є комерційним державним підприємством. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство майже сім років не здійснює господарську діяльність за наслідками заходів реорганізації на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №672 "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості". Фактично, з листопада 2016 року відновлено господарську діяльність підприємства на підставі наказу №16 від 10.11.2016 "Про відновлення виробництва".
Львівською обласною військовою адміністрацією визнано Державне підприємство «Угерський спиртовий завод» критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період з врахуванням нарахувань по заробітній платі, сплаті поточних обов`язкових платежів в бюджет (в т. ч. податків, ЄСВ та ін.), що підтверджується розпорядженням Львівської обласної військової адміністрації від 11.02.2026 року № 157/0/5-26ВА.
Зі змісту звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2025 рік вбачається, що за результатом діяльності Заявника за цей період фінансовий результат до оподаткування (код рядка 2290) становив 1 495 тис. грн. В свою чергу, згідно звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2026 рік за результатом діяльності Заявника за цей період фінансовий результат до оподаткування (код рядка 2290) становив 2 217 тис. грн., в свою чергу чистий фінансовий результат (чистий прибуток (код. рядка 2350) становив 2 217 тис. грн.
Відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій, заявник впродовж періоду 2023-2026 рр. здійснив фактичне погашення податкового боргу за минулі періоди на виконання цього рішення суду та інших судових рішень.
Загальна сума сплати податкового боргу за минулі періоди на виконання судових рішень за інформацією наданої заявником становить 9 120 197,38 грн.
Відповідно до Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року №138, з 01.01.2020 року встановлено норматив відрахувань частини чистого прибутку до державного бюджету державними унітарними підприємствами та об`єднаннями у розмірі 80%.
Відповідно із розрахунку чистого прибутку (доходу) дивідендів на державну частку, чистий прибуток, що підлягає сплаті державі за 2025 року становить 1 196 000,00 грн. (1 495 000 ( чистий прибуток) х80/100), яку Заявник сплатив, окрім цього, решта залишку суми від фінансового результату підлягає оподатковуванню та сплаті в бюджет 268 100 грн. (18% податку від суми чистого прибутку), яку також сплачено, що підтверджується долученими до заяви платіжними інструкціями.
Відповідно із розрахунку чистого прибутку (доходу) дивідендів на державну частку, чистий прибуток, що підлягає сплаті державі за 1 квартал 2026 року становить 1 773 600,00 грн. (2 217 000,00 ( чистий прибуток) х80/100), яку Заявник сплатив, окрім цього, решта залишку суми від фінансового результату підлягає оподатковуванню та сплаті в бюджет (18% податку від суми чистого прибутку), яку сплачено, що підтверджується долученими до заяви платіжними інструкціями.
Як видно із звіту про фінансові результати за 2025 рік та за 1 квартал 2026 року основними елементами операційних витрат (тобто які безпосередньо пов`язані з операційною діяльністю підприємства) були матеріальні витрати (сировина, матеріали, тощо) (код. 2500), які необхідні для реалізації та підтримки виробничого процесу, витрати на оплату праці (код 2505), відрахування на соціальні заходи (код. 2510) а інші оперативні витрати (світло, паливо, вода та ін.) (код.2520).
З огляду на наведене, на даний момент підприємство спроможне в повному обсязі виконувати лише поточні зобов`язання (які є першочергові, в т. ч. по виплаті заробітної плати працівникам) для підтримання господарської діяльності підприємства та для недопущення накопичення нових боргів, а не зобов`язання, які виникли за минулі роки діяльності з вини попередніх посадових осіб підприємства. Так, впродовж 2025 року Заявником сплачено грошові кошти для забезпечення першочергових платежів, а саме: на заробітну плату 20 240, 72 тис. грн., на ЄСВ - 4 719, 31 тис. грн., на військовий збір - 1 018, 43 тис. грн., на ПДФО - 3 687, 30 тис. грн., а також на виконання інших поточних податкових зобов`язань. Також впродовж 1 кварталу 2026 року заявником сплачено грошові кошти на заробітну плату 6 280, 26 тис. грн., на ЄСВ - 1 318, 39 тис. грн., на військовий збір - 303, 74 тис. грн., на ПДФО - 1 075, 48 тис. грн., а також на виконання інших поточних податкових зобов`язань.
При цьому, належить врахувати, що за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 Заявником сплачено до бюджету - 20 419 874, 21 грн. податків, зборів, платежів державного і місцевих бюджетів та єдиного внеску за загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується листом ГУ ДПС у Львівській області від 23.01.2026 року № 2861/6/13-01-19-04-05, який долучений до даної заяви.
Внаслідок встановлення вищезазначених обставин, які жодним чином не спростовані контролюючим органом, суд першої інстанції правильно врахував як підставу відстрочення виконання рішення, скрутне матеріальне становище боржника та неможливість виплати суми податкового боргу одним платежем на час звернення з заявою.
Водночас, як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, господарська діяльність підприємства надає можливість сплатити податковий борг у майбутньому, оскільки підприємство вийшло на певний рівень прибутковості, що відповідно надає перспективу у послідовному виконанні повністю поточних обов`язкових зобов`язань та одночасно погашенню існуючих податкових боргів.
Наведене свідчить про відсутність підстав ставити під сумнів намір заявника виконувати судове рішення в майбутньому.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДП "Угерський спиртовий завод" не досягнуло належного рівня прибутковості, а витрати з доходу скеровувались переважно для підтримання поточної діяльності для нормального функціонування підприємства, для збереження робочих місць та виплати поточних обов`язкових платежів, а також з тим, що на сьогодні підприємство не набуло відповідного фінансового показника прибутковості для можливості підтримувати виробничий процес, сплачувати поточні обов`язкові платежі і одночасно погашати суми податкового боргу за минулі періоди у великих розмірах. Сума боргу, яка підлягає стягненню на виконання рішення суду, з урахуванням показників діяльності підприємства є значною для нього та може призвести до тяжких фінансових наслідків, в тому числі негативно відобразитися на роботі всього підприємства.
Встановлені судом першої інстанції обставини та наявні у справі докази дають підстави для висновку, що погашення вказаної заборгованості ДП "Угерський спиртовий завод" без відстрочення виконання судового рішення у цій справі призведе до негативних наслідків для підприємства, зокрема, у вигляді неспроможності виконання зобов`язань з виплати заробітної плати працівників та ймовірності процедури банкрутства, а тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про доведення боржником наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення, тобто наявність підстав для відтермінування доведена боржником; відстрочення виконання такого рішення не створить занадто або безпідставно привілейованих умов для боржника, натомість базується на принципах співмірності і пропорційності, тобто необхідне для відновлення господарської діяльності підприємства та надання в подальшому можливості отримувати кошти для погашення суми податкового боргу, що забезпечить необхідний баланс прав і законних інтересів стягувача і боржника.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.
Керуючись ч.3 ст.243, ст. ст.310, ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст. 322, ст. 325, ст. 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року з питань відстрочення і розстрочення виконання, змін чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі №813/7745/14 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року.