ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
30 липня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 729/1594/25
Головуючий у першій інстанції - Бойко В. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/812/26
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ»
Відповідач: ОСОБА_1
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя Бойко В.І.), ухвалене у м. Бобровиця,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулося з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за договором про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії № TDB.2020.0991.11806 від 22 червня 2020 року в розмірі 34 532,93 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 22 червня 2020 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено договір № TDB.2020.0991.11806 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії, право вимоги за яким на підставі договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03 вересня 2024 року перейшло до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», а на підставі договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року - до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ». ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 34 532,93 грн, з яких: 10 424,83 грн - заборгованість по тілу кредиту; 24 108,10 грн - заборгованість по відсотках за користування кредитом, у зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 34 532,93 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Рішення мотивовано тим, що позивачем доведено факт укладення між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 кредитного договору, отримання відповідачем платіжної картки, користування кредитними коштами та невиконання зобов`язань щодо їх повернення. Суд першої інстанції виходив із того, що заява-анкета, кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, тарифи та банківські виписки по рахунку є належними і допустимими доказами виникнення та розміру заборгованості, а відповідач доказів її погашення чи спростування розрахунку позивача не надав. Також суд установив, що право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» на підставі договорів про відступлення прав вимоги та відповідних реєстрів боржників. Вирішуючи питання про судові витрати, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову та обсягу наданих адвокатом послуг, зменшив витрати на професійну правничу допомогу до 5 000 грн та стягнув із відповідача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Посилається на істотне порушення судом норм процесуального права, оскільки справа розглянута за відсутності відповідача та його представника, участь якого у судовому засіданні в режимі відеоконференції була дозволена судом, проте фактично не забезпечена. Крім того, апелянт вказує на недоведеність укладення кредитного договору, отримання ним кредитних коштів, переходу до позивача права вимоги саме за цим договором та наявності заборгованості у заявленому розмірі. Зазначає, що надані позивачем виписки та довідка-розрахунок не дають можливості перевірити рух коштів, порядок формування боргу, періоди нарахування процентів і розмір здійснених платежів. Також вважає безпідставним стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки їх розмір є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги..
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону не відповідає судове рішення суду першої інстанції.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За приписами ст.ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно з приписами ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).
Згідно з ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №761/33403/17).
Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 10 листопада 2025 року задоволено заяву представника відповідача адвоката Кірюшина А.А. про участь у судовому засіданні, призначеному на 24 листопада 2025 року о 10 год 45 хв, та у всіх наступних судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (а.с. 109-110).
Отже, після постановлення зазначеної ухвали представник відповідача мав обґрунтовані підстави розраховувати на участь у судових засіданнях саме у визначений судом спосіб, а суд, дозволивши таку участь, мав забезпечити її проведення або зазначити належні причини неможливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
24 листопада 2025 року судове засідання було відкладено на 17 грудня 2025 року о 11 год 30 хв. При цьому сторони та їх представники участі у судовому засіданні не брали, а матеріали справи не містять протоколу судового засідання від 24 листопада 2025 року, який би давав можливість перевірити обставини його проведення та причини відсутності учасників справи.
Згідно з довідкою секретаря судового засідання від 17 грудня 2025 року розгляд справи відкладено на 20 січня 2026 року об 11 год 30 хв у зв`язку з відсутністю доказів на виконання вимог ухвали суду (а.с. 132).
20 січня 2026 року суд першої інстанції розглянув справу по суті та ухвалив оскаржуване рішення.
Разом з тим справа була розглянута судом першої інстанції за відсутності відповідача та його представника. Матеріали справи не містять доказів направлення представнику відповідача запрошення для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, доказів спроби такого підключення, відомостей про виникнення технічної неможливості проведення відеоконференції чи доказів того, що неможливість участі у ній була зумовлена діями або бездіяльністю самого представника відповідача.
Крім того, у матеріалах справи відсутні протокол судового засідання та технічний запис судового процесу, які б давали можливість перевірити, чи вчиняв суд дії для забезпечення участі представника відповідача у режимі відеоконференції, чи надсилав йому відповідне запрошення та з яких причин така участь не відбулася.
Також матеріали справи не містять належних доказів повідомлення відповідача та його представника про відкладення розгляду справи на 20 січня 2026 року об 11 год 30 хв..
У пункті 50 постанови Верховного суду від 16 травня 2024 року зазначено, що не повідомлення судом вчасно заявника про розгляд справи без застосування відеоконференції за результатом розгляду заяви, фактично призводить до порушення порядку належного повідомлення про місце судового засідання, оскільки заявник має правомірні сподівання, що він зможе прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (про що просив у заяві).
За таких обставин доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є обґрунтованими. Розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, участь якого у судових засіданнях у режимі відеоконференції була дозволена судом, проте фактично не забезпечена, за відсутності доказів повідомлення про розгляд справи без застосування відеоконференції та доказів технічної неможливості її проведення, свідчить про істотне порушення права відповідача на участь у судовому розгляді.
З огляду на те, що апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу зазначеним процесуальним порушенням, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України це є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Разом з тим встановлене процесуальне порушення не свідчить про відсутність підстав для задоволення позову, а тому апеляційний суд, перевіривши наявні у справі докази в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку про доведеність заявлених позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 22 червня 2020 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено договір № TDB.2020.0991.11806 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії (а.с. 138).
Відповідно до пункту 1.2 договору банк відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні (картковий рахунок № 1), поточний рахунок № НОМЕР_2 у доларах США (картковий рахунок № 2), поточний рахунок № НОМЕР_3 у євро (картковий рахунок № 3) на підставі отриманої від клієнта заяви-анкети встановленого зразка, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи. Картковий рахунок № 1 обслуговується за дебетово-кредитною схемою, а карткові рахунки № 2 та № 3 - за дебетовою схемою. Картка, що видається на підставі цього договору, є власністю банку.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору банк може надавати клієнту кредит шляхом сплати з карткового рахунку № 1 платежів клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок коштів на цьому рахунку, але в межах доступного ліміту кредитної лінії.
За умовами кредитування карткового рахунку № 1 максимальний ліміт кредитної лінії становить 200 000 грн, пільговий період для нарахування процентів за заборгованістю, що виникла внаслідок здійснення операцій у торгово-сервісних мережах, - до 62 днів, кінцевий строк, до якого має бути сплачена заборгованість за доступним лімітом кредитної лінії у повному обсязі, - 21 червня 2021 року. Процентна ставка за користування доступним лімітом кредитної лінії за операціями, здійсненими в торгово-сервісних мережах, а також за операціями зі зняття готівки в термінальних пристроях - POS-терміналах, банкоматах, є фіксованою та становить 56 % річних за тарифом todobank і 48 % річних за тарифом todobank+. Реальна річна процентна ставка становить 87,30 % за тарифом todobank і 73,30 % за тарифом todobank+. Загальна вартість кредиту на дату укладення договору становить 273 293 грн за тарифом todobank і 263 391 грн за тарифом todobank+.
Відповідно до пункту 4.1 договору, підписавши цей договір, клієнт підтвердив, що один примірник договору з додатками, картку та ПІН-код до неї, тарифи і паспорт споживчого кредиту він отримав під підпис, а також у письмовій формі ознайомлений з реальною процентною ставкою та загальною вартістю кредиту на дату укладення договору.
За пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору сторони не повідомили одна одну про його припинення, договір продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік. Закінчення строку договору не звільняє клієнта від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Надані позивачем заява-анкета, кредитний договір, паспорт споживчого кредиту та довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 22 червня 2020 року містять підпис відповідача. У заяві-анкеті також зазначено відомості про видачу ОСОБА_1 24 червня 2020 року платіжної картки із зазначенням її номеру - НОМЕР_4 (а.с. 137-138).
Із виписок по особовому рахунку IBAN № НОМЕР_1 за період з 22 червня 2020 року по 02 грудня 2022 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком відкрито зазначений рахунок, за яким відповідач здійснював низку операцій, зокрема списання коштів у торговому POS-терміналі, зняття готівки, переказ коштів, погашення процентів та комісійної винагороди за операціями переказу (а.с. 34-39, 47-70).
Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором № TDB.2020.0991.11806 від 22 червня 2020 року розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 03 вересня 2024 року становить 34 532,93 грн, в тому числі: 10 424,83 заборгованість за основним боргом та 24 108,10 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами (а.с. 41).
03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржників згідно з реєстром, наведеним у додатку № 1 до цього договору (а.с. 16-18, 20).
Відповідно до додатку № 1 до договору № GL1N426240 від 03 вересня 2024 року «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників/дебіторів за такими договорами» за № 15621 до ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2020.0991.11806 від 22 червня 2020 року у розмірі 34 532,93 грн (а.с. 144-146).
Сплата ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» ціни відступлення права вимоги за договором № GL1N426240 від 03 вересня 2024 року у сумі 23 425 777 грн підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 66895 від 31 липня 2024 року (а.с. 79).
27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» відступило, а ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло право вимоги за кредитними договорами згідно з реєстром, наведеним у додатку № 1 до цього договору (а.с. 14-15).
З витягу з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року вбачається, що до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2020.0991.11806 від 22 червня 2020 року на загальну суму заборгованості 34 532,93 грн (а.с. 33).
Сплата ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» ціни відступлення права вимоги за договором № 1/12 від 27 грудня 2024 року у сумі 22 730 000 грн підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями № 1074 від 27 грудня 2024 року, № 1091 від 31 січня 2025 року, № 1822 від 22 вересня 2025 року (а.с. 32).
Встановивши вказані обставини та враховуючи, що між АТ «Мегабанк» і ОСОБА_1 виникли кредитні правовідносини, відповідач отримав платіжну картку, користувався кредитними коштами, однак належним чином зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів не виконав, а до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» у встановленому законом порядку перейшло право грошової вимоги за цим кредитним договором, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованості за кредитним договором.
Доводи апелянта про недоведеність укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються сукупністю наявних у справі доказів. Заява-анкета, кредитний договір, паспорт споживчого кредиту та довідка про систему гарантування вкладів фізичних осіб містять підпис ОСОБА_1 , а в заяві-анкеті зазначено відомості про видачу відповідачу 24 червня 2020 року платіжної картки із зазначенням її номера. У свою чергу, виписки по особовому рахунку підтверджують рух коштів за рахунком, відкритим на ім`я відповідача, користування кредитною лінією, здійснення розрахункових операцій, зняття готівки, а також проведення платежів, пов`язаних із погашенням заборгованості.
Посилання апелянта на те, що довідка-розрахунок не містить достатньої деталізації, саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки розмір заборгованості підтверджується не лише довідкою-розрахунком, а й банківськими виписками, які у сукупності з умовами кредитного договору дають можливість встановити факт користування відповідачем кредитними коштами, наявність простроченої заборгованості та її розмір. При цьому відповідач, заперечуючи проти розрахунку позивача, власного контррозрахунку заборгованості, доказів повного чи часткового погашення боргу або доказів неправильності нарахування процентів не подав.
Колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, відповідно до якого банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Отже, виписки за картковим рахунком можуть бути належним доказом на підтвердження користування кредитними коштами та наявності заборгованості за кредитним договором.
Доводи апелянта про ненадання позивачем виписок за всіма рахунками, відкритими на підставі договору, також не спростовують висновків колегії суддів.
За умовами договору саме картковий рахунок № 1 у гривні обслуговувався за дебетово-кредитною схемою, тобто передбачав можливість користування кредитною лінією, тоді як карткові рахунки № 2 у доларах США та № 3 у євро обслуговувалися за дебетовою схемою.
Оскільки предметом спору є стягнення заборгованості у гривні, яка виникла у зв`язку з користуванням кредитною лінією за картковим рахунком № НОМЕР_5 , ненадання виписок за валютними рахунками саме по собі не свідчить про недоведеність заявленої до стягнення заборгованості та не впливає на правильність висновку про наявність підстав для задоволення позову.
За таких обставин, з огляду на наявність у справі виписок за рахунком, які узгоджуються з умовами кредитного договору, заявою-анкетою, відомостями про видачу платіжної картки та іншими письмовими доказами, самі лише заперечення відповідача щодо недостатньої деталізації довідки-розрахунку не спростовують факту користування кредитними коштами, виникнення та розміру заборгованості.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про недоведеність переходу до позивача права вимоги за спірним кредитним договором. Матеріалами справи підтверджено, що 03 вересня 2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, а 27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Відповідні реєстри боржників містять відомості про ОСОБА_1 та кредитний договір № TDB.2020.0991.11806 від 22 червня 2020 року, а сплата ціни відступлення права вимоги підтверджується наявними у справі платіжними інструкціями.
Зазначені правочини у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, доказів виконання зобов`язання первісному чи попередньому кредитору після відступлення права вимоги відповідач не подав. Саме по собі посилання апелянта на недоведеність переходу права вимоги, без спростування наданих позивачем договорів відступлення, реєстрів боржників та платіжних документів, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують укладення кредитного договору, отримання відповідачем платіжної картки, користування кредитними коштами, невиконання ним зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, а також перехід до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» права вимоги за цим договором. Доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до незгоди з оцінкою доказів, однак встановлених обставин не спростовують та належними і допустимими доказами не підтверджені.
Враховуючи викладене, процесуальне порушення, допущене судом першої інстанції під час розгляду справи, є підставою для скасування рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2026 року та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги та скасуванням рішення суду першої інстанції з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» підлягає стягненню 2 422, 40 грн за розгляд справи судом першої інстанції.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції позивач надав: ордер, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 04 липня 2024 року, договір про надання правничої допомоги № 01/07 від 01 липня 2025 року з додаткам № 1-3 до нього, акт приймання-передачі послуг № 12126511 від 14 серпня 2025 року(а.с. 22, 25-31, 71).
Колегія суддів за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 137 та частиною третьої статті 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом Тараненко А.І. робіт (складання та подання позовної заяви), задоволення позову, прийшла до висновку що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 11 200 грн є не співмірним зі складністю справи, обсягом наданої роботи та часом її виконання, у зв`язку з чим підлягає зменшенню до 5 000 грн.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.3, 4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 січня 2026 року - скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (місце знаходження: 49001, м. Дніпро, вул. Ушинського, буд. 1, офіс 105, ЄДРПОУ 40932411) 34 532 грн 93 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн, а всього 7 422 (сім тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: