Справа №459/3296/25 Головуючий у 1 інстанції:Новосад М.Д.
Провадження №22-ц/811/4226/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
УХВАЛА
30 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
судді - доповідача: Левика Я.А.,
суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові при розгляді цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шептицького міського суду Львівської області в складі судді Новосада М.Д. від 05 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, питання про зупинення провадження у справі, -
в с т а н о в и л а :
рішенням Шептицького міського суду Львівської області від 05 листопада 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» суму заборгованості за договором №102020027 від 30.08.2021 у розмірі 20015,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 15015,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 1301,07 грн судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 5000 грн витрат на правову допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Шептицького міського суду Львівської області від 05 листопада 2025 року та прийняти нове рішення, яким частково задоволити позовні вимоги, а саме в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» суму заборгованості за договором №102020027 від 30.08.2021 у розмірі у розмірі 5015,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 15,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 3 000,00 грн.
Вважає оскаржене рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідач визнає факт укладення кредитного договору, факт отримання коштів за кредитним договору та визнає суму заборгованості в сумі: 5 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 15,00 грн. - заборгованість за відсотками. Відповідач не пролонгував кредит та не збільшував строк кредитування. Звертав увагу на те, що в розділі 4 кредитного договору визначено відповідальність сторін за невиконання умов кредитного договору, в тому числі відповідальність відповідача у випадку порушення строків повернення кредиту. А саме в п.4.2. кредитного договору зазначено, що у випадку прострочення позичальником-відповідачем зобов`язань зі сплати заборгованості, кредитодавець починаючи з наступного дня наступного за датою спливу строку кредитування, має право (не обов`язок) нараховувати проценти за стандартною ставкою визначеною п.1.6 в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважають, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розмірі ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної ставки,, передбаченої п.1.6 кредитного договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких відсотків настає після відповідної вимоги кредитодавця. Наголошував, на тому, що позивач просить суд стягнути із відповідача відсотки в сумі 32 265,00 грн., що є неправомірним, оскільки такі відсотки нараховані за ч. 2 ст.625 ЦКУ. Позивач не заявляв позовних вимог про стягнення відсотків по ст.625 ЦК України. У позивача не виникло право нараховувати відсотки відповідно до п. 1.6. оскільки суду не представлено вимоги, а згідно умов кредитного договору такі відсотки можуть нараховуватись лише після пред`явлення вимоги. Суд мав би проаналізувати умови кредитного договору. Вважає, що підстави для стягнення відсотків на суму 15 тис. грн. є незаконними, оскільки такі вимоги не заявлені в суді першої інстанції ,як стягнення відсотків по ст. 625 ЦК України та згідно умов кредитного договору право на стягнення таких відсотків виникає лише після пред`явлення вимоги, оскільки вимоги не було то у позивача не виникло право на стягнення таких відсотків, а тому суд зобов`язаний був відмовити повністю у стягненні 32 250,00 грн. Окремо зазначив, що позивачу не відомо чим керувався суд, коли задовольняв вимогу про стягнення заборгованості в розмірі 15 015,00 грн., враховуючи той факт, що відповідач не пролонгував кредит та не збільшував строк кредитування, більше того в Кредитному договорі, а саме в п. 1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 15.00 грн. в грошовому виразі та 4.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 5015.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань. Тому, стягненню з Відповідача підлягають відсотки в розмірі 15,00 грн., а не 15 015 грн. Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу зазначав таке. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Справа для позивача та адвоката є типовою та незначної складності, отже вважав, що заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу є значно завищеною та не відповідає дійсності. В даному випадку, на думку апелянта, розумними та реальними будуть витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.
Відповідно до ст. 368, ч.1 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи.
Судом поставлено на вирішення питання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи №552/672/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Мирком Романом Олексійовичем, на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 березня 2025 року.
Пунктом 10 частини 1 статті 252 ЦПК України встановлено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою від 04 лютого 2026 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу №552/672/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23 (провадження 61-92св24). Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що суд не в праві давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства - принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частина першої статті 3, статтею 627 ЦК України. За загальним правилом, договір як універсальний регулятор приватних відносин, є підставою для встановлення (зміни чи припинення) приватних прав і обов`язків та інших наслідків саме для його сторін.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 лютого 2026 року прийнято до розгляду справу №552/672/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Мирком Романом Олексійовичем, на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 березня 2025 року.
Оскільки вирішення вищенаведеного питання Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у подібних правовідносинах має суттєве, якщо не визначальне значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шептицького міського суду Львівської області від 05 листопада 2025 року, - колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі - до закінчення перегляду у касаційному порядку справи №552/672/23 Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Керуючись ст.ст. 252, 367, 368 ЦПК України, -
у х в а л и л а :
провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шептицького міського суду Львівської області від 05 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - зупинити до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи №552/672/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Мирком Романом Олексійовичем, на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 березня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення ухвали безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст ухвали складено 30 липня 2026 року.
Судді: Я.А. Левик
Н.П. Крайник
М.М. Шандра