СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 229/5402/24
пр. № 2/759/7093/26
30 липня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2026 року за підсудністю від Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 37 525 грн 00 коп.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 27.09.2021 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено кредитний договір № 19238-09/2021.
Окрім того, 01.10.2021 між ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено кредитний договір № 2828515019/736846.
На підставі вищезазначених договорів товариства зобов`язалися надати ОСОБА_1 кредит на умовах, передбачених договорами, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за його використання та виконати інші обов`язки, передбачені договорами.
Кредитодавці своє зобов`язання за договорами виконали у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму грошових коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 свої обов`язки з повернення кредиту, сплати процентів за його використання належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості за договорами у загальному розмірі 37 525 грн 00 коп.
19.04.2022 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» було укладено договір факторингу № 19042022-Є, на підставі якого право вимоги ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2828515019/736846 від 01.10.2021 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
21.09.2022 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» було укладено договір факторингу № 21092022, на підставі якого право вимоги ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 19238-09/2021 від 27.09.2021 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
З моменту отримання права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювало жодних нарахувань за договорами, а ОСОБА_1 не здійснював погашення виниклої заборгованості.
З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 20 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала від 20 лютого 2026 року разом з копією позовної заяви та додатками до неї неодноразово направлялась відповідачу ОСОБА_1 за його фактичним місцем проживання як внутрішньо переміщеної особи, відомості про яке отримано з Єдиної інформаційно системи соціальної сфери - АДРЕСА_1 .
Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, відповідні поштові відправлення було повернуто до суду без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання.
Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).
Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).
У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Згідно з ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постановах КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Судом встановлено, що 27.09.2021 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання фінансового кредиту № 19238-09/2021. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису 8341.
У відповідності до розділу № 1 кредитного договору № 19238-09/2021 від 27.09.2021 ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» зобов`язалося надати ОСОБА_1 фінансовий кредит у розмірі 6 500 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Згідно з п. 1.6 кредитного договору № 19238-09/2021 від 27.09.2021 сторони узгодили, що кредит має бути наданий у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної ОСОБА_1 . Ані положення кредитного договору, ані додатки до нього, ані будь-які інші документи, долучені до позовної заяви, не вказують на те, що ОСОБА_1 надавав ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» відомості про реквізити своєї платіжної банківської картки, а ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» здійснило переказ суми кредиту на цю платіжну картку.
Окрім того, судом встановлено, що 01.10.2021 між ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено договір про надання фінансового кредиту № 2828515019/736846. Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора електронного підпису R87816.
У відповідності до розділу № 1 кредитного договору № 2828515019/736846 від 01.10.2021 ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» зобов`язалося надати ОСОБА_1 фінансовий кредит у розмірі 4 000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Згідно з п. 1.4, 1.7 кредитного договору № 2828515019/736846 від 01.10.2021 сторони узгодили, що кредит має бути наданий у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної ОСОБА_1 . У кредитному договорі відображено відомості про картковий рахунок ОСОБА_1 - НОМЕР_1. Разом з тим, до позовної заяви не долучено жодного документа, який би свідчив про те, що ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» здійснило переказ суми кредиту на цей картковий рахунок.
Отже, умовами обох кредитних договорів, стягнення заборгованості за якими стосуються позовні вимоги, було передбачено, що надання кредитних коштів здійснюється шляхом їх безготівкового переказу на платіжну банківську картку ОСОБА_1 .
У зв`язку з цим суд звертає увагу, що аналіз конструкції договору позики, передбаченої ст. 1046 ЦК України, дає можливість зробити висновок, що договір позики є реальним договором, тобто вважається укладеним з моменту отримання позичальником у речей, визначених родовими ознаками, зокрема, обумовленої сторонами договору суми грошових коштів.
У свою чергу, аналіз конструкції договору кредиту, передбаченої ст. 1054 ЦК України, дає можливість зробити висновок, що кредитний договір має конструкцію консенсуального договору, тобто вважається укладеним з моменту погодження сторонами всіх істотних умов такого договору.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про те, що в аспекті доведення позивачем факту укладення кредитного договору (договору позики) та отримання права вимоги за ним саме на кредитора покладається обов`язок доведення належного виконання свого зобов`язання за кредитним договором (договором позики), тобто доведення факту надання позичальнику обумовленої суми грошових коштів.
Відсутність доказів надання суми кредиту (позики) у власність позичальника, зокрема, шляхом перерахування визначеної суми грошових коштів на його картковий рахунок чи в інший погоджений спосіб, за відсутності інших обставин (наприклад, поведінки позичальника, що свідчить про визнання ним факту отримання кредитних коштів, сплата позичальником заборгованості тощо), не дає можливість зробити висновок, що кредитор належним чином виконав своє зобов`язання за кредитним договором, а відповідно не дає можливість зробити висновок про отримання позичальником погодженої суми кредиту (позики), що у свою чергу не дає можливості зробити висновок про наявність правових підстав для виникнення заборгованості.
У постанові КЦС ВС від 30.11.2022 у справі № 332/3056/15 зазначено, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Вказаний висновок також відображено у Постанові КЦС ВС від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18.
З урахуванням вищевикладених висновків, суд звертає увагу, що для підтвердження виникнення у ОСОБА_1 обов`язку з повернення кредитних коштів, сплати процентів за їх використання матеріали позовної заяви повинні містити достатню сукупність належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що кредитні кошти були надані ОСОБА_1 у спосіб, що був передбачений кредитними договорами (безготівковий переказ на банківську картку).
Разом з тим, до позовної заяви не долучено жодного доказу на підтвердження того, що ТОВ «ФК «ІНВЕРТУМ», ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» надали у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів у спосіб, який був передбачений умовами кредитних договорів. Матеріали позовної заяви не містять жодного документа, який би підтверджував рух грошових коштів від кредитодавців до ОСОБА_1 та навпаки. До позовної заяви не долучено жодного документа, який би стосувався обставин розрахунків між кредитодавцями та ОСОБА_1 .
До позовної заяви долучено лише розрахунки заборгованості, сформовані позивачем. Однак одного лише розрахунку заборгованості недостатньо для підтвердження факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та констатації виникнення у нього обов`язку повернути ці грошові кошти. При цьому розрахунок заборгованості за кредитним договором не дає можливості констатувати, що ОСОБА_1 у будь-який спосіб перераховував на користь кредитодавців грошові кошти в якості повернення кредиту, сплати процентів за його використання. Тобто, до позовної заяви також не долучено жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчиняв дії, які б свідчили про підтвердження ним виникнення кредитного зобов`язання, отримання кредитних коштів тощо.
Таким чином, до позовної заяви не додано жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження того, що ТОВ «ФК «ІНВЕРТУМ» та ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» на виконання умов кредитних договорів № 19238-09/2021 від 27.09.2021 та № 2828515019/736846 від 01.10.2021 надали у погодженому порядку визначену суму кредитних коштів у розпорядження ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 своєю поведінкою у будь-який спосіб підтвердив отримання кредитних коштів та виникнення кредитного зобов`язання.
Відсутність доказів надання у розпорядження відповідача обумовленої суми кредиту свідчить про відсутність правових підстав для виникнення заборгованості за договором та її стягнення з відповідача (не може виникнути заборгованості з повернення кредитних коштів, які особою не було отримано). Це, у свою чергу, свідчить про відсутність в ТОВ «ФК «ІНВЕРТУМ» та ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» права вимоги до ОСОБА_1 щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування ним та стягнення кредитної заборгованості.
У зв`язку з цим суд доходить висновку, що позивачем не доведено факт виконання попереднім кредитодавцем своїх зобов`язань з надання кредиту у розпорядження ОСОБА_1 на підставі кредитних договорів № 19238-09/2021 від 27.09.2021 та № 2828515019/736846 від 01.10.2021.
Обставини подальшого укладення між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «ФК «ІНВЕРТУМ», ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» договорів факторингу, за яким відбувся перехід прав вимоги за кредитними договорами № 19238-09/2021 від 27.09.2021 та № 2828515019/736846 від 01.10.2021, не спростовують вищевикладених висновків суду, оскільки ТОВ «ФК «ІНВЕРТУМ» та ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» не могли передати ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги до ОСОБА_1 , виникнення якого не підтверджено позивачем жодними доказами. Сам по собі факт укладення кредитного договору не є достатнім для констатації наявності такого права вимоги.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт виникнення кредитного зобов`язання між ТОВ «ФК «ІНВЕРТУМ» та ОСОБА_1 , а також між ТОВ «КУ «ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНА ГРУПА» та ОСОБА_1 , однак не доведено факт виконання попередніми кредитодавцями свого обов`язку з надання у розпорядження ОСОБА_1 погодженої суми кредитних коштів, а отже, не доведено наявності правових підстав для виникнення заборгованості ОСОБА_1 з повернення цих грошових коштів.
На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, то судові витрати позивача розподілу не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - залишити без задоволення.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 30 липня 2026 року.
Суддя Н.О.Горбенко