Справа № 167/788/25 Головуючий у 1 інстанції: Требик В. Б.
Провадження № 22-ц/802/889/26 Доповідач: Карпук А. К.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Здрилюк О. І., Киці С. І.
секретар Власюк О. С.
з участю: заявника ОСОБА_1 ,
представника заявника ОСОБА_2 ,
заінтересованої особи ОСОБА_3 ,
представника заінтересованої особи Матящука В. К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 поданою її представником ОСОБА_2 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 13 травня 2026 року в складі судді Требика В. Б.,-
В С Т А Н О В И В :
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні рідного брата ОСОБА_4 , мотивуючи тим, що ОСОБА_4 , який одружений не був, дітей не мав, є рідним братом заявника. Після смерті їхньої матері у 2022 році ОСОБА_4 фактично проживав разом із заявником, надавав їй матеріальну допомогу, яка носила систематичний характер та була для ОСОБА_1 основним і постійним джерелом засобів для існування. Дохід ОСОБА_1 складався виключно з пенсії, яка не покривала базові потреби, тому ОСОБА_4 купував продукти харчування, речі побутового вжитку, одяг, взуття, надавав кошти на оплату комунальних послуг. Оскільки ОСОБА_1 хворіла, то оплачував обстеження та лікування. Після мобілізації ОСОБА_4 продовжував турбуватися про сестру, тому перераховував їй грошові кошти. ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання обов`язку захисту Батьківщини ОСОБА_4 загинув. Заявник звернулася до Міністерства оборони України для отримання одноразової грошової допомоги, однак рішенням комісії її документи направлено на доопрацювання через відсутність доказів перебування на утриманні загиблого брата. Встановлення факту перебування на утриманні брата необхідне для реалізації прав на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця. Іншим чином встановити зазначений факт ОСОБА_1 не може, тому вимушена звертатися до суду.
Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 13 травня 2026 року в задоволенні заяви відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що заявницею не доведено належними та допустимими доказами фату перебування на утриманні брата.
В апеляційній скарзі представник заявника ОСОБА_2 просить ухвалу скасувати, постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення факту перебування на утриманні військовослужбовця.
Зазначає, що надані суду письмові доказами, показання свідків та заявника, з точки зору їх оцінки в сукупності із застосуванням стандарту доказування в цивільному процесі «наявності чітких та переконливих доказів», доведено, що допомога, яка надавалася ОСОБА_4 , була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування, тобто доведено факт її перебування на утриманні останнього.
Натомість висновки, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки заявницею не доведено, що допомога ОСОБА_4 носила постійний характер та була для неї основним джерелом засобів для існування.
Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини.
Копіями свідоцтв про народження серій НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 підтверджено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є братом та сестрою.
Мати ОСОБА_4 та заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а їх батько ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , що засвідчується копіями свідоцтв про смерть серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 .
У копії довідки Дубищенського старостинського округу від 16 липня 2025 року № 275 зазначено, що її рідний брат ОСОБА_4 був зареєстрований в буд. АДРЕСА_1 , але фактично проживав у буд. АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 перебуває на пенсії за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_7 .
Відповідно до копії довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, виданої Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області від 18 липня 2025 року № 173, ОСОБА_1 за період із січня по лютий 2022 року отримувала пенсію у розмірі 2200 грн., з березня по листопад 2022 року - 2300 грн., з грудня 2022 року по лютий 2023 року - 2500 грн., з березня 2023 року по лютий 2024 року - 2760 грн., з березня 2024 року по лютий 2025 року - 2980 грн., з березня по червень 2025 року - 3323 грн. Загальний розмір отриманої пенсії за період із січня 2022 року по червень 2025 року становить 114772 грн.
З копій заключень лікарів кабінету МРТ від 11 серпня 2021 року, 10 червня 2024 року слідує, що ОСОБА_1 хворіє на дегенеративно-дистрофічні зміни поперекового відділу хребта, звуження спинномозкового каналу, дегенеративну мікроангіопатію.
ОСОБА_4 здійснював перекази грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 : 30 серпня 2023 року - 3000 грн., 13 вересня 2023 року - 6000 грн., 23 вересня 2023 року - 5000 грн., 6 грудня 2023 року - 4000 грн.), що вбачається із виписок за її картою.
Відповідно до копії товарного чеку та гарантійного талона 4 лютого 2022 року придбано мультиварку, а 12 лютого 2023 року - телевізор.
З копій квитанцій від 20 жовтня 2022 року № 19285 1079978 54666, № 19285 107997855394, від 15 листопада 2022 року № 19311 1079978 61855 слідує, що з терміналу № 1079978 на АДРЕСА_3 здійснено оплату кредиту в ПАТ «ПУМБ» платежами у розмірі 6610 грн., 2000 грн. та 11000 грн. відповідно.
Відповідно до копії витягу із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30 травня 2025 року № 45/д документи для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повернено на доопрацювання.
Із копій матеріалів спадкової справи № 12/2024 вбачається, що після смерті ОСОБА_4 його майно успадкували ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Зазначені особи прийняли спадщину шляхом подання нотаріусу відповідних заяв та оформили свої спадкові права (отримали свідоцтва про право на спадщину).
Представлені суду копії матеріалів цієї спадкової справи не містять даних про наявність інших спадкоємців померлого ОСОБА_4 .
Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину від 27 травня 2025 року ОСОБА_1 успадкувала після ОСОБА_4 житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до положень статей 293, 315 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, перебування фізичної особи на утриманні. Частиною 2 вказаної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Звертаючись в суд із цією заявою заявник просила встановити факт, що має юридичне значення - перебуванні на утриманні свого брата. Встановлення такого факту необхідне їй для реалізації нею права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця брата.
За змістом частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно із цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 16 Закону Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1 - 1? цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на час смерті ОСОБА_4 ) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначений у Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975; у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_4 ).
Положеннями пункту 5 Порядку № 975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У пункті 10 Порядку № 975 визначено перелік документів, які подають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога.
Зокрема, передбачено, що особи, які не були членами сім`ї загиблого, але перебували на його утриманні, додають до заяви рішення суду або нотаріально посвідчений правочин, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого).
Як уже зазначалося, для цілей визначення того, чи є особа утриманцем у розумінні чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, необхідно встановити, чи має така особа право на призначення пенсії в разі втрати годувальника за приписами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, що під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.
Членом сім`ї, яка перебуває на утриманні військовослужбовця, є особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать, зокрема непрацездатні.
Крім того, Конституційний суд України у своєму рішенні зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому отримання особою інших виплат не може бути перешкодою для визнання факту перебування її на утриманні.
Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Відповідно до приписів статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Надаючи правову оцінку наданим доказам суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для встановлення факту перебування заявниці на утриманні брата.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи заявниці про те, що загиблий брат фактично проживав разом з нею за адресою АДРЕСА_2 , хоча був зареєстрований в іншому місці, суперечить відомостям, які вона повідомляла нотаріусу, звертаючись із заявою про прийняття спадщини.
Зокрема у заяві від 13 лютого 2024 року, адресованій приватному нотаріусу Луцького районного нотаріального округу Матвійчук С.П., яка міститься в матеріалах спадкової справи №12/2024 щодо спадщини померлого ОСОБА_4 , заявник повідомляла, що загиблий брат ОСОБА_4 постійно проживав в АДРЕСА_1 . Водночас, з довідки від 16.07.2025 № 275 за підписом старости Дубищенського старостинського округу вбачається, що ОСОБА_4 був зареєстрований в АДРЕСА_1 , однак проживав фактично в АДРЕСА_2 . У довідці не зазначено підстави видачі довідки та інформації про те, на підставі яких доказів старостою встановлено інше місце проживання ОСОБА_4 .
Із наданих суду довідок вбачається, що заявниця із січня 2022 року по червень 2025 року отримувала пенсію в загальному розмірі 114772 грн.
Доказів про дохід загиблого ОСОБА_4 за цей період не подано, що не дозволяє можливості зробити висновок, яке ж джерело доходів для заявниці було основним.
Крім того, в апеляційному суді заявниця пояснила, що має повнолітніх дітей, які є працездатними, мають свої сім"ї, та не надала відповіді щодо її утримання дітьми, як особами, які зобов`язані утримувати непрацездатних батьків згідно із законом.
З наданої виписки по банківському рахунку заявниці ОСОБА_1 за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 вбачається, що у цей період, крім ОСОБА_4 їй перераховували кошти інші особи - всього 17 переказів, з разовими платежами від 20 грн до 1700 гривень. Заявниця пояснила, що в цей період вона хворіла, і знайомі-родичі допомагали їй грішми.
На думку колегії суддів, надані заявницею докази підтверджують лише про надання їй матеріальної допомоги, як її братом ОСОБА_4 , так і іншими особами та не доводять тієї обставини, що заявниця перебувала на утриманні свого брата, не підтверджують наявності правових підстав для встановлення факту перебування на утриманні у розумінні статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», про що правильно суд зазначив у своєму рішенні.
Матеріальна допомога між близькими родичами сама по собі є звичайним проявом сімейних відносин та не свідчить автоматично про наявність правового статусу утриманця.
Показання свідків, які свідчили лише про періодичну матеріальну підтримку з боку загиблого, не можуть бути достатнім доказом перебування на утриманні. Такі докази підтверджують існування близьких родинних відносин між братом та сестрою, факт надання заявниці матеріальної допомоги та піклування з боку загиблого, однак не є достатніми для висновку про перебування заявниці саме на утриманні у розумінні статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували факт перебування заявниці на повному утриманні загиблого брата або отримання від нього матеріальної допомоги, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.
Суд надав правову оцінку доказам, які подані заявницею, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, а тому неприйнятними є аргументи апеляційної скарги про те, що суд «нав`язав» перелік для прийняття рішення доказів. Інші аргументи апеляційної скарги зводяться до цитування норм Цивільного процесуального Кодексу, положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», правових позицій та змісту постанов Верховного Суду без наведення висновків та без посилання на докази, які б спростовували рішення суду першої інстанції про недоведеність заявницею обставин, які слугують підставою для встановлення факту її перебування на утримання брата ОСОБА_4 , військовослужбовця Збройних Сил України, який загинув.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат по сплаті судового збору відсутні.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 подану її представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 13 травня 2026 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: